Розвиток науки на початку хх ст. 2 страница

Причина	Поразка першої Російської демократичної Революції 1905-1907 рр.
Провідник	Міністр внутрішніх справ П. Столипін
Суть	Встановлення реакційного політичного режиму
Зміст	· Жорстокі репресії проти учасників анти самодержавних рухів – політичних, національних, соціальних тощо, зокрема застосування смертної кари за вироками військово-польових судів за спрощеною формою судочинства. · 1908 р. створення в Києві «Клубу російських націоналістів» з метою протидії польському та українському рухові. · Сплеск російського націоналізму, поширення націоналістичного руху «чорносотенців». · Закриття половини українських газет, частини видавництв. · Припинення діяльності багатьох «Просвіт». · 1909 р. – заборона викладання в школах та спілкування в позаурочний час українською мовою. · Заборона реєстрації неросійських товариств і видавництв, постановки українських п’єс, вшанування пам’яті Т.Г. Шевченка, вживання термінів «Україна», «український народ». · Ліквідація автономії вищих навчальних закладів. · 1911 р. – справа Бейліса (звинувачення київського еврея М. Бейліса в ритуальному вбивстві 13-літнього хлопчика). На захист М. Бейліса виступила демократична громадськість України та Росії. Суд присяжних виправдав Бейліса.
Результати	· Ліквідація досягнень революції 1905-1907 рр. · Перехід українців від культурно-просвітницької до активної політичної боротьби

Український національний рух у 1907-1913 рр.

Політичні партії	· Послаблення УСДРП. · Розпад «Спілки». · Призупинення діяльності УНП протягом 1907-1910 рр. · 1908 р. – створення Товариства українських поступовців (ТУП) – міжпартійної організації: - мета – парламентаризм, федерація, національно-територіальна автономія України; - пошук союзників серед російських партій, зокрема зв’язки з конституціоналістами-демократами (кадетами); - опікування діяльністю «Просвіти», українського Наукового товариства ім. Т. Шевченка; - лідери – М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко.
Українське питання в ІІ та ІV Думах	· 1908 р. – ІІІ Дума відкинула законопроект про навчання в початкових школах українською мовою. · Відстоювання українськими політичними силами в союзі з кадетами культурницьких прав України.
Масові протести проти національної політики	· 1912 р. – траурна хода понад 100 тис. українців на похоронах композитора М. Лисенка. · 1914 р. – відзначення 100-ліття від дня народження Т. Шевченка заборонено в Києві, але відбулося в Катеринославі. · 10-11 березня 1914 р. – студентська демонстрація пам’яті Т. Шевченка.
Національний рух напередодні Першої світової війни	· 1912 р. РУРП, УНДП, УСДП ухвалили заяву про підтримку Австро-Угорщини в майбутній боротьбі проти Росії як «найбільшого ворога України». · У Наддніпрянщині домінує ідея підтримки Росії, яка після розгрому Австрії та союзників змушена буде задовольнити національні інтереси українців.

Українські землі у складі Австро – Угорської імперії

Території	· Східна Галичина; · Північна Буковина · Закарпаття
Політичний розвиток	· Адміністративна влада в Галичині та Буковині – в руках намісників, призначених імператором. · Легальна діяльність західноукраїнських політичних партій в умовах конституційної монархії. · Значна роль греко-католицької церкви в національному русі. · Перевага ідеї політичної самостійності України як кінцевої мети національного руху.
Промисловий розвиток	· Переважання дрібних підприємств кустарно-ремісничого характеру. · Гальмування австрійським урядом розвитку економіки західноукраїнських земель. · Домінування іноземного капіталу. · Нерівномірний розвиток галузей промисловості. · Переважання галузей, пов’язаних із добуванням та первісною обробкою сировини.
Аграрний розвиток	· Зосередження земель в руках невеликої групи найвпливовіших поміщиків. · Збереження церковного землеволодіння. · Еміграція селян до Канади, США, Аргентини, Бразилії внаслідок аграрного перенаселення. · Низька продуктивність праці сільськогосподарських виробництв.

