СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ. Зміст курсової роботи повинен відповідати обраній темі та складеному плану

Зміст курсової роботи повинен відповідати обраній темі та складеному плану. Курсова робота повинна мати таку структуру:
1) перелік умовних скорочень;
2) план (зміст);
3) короткий вступ, в якому обґрунтовується актуальність та значення теми, розкривається стан розробки обраної проблеми;
4) основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи;
5) висновки, що випливають з розгляду теми;
6) список використаних нормативних актів та літератури.
У курсовій роботі повинен бути титульний аркуш, на якому зазначається: найменування ВНЗ; найменування інституту та кафедри; найменування навчальної дисципліни; повне найменування теми курсової роботи; прізвище та ініціали студента, курс, номер групи; місце (місто) та рік виконання роботи. Зміст курсової роботи – це план курсової роботи, що містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, які мають заголовок, зокрема вступу, загальних висновків, списку використаних джерел.
Вступна частина курсової роботи повинна відображати теоретичну роботу автора. У вступі розкривається актуальність теми дослідження, мета і завдання курсової роботи, визначається її об’єкт і предмет, методи дослідження та ступінь наукової розробки. Розглянемо більш детально компоненти вступу:
- актуальність теми розкривається шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями обраної проблеми, визначається необхідність та доцільність її дослідження для розвитку відповідної галузі;
- мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати в процесі виконання курсової роботи;
- визначення об’єкта і предмета курсової роботи. Об’єкт – це загальна характеристика процесу, що вивчається, наприклад, нормативно-правові акти, соціальна робота та ін. Предмет дослідження – це частина об’єкта, яка досліджується;
- вибір методів проведення дослідження. У вступі визначають-ся методи дослідження (способи), які використовувалися при написанні курсової роботи.
Метод – це спосіб досягнення поставленої мети. Метод об’єднує суб’єктивні й об’єктивні аспекти пізнання. Наведемо стислу характеристику основних загальнонаукових методів пізнання.
Абстрагування – метод відвертання уваги від несуттєвих зв’язків, відношень предметів і виділення кількох сторін, що цікавлять дослідника.
Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) приймаються без доведень і використовуються для отримання решти знань за певними логічними правилами.
Аналіз – метод пізнання, при якому предмет дослідження (об’єкт, властивості тощо) розкладається на окремі складові частини.
Аналогія – один із методів наукового пізнання, за допомогою якого одержують знання про предмети і явища на основі їх подібності з іншими.
Експеримент – метод науково-дослідницької діяльності, в результаті якої перевіряється істинність гіпотез або виявляються закономірності об’єктивного світу. Під час експерименту дослідник втручається в процес, який він вивчає, з метою пізнання. При цьому одні умови досліду ізолюються, інші виключаються, а деякі підсилюються або послаблюються. Історичний метод пізнання передбачає дослідження виникнення, формування і розвитку об’єктів у хронологічній послідовності, у результаті чого дослідник одержує додаткові знання про процес, який вивчає.
Гіпотетичний метод пізнання передбачає розробку наукової гіпотези на основі вивчення суті досліджуваного явища за допомогою вже описаних методів пізнання. Потім формулюються гіпотези, складається схема алгоритму (моделі), здійснюється вивчення моделі, аналіз і розробка теоретичних положень.
Порівняння – метод виявлення відмінностей між об’єктами, знаходження в них спільного за допомогою органів чуття чи спеціальних пристроїв.
Підрахунок – метод знаходження числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об’єктів або їх параметрів, котрі характеризують ті чи інші властивості.
Спостереження – метод безпосереднього вивчення предметів і явищ шляхом реєстрації подій, явищ, ситуацій, фактів тощо за місцем їх безпосереднього виникнення.
Синтез – метод поєднання окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.
Узагальнення – метод визначення загального поняття, в якому відображається головне або основне, що характеризує об’єкти певного класу. За допомогою методу узагальнення утворюються нові наукові поняття, формулювання законів і теорій тощо. Крім методів, можна визначити рівні, засоби, правила і прийоми, які застосовувалися дослідником. У вступі бажано вказати також ступінь наукової розробки проблеми.
Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії виконання, коли проблема, що досліджується, постає перед автором у повному обсязі.
Основна частина курсової роботи. Матеріал основної частини курсової роботи студент повинен викладати послідовно, логічно, взаємопов’язувати окремі розділи, повністю розкриваючи тему курсової роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми курсової роботи. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, показати досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращання діяльності об’єкта курсової роботи. У розділах основної частини подається огляд літератури за темою; окреслюються основні етапи розвитку наукової думки щодо проблеми курсової роботи; висвітлюються нормативні, наукові та навчальні джерела; визначаються невирішені питання.
Висновки. У висновках до курсової роботи описуються найбільш важливі теоретичні та практичні результати курсової роботи, зокрема, формулювання проблеми (завдання), методи її дослідження, значення для науки і практики, рекомендації щодо наукового та практичного використання результатів для вдосконалення практичної діяльності, обґрунтування їх достовірності тощо.
Список використаних джерел. Список нормативних матеріалів та літератури (джерел) подається в такій послідовності: 1) нормативні матеріали; 2) спеціальна наукова література; 3) матеріали юридичної практики; 4) інші джерела. Список використаних джерел повинен містити не менше 30 найменувань.