Універсали Центральної Ради
10 червня 1917 року було проголошено І універсал Центральної ради. Ним проголошувалася національно-територіальна автономія України у складі Російської федерації. Вищим органом влади в Україні проголошувалася Центральна рада. Україна брала на себе право скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття законів. Сподівання, що Всеросійські Установчі збори ухвалять рішення про надання Україні автономії, що національні меншини підтримають боротьбу за автономію. Було створено 15 червня 1917 р. український уряд — Генеральний Секретаріат, який очолив В. Винниченко. Уряд складався з восьми генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем став П. Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С. Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко; інші секретарства очолили X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко (за партійною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним). Звіт делегації Тимчасового уряду після повернення з переговорів у Києві про готовність визнати автономію України спровокував гострі суперечки між членами уряду, чим поглибив політичну кризу в Росії
III Універсал і проголошення Української Народної Республіки.
7 листопада 1917 року ЦР видала свій третій універсал. У ньому проголошувалось створення на теренах України Української народної республіки (УНР) у складі Російської федеративної республіки. Крім того, універсал містив такі положення: скасування поміщицького землеволодіння і передача земель селянам без викупу, установлення 8-годинного робочого дня та державного контролю над виробництвом, забезпечення народу прав і свобод: слова зборів, страйків, рівноправності мов, скликання 9 січня 1918 р. Українських Установчих зборів, амністія засуджених за політичні виступи, скасування смертної кари.
Цей універсал був проголошений не у найкращі роки для ЦР. Загострились протистояння між Центральною Радою та Раднаркомом Росії: 4 грудня 1917 р. Раднарком надіслав Центральній Раді ультиматум, у якому більшовицький уряд заявив, що визнає УНР та її право відокремитись від Росії, але не вважає Центральну Раду повноважним представником українського народу, звинуватив Центральну Раду в дезорганізації фронту, роззброєнні більшовицьких частин в Україні, змові проти проголошеної радянської влади й вимагав припинити протидію радянським силам, фактично Україні була нав’язана громадянська війна.
IV Універсал Центральної Ради та проголошення незалежності України.
9 січня було проголошено IV Універсал Центральної Ради. У ньому УНР проголошувалась «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:
а) у зовнішньополітичній сфері:
- Універсал ставив за обов'язок уряду довести до кінця переговори з Центральними державами й укласти мир;
- декларував прагнення до дружніх стосунків із сусідами України - Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною та іншими країнами;
б) в аграрній сфері:
- проголошувалася націоналізація (перехід власності до рук держави) усіх природних ресурсів (лісів, вод, надр тощо), ліквідація права власності на землю;
- гарантувалася передача селянам землі без викупу до початку весняних робіт;
в) у сфері промисловості:
- проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції);
- боротьба з безробіттям;
- надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;
- проголошувалася монополія держави на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами;
г) у військовій сфері:
- проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію і замінити її народною міліцією;
д) у сфері фінансів:
- проголошувалося встановлення державного контролю над банками;
е) у сфері міжнаціональних відносин:
- підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію.
Ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.
Вперше в новітній історії український народ дійшов до найважливішого рішення -проголошення незалежної суверенної Української держави. На жаль, історичні рішення Української Центральної Ради були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була уже вирішена. Уроки Української національно-демократичною революції взагалі і діяльності Української Центральної Ради зокрема є дуже цінними для сучасної незалежної Україні.