Політичне становище західноукраїнського населення

Національ­не життя	• Посилення опору асиміляторській політиці. • Широка мережа «Просвіт», читалень, бібліотек. • Поширення кооперативного руху, який зміцнив становище багатьох українських селян. • Розвиток Буковини — у тісному зв'язку з Галичиною. • Національний рух Закарпаття надзвичайно слабкий за умови домінування москвофілів, тому М. Драгоманов називав край «пораненим братом»
Боротьба за загальне ви­борче право	• Винесення вимоги загального виборчого права на мітинги. • Збільшення українського представництва в австрійському парламенті й галицькому сеймі. • Збільшення чисельності народовців серед депутатів
Боротьба за україн­ський уні­верситет	• 3 1871 р. у Львівському університеті панувала польська мова. • 1902 р. — бойкот університету українськими студентами з вимогою створення груп з укра­їнською мовою навчання. • 1907 р. — створення польських «боївок» для розправи над студентами-українцями; вна­слідок збройної сутички між поляками та українцями 1910 р. загинув український студент Адам Коцко. • 1912 р. — в умовах наближення Першої світової війни введено українську мову навчання у Львівському університеті
Спортивно-фізкультур­ні організа­ції	• Кінець 90-х років XIX ст. — заснування спортивно-фізкультурної організації «Сокіл» у Львові; на початку XX ст. розширило мережу в Галичині завдяки І. Боберському. • 1900 р. — заснування спортивно-фізкультурної організації «Січ» у Снятинському повіті, яка знаходилася під впливом РУРП. • 1911 р. — заснування львівськими школярами таємного гуртка «Пласт» (на кшталт бой­скаутських організацій) з метою військової підготовки. · 1912 p.— створення товариства «Січові стрільці», яке займалося військовим навчанням молоді. · 1912 р.— об'єднання усіх організацій в Український Січовий Союз. · Поширення діяльності названих товариств на Буковину.
Діяльність А. Шептицького	· Очолив Українську греко-католицьку церкву 1900 р. · Відстоював права українського народу, виступав на боці народовців. · Заснував у Львові Український національний музей і став його головним меценатом. · Об'єднав зусилля греко-католицьких священиків і світської інтелігенції в боротьбі за на­ціональне визволення українців

Освіта в Україні на початку ХХ ст.

	Позитивні тенденції	Негативні тенденції
Наддніпрянська Україна	· Зростання чисельності школярів та мережі навчальних закладів. · Зростання рівня грамотності. · Вищі навчальні заклади – Харківський, Київський. Одеський університети, декілька спеціальних інститутів та академій. · Зростання чисельності студентів міщан	· Переважання початкової освіти . · Заборона української мови в школі спричиняла низьку успішність. · Незначна частка письменних – 15% проти 35% в Австро – Угорщині. · Нестача середніх навчальних закладів (гімназій, реальних училищ),де навчалися переважно діти дворян та чиновників
Західна Україна	· Розширення шкільної мережі : 3,5 тис. початкових українських шкіл. · Існування 6 українських державних гімназій і 15 приватних шкіл. · Створення українських кафедр при університетах. · Діяльність «Просвіт» сприяла створенню освітньо-культурної мережі в селах (бібліотеки, театри, хори та інше)	· Українські школярі становлять близько 20% учнів. · Мова навчання у вишах – польська або німецька.

Розвиток науки на початку ХХ ст.

