Принцип територіальної цілісності держав

В

універсальному міжнарод­ному праві принцип тери­торіальної цілісності держав функціонує в основному у звичаєво-правовій формі.

Історія його становлення така ж давня, як і історія ста­новлення принципу невтручання. Та й, по суті, ці проце­си майже збігаються. Спочатку принцип територіальної цілісності закріплювався у двосторонніх угодах. Потім до­лучилося конституційне законодавство, особливо актив-





Глава VI Основні принципи міжнародного права

11

Принцип територіальної цілісності держав



но в період буржуазних революцій. Французький декрет 22—27 травня 1790 р. (частково включений до гл. VI Кон­ституції 3 вересня 1791 р.) проголошував: «Віднині фран­цузький народ забороняє собі розпочинати будь-яку вій­ну, спрямовану на збільшення його теперішньої тери­торії».

Революційні події вплинули на активізацію доктри-нального обгрунтування необхідності визнання територі­альної цілісності держав.

Статут Ліги Націй (ст. 10) вимагав поваги до збере­ження територіальної цілісності держав. Але це не було проголошенням принципу хоча б тому, що прийняття са­мого Статуту відбувалося на тлі визнання територіальних змін у Європі (і часто далеких від добровільних).

Лише з прийняттям Статуту ООН можна говорити про утвердження в міжнародному праві зазначеного принци­пу, хоч сам Статут ООН формулює цей принцип через заборону загрози силою або її застосування як проти те­риторіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несуміс­ним із цілями ООН (п. 4 ст. 2).

Невідповідність формулювань Статуту Ліги Націй (те­риторіальна цілісність) і Статуту ООН (територіальна не­доторканність) зумовили появу різних найменувань прин­ципу: принцип територіальної цілісності держав, принцип територіальної недоторканності держав, принцип недо­торканності та цілісності державної території тощо.

Очевидно, що у Статуті ООН дається більш ґрунтовне забезпечення правом: не тільки цілісність території в її матеріальному вираженні, а й у правовому (заборона за­зіхань без загарбання).

Першим документом, у якому держави спробували на універсальному рівні відобразити основні елементи прин­ципу територіальної цілісності (не вказуючи на сам прин­цип), була Декларація принципів міжнародного права 1970 р. У Декларації йдеться про те, що: а) обов'язком держави є «утримання від будь-яких дій, спрямованих на порушення національної єдності і територіальної ціліс­ності будь-якої держави чи країни»; б) «територія держа­ви не повинна бути об'єктом воєнної окупації, яка стала результатом застосування сили в порушення Статуту ООН»; в) «територія держави не повинна бути об'єктом

набуття іншою державою в результаті загрози силою або її застосування»; г) не повинні визнаватися територіальні привласнення, отримані за допомогою сили або загрози її застосування.

Декларація обумовлює, що ці положення не можуть виводитися всупереч Статуту ООН чи іншим міжнарод­ним угодам, укладеним до її прийняття.

Становлення принципу територіальної цілісності дер­жав активніше відбувалося завдяки його регіональному утвердженню. 1948 р. Статут Організації американських держав закріпив: «Територія держави є недоторканною, не може бути предметом воєнної окупації або інших видів насильства, прямо чи опосередковано застосованих інши­ми державами незалежно від мотиву, а також від того, що ці заходи мають тимчасовий характер. Не будуть визнава­тися територіальні привласнення або інші спеціальні ви­годи, які одержані силою або шляхом застосування будь-якого іншого способу примусу». Згодом арабські держави закріплюють у ст. V Пакту ЛАД норму захисту територі­альної цілісності держав. 1963 р. африканські держави проголошують у преамбулі, ст. 2 і 3 Хартії Організації аф­риканської єдності захист територіальної цілісності метою ОАЄ (ст. 2), обов'язком африканських держав керуватися принципом територіальної цілісності (ст. 3).

В 1975 р. у ст. IV Заключного акта Наради з питань безпеки та співробітництва у Європі «Територіальна ці­лісність держав» учасники наради записали, що вони «бу­дуть поважати територіальну цілісність одна одної... Дер-жави-учасниці будуть рівним чином утримуватися від то­го, щоб перетворювати територію одна одної на об'єкт воєнної окупації або інших прямих чи опосередкованих заходів застосування сили в порушення міжнародного права або в об'єкт набуття за допомогою таких заходів або загрози їх здійснення. Ніяка окупація або привласнення таким чином не будуть визнаватися законними».

На сьогодні принцип територіальної цілісності держав покладає на них зобов'язання утримуватися від будь-яких дій, несумісних із цілями та принципами Статуту ООН, стосовно: 1) територіальної цілісності; 2) політичної не­залежності; 3) єдності будь-якої держави; 4) дій, які явля­ють собою застосування сили або загрози нею; 5) пере­творення території на об'єкт привласнення прямо чи





Глава VI Основні принципи міжнародного права

12 Принцип непорушності державних кордонів



опосередковано, застосовуючи силу в порушення міжна­родного права. За державами закріплено право визнання окупації незаконною.

Коли йдеться про територіальну цілісність і недотор­канність держави, то маються на увазі і її природні ресур­си, природне середовище (що не може бути, зокрема, об'єктом забруднення з боку інших держав), правовий ре­жим певних територіальних ділянок держави тощо.

Суб'єктами зобов'язань принципу територіальної цілі­сності держав є всі суб'єкти міжнародного права.

Наши рекомендации