Соціальний захист ветеранів війни
Основу правового статусу ветеранів складають конституційні права і свободи людини і громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися громадянин у державі, та коло його обов’язків залежить від його правового статусу. Статус ветеранів закріплений спеціальними законами. Він відрізняється деякими особливостями від статусу громадянина, які виражаються в підставах визнання громадянина ветераном війни і в засобах його соціальної захищеності.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93). До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Учасники бойових дій — це особи, які брали безпосередньо участь у виконанні бойових завдань як у воєнний, так і у мирний час (ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). До них належать: військовослужбовці, які проходили службу в діючій армії, партизани та підпільники громадянської та Великої Вітчизняної війни; учасники бойових дій на території інших країн; колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу, які брали участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп; працівники, які були переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище військовослужбовців (комісаріат шляхів, зв’язку, охорони здоров’я, річкового флоту і деякі інші); працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій виступали перед воїнами; військовозобов’язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану у період ведення там бойових дій; військовослужбовці автомобільних батальйонів, які доставляли вантажі до Афганістану, військовослужбовці льотного складу, які здійснювали бойові вильоти до Афганістану з території СРСР; вояки УПА, які не вчинили злочинів проти людства і миру та реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.91.
До учасників бойових дій прирівнюються колишні неповнолітні (до 16 років) в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання.
Інваліди війни — це військовослужбовці, партизани, підпільники, працівники, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини в період Великої Вітчизняної та громадянської воєн, період ведення бойових дій у мирний час на території інших держав. Також інвалідами війни визнаються: військовослужбовці, які стали інвалідами в зв’язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; малолітні (до 14 років) в’язні фашистських концтаборів та інших місць примусового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин; особи, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів у повоєнний період (в т. ч. і неповнолітні) та під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання; учасники бойових дій на території інших держав.
Учасники війни — це військовослужбовці, трудівники тилу та інші особи, які не брали безпосередньої участі у бойових діях (ст. 8 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). До них належать: військовослужбовці, які проходили службу в армії (але не в діючих частинах) або навчалися в цей період у військових училищах, школах і на курсах; особи, які в період Великої Вітчизняної війни працювали в тилу або навчалися у ремісничих, залізничних училищах, ФЗУ та інших спеціальних навчальних закладах, працювали на відбудові об’єктів; члени груп самозахисту, народного ополчення, що діяли в період Великої Вітчизняної війни; сини полків, юнги, які перебували в армії (але не в діючій частині); колишні в’язні концтаборів та інших місць примусового тримання, особи, які були вивезені для примусових робіт; працівники, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, і не входили до обмеженого контингенту; особи, які в період Великої Вітчизняної війни добровільно надавали матеріальну, фінансову чи іншу допомогу військовим частинам, госпіталям, партизанським загонам.
Ветеранам війни відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється пільгове обчислення стажу (наприклад, час перебування у концтаборах зараховується у потрійному розмірі).
Військовослужбовці, які брали участь у бойових діях і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію за віком: чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі не менше 25 років; жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років (ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Мінімальний розмір пенсії особам, які є інвалідами війни, встановлюється в таких розмірах (ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення): інвалідам І та ІІ груп — у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком; інвалідам ІІІ групи — у розмірі 1,5 мінімальної пенсії за віком.
Призначені пенсії підвищуються: пенсії за віком інвалідам війни — на суму мінімального розміру пенсії з інвалідності, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» від 09.04.92 для інвалідів війни (4, 3, 2 мінімальні пенсії за віком); іншим учасникам бойових дій та дружинам і батькам загиблих на фронті, при виконанні інтернаціонального обов’язку — на 50 % мінімальної пенсії за віком; пенсії по інвалідності з дитинства внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, пов’язаних з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни чи пов’язаних з їх наслідками — на 15 % мінімальної пенсії за віком; громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, — на 50 % мінімальної пенсії за віком, а членам їх сімей, які були примусово переселені, — на 25 % мінімальної пенсії за віком.
З метою створення належних умов для підтримання здоров’я та активного довголіття ветеранів ветеранам війни надаються пільги. Рівень пільг залежить від того, до якої категорії належать ветерани: безплатне одержання ліків за рецептами лікарів; першочергове безплатне зубопротезування; знижка плати за користування житлом, комунальні послуги, паливо: для учасників бойових дій — 75 %, інвалідів війни — 100 %, учасників війни — 50 %; безплатний проїзд усіма видами міського і міжміського пасажирського транспорту (для учасників бойових дій, інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій, інвалідів війни); переважне право на залишення на роботі при скороченні штатів; учасникам бойових дій, учасникам війни — безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, повітряним, міжміським автомобільним транспортом (або раз на рік, але з 50 % знижкою); інвалідам війни І та ІІ груп — один раз на рік безплатний проїзд в обидва кінці, для ІІІ групи та супроводжуючого інваліда І групи — раз на рік з 50 % знижкою; звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних доходів (в межах 15 неоподатковуваних мінімумів за місяць), податку з власників транспортних засобів, земельного податку; пільгове встановлення та користування телефоном — для інвалідів війни І та ІІ груп і для учасників бойових дій; позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення; щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога: учасникам бойових дій — 5 мінімальних пенсій за віком; інвалідам війни — 10, 8, 7 мінімальних пенсій за віком; учасникам війни — чотири (нагородженим орденами і медалями), три мінімальні пенсії за віком.
§ 5. Соціальний захист постраждалих