Галузь	Досягнення
Історія	· Наукове товариство імені Т. Шевченка, яке очолив М. Грушевський, видало протягом 1892-1917pp. понад 100 томів «Записок наукового товариства», 35 томів «Етнографічного збір­ника», 15 томів «Матеріалів з української етнології»; 15 томів були підготовлені історико-філософською секцією. · О. Єфименко — почесний доктор Харківського університету, викладач історії України на Вищих жіночих курсах у Петербурзі · Д. Багалій — дослідження історії Слобожанщини. · Ф. Вовк — професор Вищої школи антропології в Парижі, викладач Петербурзького університету, організатор археологічних, етнографічних, антропологічних експедицій в Україні
Філологія	· Б. Грінченко — автор 4-томного «Словаря української мови». · А. Кримський — дослідження староукраїнських текстів, які підтвердили український характер мови давнього Києва
Медицина	· Д. Заболотний — лікар-інфекціоніст, активний учасник боротьби з холерою та чумою.
Техніка	· 1909 р. — створення одного з перших у Росії товариств повітроплавання в Києві, де розпо­чав діяльність І. Сікорський. 1910 p. — розробка І. Сікорським одного з перших у світі гелікоптерів. На важких літаках своєї конструкції він установлював світові рекорди з тривалості польоту (1 год. 54 хв.) та вантажопідйомності літака. · 1911-1913 pp. — брати Касяненки будують першу в Росії авієтку — малопотужний літак широкого використання, який випробовує П. Нестеров. · П. Нестеров виконав першу у світі «мертву петлю» на літаку. · Л. Мацієвич — автор ідеї створення авіаносця. Він створив геологічну карту Донецького басейну. · М. Курако заклав основи сучасної металургії. · С. Реформатський відкрив хімічні реакції металоорганічного синтезу

Українське мистецтво початку ХХ ст.

Галузь	Визначальні риси розвитку
Загальний стан	· Поширення модернізму, що мав слабко виражений і нерозвинутий характер, не сформувався як національна самобутня течія, проявлявся у творах окремих митців. · Збереження глибокої традиційності української культури. Вихід письменників за межі селянської тематики
Література	· 1901 р. — поет М. Вороний першим оприлюднює модерністські гасла, закликає повернутися до «справжньої запашної поезії», розширити тематику й жанри. · 1907 р. — група галицьких поетів «Молода муза» (В. Пачовський, О. Луцький, П. Норманський) висунула маніфест із критикою реалізму. · «Нова школа» української прози — М. Коцюбинський, В. Стефаник, 0. Кобилянська, представники якої поєднували традиційний етнографізм, розповіді від першої особи із символізмом і психоаналізом. · М. Семенко – засновник першого українського об’єднання футуристів (Київ, 1913 р.). · Зберігається значний вплив романтизму
Музика	· Обробки народних пісень М.Лисенком, М. Леонтовичем, С. Людкевичем. · М. Лисенко: опери «Енеїда», «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», тощо. · Відкриття вищої музично – драматичної школи в Києві (1904) та музичного інституту у Львові (1905) з ініціативи М. Лисенка. · Оперна співачка С. Крушельницька успішно виступала в Європі та Америці.
Театр	· 1906 р. – створення в Полтаві першого українського стаціонарного театру з ініціативи М. Садовського (одного з братів Тобілевичів). · 1915 р. – заснування І. Мар’яненком Товариства українських акторів. · 1916 р. – заснування Лесем Курбасом авангардного «Молодого театру». · Модерністські п’єси Олександра Олеся, Лесі Українки, В. Винниченка. · Видатна авторська діяльність М. Заньковецької, П. Саксаганського
Кінемато– граф	· У Харкові відзняті перші українські фільми. · У Харкові О. Олексієнко знімає фільми за творами М. Гоголя, М. Старицького, І. Котляревського. · Перший український постановник і оператор – О. Сахненко
Живопис	М. Самокиш, С. Васильківський, К. Костанді, О. Новаківський
Архітек – тура	· Орієнтація на максимальну функціональність будівель. · Поширення українського стилю, мотивів українського бароко та народного дерев’яного будівництва. · Архітектури: В. Кричевський, К. Жуков, О. Вербицький, Є. Нагірний, О. Бекетов
Скульп - тура	М. Гаврилко, М. Паращук, В. Іщенко, П. Війтович, О. Архипенко

ТЕМА 2. УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ

СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ПОЧАТОК

УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

Основні поняття теми:

Геополітичні плани країн, українізація армії, універсал, Центральна Рада, тимчасовий уряд, влада, монархія, популізм, революція, українське питання, установчі збори, федерація, буржуазно-демократична революція, ради робітничих депутатів, маніфест, Державна дума Росії.

