Типологія міжнародних організацій

Критерії типології	Типи організацій
Членство держав	Міждержавні Недержавні Змішані
Географічне охоплення	Глобальні Регіональні Субрегіональні
Компетенція (спрямованість діяльності)	Універсальні (загальна компетенція) Спеціальні (вузька компетенція)
Характер повноважень (юридичний статус)	Міжнародні Наднаціональні
Характер діяльності	Регулювальні Контрольні Координаційно-інформаційні Консультативні
Період функціонування	Тимчасові Постійні
Порядок вступу до організації	Відкриті Закриті

Від характеристик (ознак) організації залежить її роль і місце в системі міжнародних відносин.

Найвагомішим критерієм типізації міжнародних організацій визнано членство держав, згідно з яким організації поділяються на міждержавні (МДО) та недержавні (НДО).

Міжнародні міждержавні (урядові) організації— це об'єднання держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну правосуб'єктність і засновані згідно з нормами міжнародного права (ООН, НАТО, ОБСЕ, ЄС, НАФТА, МВФ).

Міжнародні недержавні організації— організаційно оформлені за спільними або близькими соціальними, політичними, економічними, ідейними, професійними та іншими інтересами об'єднання різних громадських угруповань з різних країн. Якщо в МДЕО прийняте рішення зобов'язує (цілком або певною мірою) уряд до його виконання, то рішен­ня неурядових організацій уряд може тільки взяти до уваги або навіть ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організації мають досить сильний вплив на міжнародні відносини. Наприклад, Лондонський клуб, що є консультативним комітетом найбільших приватних банків світу, часто ефективно вирішує питання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї чи іншої країни у випадках, коли уряд неспроможний впоратись із ситуацією. Значна кількість неурядових організацій функціонує в економічній сфері, це міжнародні неурядові економічні організації (МНЕО). Найвідоміші з них - Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, Міжнародний кооперативний альянс, Всесвітня конфедерація праці.

Деякі організації не можуть бути прямо віднесені до МДО чи НДО. Наприклад, Міжнародна організація праці як міждержавна організація складається з представників урядів, але також включає представників професійних спілок та робітників, або Інтерпол — недержавна асоціація понад 100 країн, в якій, проте, бе­руть участь як поліцейські професійні органи, так і державні установи. Організації такого типу прийнято називати змішаними. Офіційний же стан організації визначає наявність установчої угоди між країнами — у міждержавних організацій або її відсут­ність — у недержавних.

За географічним поширеннямміжнародні організації поділяються на глобальні, регіональні, субрегіональні. Глобальніорганізації об'єднують країни або інші суб'єкти незалежно від того, де, в якій частині світу вони знаходяться. Найяскравішим прикладом такого типу є Організація Об'єднаних Націй, яка об'єднує переважну кількість країн нашої планети. До глобального типу можна віднести також Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світову організацію торгівлі (СОТ), Червоний хрест, Римський клуб, Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і деякі інші. Поняттю «глобальний» у даному разі тотожний термін «трансрегіональний».

Регіональніміжнародні організації об'єднують країни, розташовані в якомусь певному регіоні, як правило, компактно, в територіальній близькості. Таких організацій чимало: (ЄС), (НАФТА), (АСЕАН) та ін. Іноді регіон являє собою досить велику територію, яка може вийти за межі однієї частини світу або конти­ненту. Наприклад, до НАТО входять країни Західної Європи та Північної Америки, до СНД - країни Східної Європи та Азії. До асоціації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) - країни навіть чотирьох континентів: Азії, Північної Америки, Південної Америки, Австралії; зв'язуючим, стрижневим елементом тут є Тихий океан, до якого обернені або економічно тяжіють країни-члени. Об'єднуючим елементом для НАТО є Північна Атлантика, для СНД - територія колишнього СРСР. Саме прив'язка до якогось певного простору є відмітною рисою регіональних організацій.

Субрегіональніорганізації – організації утворені з представників невеликої кількості одного або різних регіонів (Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва).

Щодо компетенції, тобто функціональної спрямованості, організації поділяють на універсальні та спеціальні.

Універсальні (загальної компетенції)— організації, які охоплюють широке коло відносин між членами (економічних, політичних, культурних тощо); це багатоцільові установи (ООН, ЄС).

Спеціальні (спеціальної компетенції)— організації, які мають обмежені цілі, створені для співробітництва в одній галузі (наприклад праці, охорони здоров'я, цивільної авіації тощо) або охоплюють певний напрям діяльності (політику, науку, культуру, релігію тощо) (ОПЕК, СОТ).

У загальній кількості МДО та НДО спеціальні організації переважають над універсальними. З міждержавних тільки кілька мають широкий спектр політичних, економічних та соціальних цілей. Недержавні організації є спеціальними за своєю сутністю, оскільки обслуговують специфічні інтереси клієнтів: комерційні, релігійні, соціальні, культурні, професійні та ін.

За характером повноважень усі міжнародні організації поділяють на міжнародні та наднаціональні.

Міжнародні організації— це утворення конфедеративного типу. Конфедерація — форма державного устрою, за якої держави, що входять у конфедерацію, повністю зберігають свою незалежність, мають власні органи державної влади та управління; для координації дій з метою досягнення спільної цілі вони створюють спеціальні спільні органи.

Наднаціональні організації— це утворення федеративного типу. Федерація — форма державного устрою, за якої держави, що входять у федерацію, мають як власні конституції, законодавчі, виконавчі та судові органи, так і наддержавні органи влади для вирішення спільних проблем.

Елементи наднаціональності можуть виявлятися: у праві зобов'язувати країни-учасниці без їхньої згоди і проти їхньої згоди виконувати прийняті більшістю голосів рішення; у праві надавати певні правомочності або вимагати виконання певних обов'язків від національних юридичних та фізичних осіб або державних.

Кожна міжнародна організація виконує певні функції: регулювальну, контрольну, координаційно-інформаційну, консультативну. Пріоритетна щодо форм і методів роботи організації функція визначає характер її діяльності.

Залежно від термінів функціонування, зазначених в установчих документах, організації поділяються на тимчасові та постійно діючі.Поняття «тимчасова» треба сприймати умовно: багато міжнародних організацій засновано на угодах строком на 10 — 20 років, який можна продовжувати згідно з процедурою організації. З іншого боку, якщо протягом 10 років не відбулося жодної пленарної сесії, організацію вважають такою, що припинила своє існування. При цьому датою завершення її діяльності вважається дата закриття останнього пленарного засідання.

За порядком вступу міжнародні організації поділяються на відкриті,членом яких може стати будь-яка держава на свій розсуд, і закриті,які можуть приймати нового члена лише за згодою і першопочаткових засновників та за дотримання ним деяких інших умов.

Питання до самоконтролю

1. Чим зумовлена необхідність регулювання зовнішньоекономічних зв’язків між країнами?

2. Назвіть елементи регулювання міжнародних відносин.

3. Що розуміють під принципами управління?

4. Дайте визначення «координації економічних дій».

5. Що може бути об’єктом координації?

6. Які види координації Вам відомі?

7. Які чинники впливають на утворення МО?

8. Охарактеризуйте глобальні проблеми сучасності.

9. Назвіть та охарактеризуйте основні стадії виникнення та розвитку міжнародних організацій.

10. Назвіть етапи формування цілісної системи міжнародних організацій.

11. Які риси притаманні сучасному етапові розвитку міжнародних організацій?