П

ершу світову війну ретельно вивчають на уроках Всесвітньої історії. Ця війна розпочалася в серпні 1914 р., завершилась в листопаді 1918 р. В ній брали участь 36 держав світу. На фронтах Першої світової війни загинуло понад 10 млн. чоловік.

Як було розв'язано Першу світову війну

• Між європейськими державами існували гострі територіальні суперечності.

• Наприкінці ХІХ — на початку XX ст. склалися два ворогуючих союзи держав — Антанта і Троїстий союз.

• До Троїстого союзу (створений в 1882 р.) увійшли: Австро-Угорщина (ця держава виникла наприкінці ХІХ ст.), Німеччина, Італія.

• В Антанту (створена в 1904-1907 рр.) увійшли: Росія, Англія, Франція.

• Основною метою Антанти і Троїстого союзу був територіальний перерозподіл світу.

• В липні 1914 р. між Сербією і Австро-Угорщиною розпочалась війна. Росія — союзник Сербії — обіцяла підтримати останню. Німеччина використала це як привід, аби оголосити війну Росії (що відбулося 1 серпня). 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції. 4 серпня Англія оголосила війну Німеччині. Австро-сербська війна незабаром перетворилась на світову.

Українські землі в стратегічних планах ворогуючих держав набули важливого значення. Напередодні Першої світової війни вони знаходились у складі Австро-Угорської і Російської імперій.

Плани Антанти та Троїстого союзу щодо України (перед Першою світовою війною)

Плани Антанти	Плани Троїстого союзу
• Російська імперія сподівалася, здобувши перемогу у війні, приєднати частину західноукраїнських земель. • Англія, Франція зобов'язувалися не перешкоджати цим планам в обмін на згоду Росії розподілити колонії Німеччини і азіатські володіння Туреччини (у разі перемоги у війні) між Англією, Францією, Росією.	• Німеччина планувала, розгромивши Росію, приєднати Україну до майбутньої держави — Великогерманської світової імперії. • Австро-Угорщина мала намір захопити Волинь і Подолію. • Італія підтримувала плани Німеччини і Австро-Угорщини, сподіваючись захопити французькі колонії в Африці.

З початком війни українська громадськість Галичини утворила організації з метою визначення позиції українства щодо війни. Організації ці набули назви "Головна українська рада" та "Союз визво­лення України".

Головна українська рада і Союз визволення України

Організація	Партійний склад	Лідери
Головна українська рада (ГУР)	Частина Соціал-демократичної партії; Національно-демократична партія; Радикальна партія.	М.Павлик М.Ганкевич К.Левицький
Союз визволення України (СВУ)	Частина УСДРП; "Спілка".	М.Меленевський-Баск А.Скоропись-Йолтуховський В.Дорошенко Д.Донцов

Вивчаючи таблицю 3, бажано повторити матеріал про політичні партії і їх лідерів.

ГУР і СВУ зайняли антиросійську позицію: вони пропагували думку про те, що українці, надаючи допо­могу Австро-Угорщині, зможуть створити незалежну державу в разі перемоги над Росією.

В серпні 1914 р. розпочалась масова мобілізація як в Росії, так і в Австро-Угорщині. На братовбивчу війну були направлені тисячі українців.

Австрійська влада дозволила сформувати легіон (військове формування) українських січових стрільців (УСС) кількістю 2,5 тисячі чоловік. В легіон були зараховані, в основному, патріотично на­строєні, підтримуючі ГУР і СВУ вихованці спортивно-громадських організацій "Сокіл", "Січ", "Пласт". Стрільці присягалися двічі: на вірність Австро-Угорщині і вірність Україні.

Вже наприкінці серпня — на початку вересня 1914 р. українці, мобілізовані на Першу світову війну, брали участь у боях.

Воєнні дії на території України в 1914 р.

Þ Російські війська Південно-Західного фронту в серпні-вересні здійснили наступ в Галичині і Північній Буковині (Галицька битва), зайняли Східну Галичину і Північну Буковину з їх центрами—Львовом і Чернівцями. Þ Австрійські війська зазнали тяжких втрат (400 тис. вбитими100 тис. потрапили в полон, втратили 380 гармат). Þ В боях відзначилися мужністю і відвагою українські січові стрільці, які захищали Ужо­цький перевал Карпатських гір, міста Борислав, Дрогобич, Стрий.

Мирне населення Галичини і Буковини не чинило опору російським військам і часто зустрічало їх хлібом-сіллю. Настрій людей почав змінюватися, коли на цих землях було створено Галицько-Буковинське губернаторство на чолі з графом Бобринським і генералом Треповим. Почалися репресії: арешти, закриття громадських організацій, переслідування українофілів. Вводилися обмеження на викорис­тання української мови. Було заарештовано і вивезено до Суздаля митрополита греко-католицької церкви Андрія Шептицького. Цю політику царату щодо українців відомий російський громадсько-політичний діяч, де­путат Державної думи П.Мілюков назвав "європейським скандалом".

Австро-Угорщина проводила ще більш жорстоку політику на українських землях. Чинилися розправи без суду та слідства, тільки за підозрою в державній зраді, співчутті до Росії.

Воєнні дії на території України в 1915-1917 рр.

• Зруйнувавши фортецю Перемишль, російська армія вийшла на основні перевали Карпат (весна 1915 р.). • Почалися запеклі бої (а них брав участь і легіон УСС) за гору Маківка. В травні 1915 р. російські війська захопили гору. • В червні 1915 р. розпочався загальний відступ російських військ. Восени 1915 р. російські вій­ська закріпилися на лінії Кам'янець-Подільський —Тернопіль—Дубно. • Навесні 1916 р. з цього ж району розпочалася наступальна операція, що набула назву Брусиловського прориву (за прізвищем головнокома­ндуючого фронтом генерала О.Брусилова). У ході цього наступу російські війська знову увійшли до Чернівців, Коломиї, Луцьку, Бродів. На цьому значні наступальні операції на тере­нах України припинилися. • У ході воєнних дій 1914-1916 рр. легіон УСС значно скоротився через втрати. В 1916 р. полк УСС, що виконував бойове завдання під Тернополем, був оточений переважаючими силами противника. Лише 150 бійців вийшли з оточення; їх було відправлено на Волинь, де вони почали працювати, в основному вчителями.

В роки Першої світової війни українська інтелігенція очолювала різні громадські товариства і комі­тети допомоги постраждалим від війни. На територіях України, що знаходились під владою Росії, діяли "Союз міст" (Міський союз), "Земський союз", "Товариство допомоги населенню Півдня Росії,, що постраждало від воєнних дій".

На територіях України, що залишались під владою Австро-Угорщини, значну роботу проводив "Союз визволення України".

Діяльність громадських організацій України в роки

Першої світової війни

Назва організації	Зміст діяльності організації
Міський, Земський союзи; "Товариство допомоги населен­ню Півдня Росії"	• Допомога хворим і пораненим (купівля обладнання для лікарень, навчання медичного персоналу, постачання медикаментів, продуктів харчування). • Організація розподілу одягу і взуття біженцям; виготовлення і постачання обмундирування для армії
"Союз визволення України"	• Контроль за утриманням українців в таборах для військо­вополонених. • Матеріальна допомога військовополоненим. • Агітаційна робота серед полонених українців (за незалеж­ну українську державу, культуру, мову).

Царський уряд з побоюванням ставився до діяльності союзів, хоча частково фінансував їх (переваж­ну частину коштів складали добровільні внески). В 1916 р., коли "Земський союз" спробував взяти під свій контроль виробництво і постачання зброї для діючої армії і піддав критиці діяльність російського уряду, всі союзи в Росії було розігнано.

"Союз визволення України" ставив своєю кінцевою метою створення незалежної української держа­ви з конституційно-монархічною формою правління. Тому влада Австро-Угорщини дозволяла його діяльність тільки як ворога Росії. Разом з Німеччиною Австро-Угорщина надавала значну фі­нансову допомогу структурам СВУ, підтримувала всі його заходи (зокрема, видавничу і культурно-просвітницьку діяльність).

В 1917 р. у всіх воюючих країнах (крім США, що вступили в війну у 1917 р. на боці Антанти) розпоча­лась політична і економічна криза. Особливої гостроти вона досягла в Російській імперії.

Політична і економічна криза в Російській імперії

Þ Зростає недовіра народу до державних органів влади. Þ Державні органи влади, що погано контролювали ситуацію в країні, були нездатні досягти позитивних змін ані на фронті, ані в тилу. Þ Дедалі частіше відбуваються повстання селян, робітників, солдат. Þ Більша частина підприємств не працює. Þ Починається нестача продовольства (хліба). Þ Стрімко зростає безробіття. Þ Знецінюються гроші (інфляція), зростають ціни.

Російський цар Микола II вважав, що кризу можна здолати, тому численні попередження (з боку де­путатів Думи, лідерів політичних партій, членів Держради тощо) про катастрофічний характер подій він залишав без належної уваги.

Початок Української революції

Україна на початку 1917р.

1917 рік народи Європи зустріли без оптимізму - третій рік тривала Перша світова війна, яка забрала мільйони людських життів. Українські землі, що знаходилися у складі воюючих Австро-Угорської і Російської імперій, зазнали на собі всі тяготи війни. До російської армії було мобілізовано 3,5 млн. українців, до австро-угорської - 250 тис. На тери­торії України в 1914 - 1916 рр. проходили військові дії (Галицька битва 1914 р.; битви на Галичині, Буковині, Волині, Поділлі, у Карпатах у 1915 р.; Брусиловський прорив 1916 р.). Тільки внаслідок Брусиловського прориву австро-угорська армія втратила понад 1 млн. чоловік убитими. Втрати російської армії склали 0,5 млн. чоловік. На початку 1917 р. наступальні операції на території України були припинені через брак людських і матеріальних ресурсів.

Війна загострила соціально-економічну ситуацію, яка й до неї була напруженою. У вою­ючих країнах почалася криза, яка охопила всі сфери життя.

Криза в економіці українських земель Þ Під час Першої світової війни економіка України занепала, різко погіршало матеріальне становище населення (нестача продовольства, зростання цін). Þ Частина промислових підприємств була закрита або переведена на випуск військової про­дукції. Так, на початку 1917 р. в Україні скоротився порівняно з 1913 р. видобуток залізної руди - на 46%, марганцевої - на 29%, виплавка чавуну - на 32%, сталі - на 33%. Виробниц­тво цукру знизилося з 85 млн. до 50 млн. пудів. Þ Нафтова промисловість Галичини скоротилася на 1/3. На Буковині зменшилося на 50% поголів'я худоби. Þ На західноукраїнських землях у результаті військових дій було зруйновано близько 2 тис. промислових підприємств.

В ніч 28 лютого 1917 р.було офіційно проголошено про створення Тимчасового комітету Державної думи. Тимчасовий комітет направив 2 (15) березня до Ставки головнокомандую­чого своїх представників О. Гучкова і В. Шульгіна. У результаті переговорів з ними, а та­кож з головнокомандуючими фронтів Микола II зрікся престолу за себе і малолітнього сина Олексія (2 березня) на користь молодшого брата Михайла Олександровича, але той 3 (16) березня відмовився від престолу. Самодержавний лад у Російській імперії перестав існувати. Російська імперія була проголошена республікою (Росією). 2 березня за згодою Петроградської Ради Тимчасовий комітет Державної думи сформував Тимчасовий уряд (ТУ) - вищий орган влади, що має право приймати закони. Влада ТУ поширювалася на всю рес­публіку Росію.

Перший склад Тимчасового уряду республіки Росії

	Посада	Партійна приналежність
Князь Г. Львов	міністр-голова і міністр внутрішніх справ	безпартійний, голова Всеросійсь­кого Союзу земель і міст
П. Мілюков	міністр закордонних справ	кадет
0. Гучков	військовий і морський міністр	октябрист
М. Некрасов	міністр шляхів сполучення	кадет
0. Коновалов	міністр торгівлі і промисловості	прогресист (ліберал)
М. Терещенко	міністр фінансів	безпартійний
0. Мануйлов	міністр освіти	кадет
А. Шингарєв	міністр землеробства	кадет
0. Керенський	міністр юстиції	трудовик, з березня 1917 р. - есер
В. Львов	обер-прокурор Синоду	безпартійний
І. Годнєв	державний контролер	октябрист

Як видно з таблиці, більшість членів ТУ були кадетами (конституційні демократи).

У меншості при формуванні ТУ виявилися октябристи - партія, що виражала інтереси поміщиків і крупної буржуазії (створена в 1905 р.), а також прогресисти та есери.

Місцевими виконавчими органами влади Тимчасового уряду стали губернські і повітові комісари, а у волостях - виборні виконавчі комітети.

Мандат на владу ТУ одержав тимчасово, до скликання Всеросійських Установчих зборів, які мали встановити форму державного устрою і прийняти Конституцію Російської республіки.

3 (16) березня 1917 р. ТУ виклав свою програму в декларації, а потім 6 (19) березня у звертанні до громадян Росії. ТУ оголосив себе правонаступником царського уряду, єдиним законним урядом на території всієї колишньої Російської імперії. ТУ заявив про намір:

• довести до переможного кінця Першу світову війну;

• виконати всі угоди, зобов'язання, дані царським урядом;

• зберегти «єдину і неподільну» Росію (у рамках колишньої Російської імперії);

• ввести ряд політичних свобод (свобода зборів, спілок);

• підготувати скликання Всеросійських Установчих зборів.

Влада ТУ не була сталою навіть у Петрограді, не говорячи вже про національні окраїни колишньої Російської імперії. Тут (у тому числі і на українських землях) фактично відразу після повалення самодержавства виникли альтернативні органи влади - Ради робітничих, солдатських, селянських депутатів і національні уряди.

Вже у перших числах березня Ради робітничих депутатів були сформовані в Харкові, Києві, Катеринославі, Кременчуці, Луганську, Полтаві. У деяких містах створювалися об'єднані Ради, до яких входили робітничі, селянські, солдатські депутати. У ряді районів роль Рад була значною, вони фактично здійснювали єдиновладдя. Наприклад, у Донбасі, ряді міст прифронтової смуги.

До серпня 1917 р. більшість у Радах належала представникам загальноросійських партій есерів і меншовиків. Вони проводили політику підтримки ТУ.

Національний уряд в Україні почав формуватися 3 березня 1917 р. Створення українського уряду стало початком Української національної революції. У цей час політичні партії, які зазнали репресій у роки реакції (1905 - 1912 рр.), тільки відроджувалися, відновляли свою діяльність. Це обумовило складність і тривалість процесу створення національних органів влади.