Мануфактура і торговий капітал у

ШЕРСТЯНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ XVII ст.¹

Виробники вовни в усіх областях поділяються на три групи:

1. Це великі землевласники, які мають власність на землю й худобу і відзначаються своїм багатством. Вони можуть затри­мати продаж своєї вовни і надати сукнарям відстрочку в сплаті, щоб збільшити ціни. Чисельно ця група мала.

2. Ті, що орендують землю у короля, знатних осіб або джентль­менів і продають стільки, скільки дозволяє або їх реманент, або кредит, їх багато, і виробляють вони велику кількість вовни. Більшість їх наперед запродує свою вовну або обіцяє віддати її за гроші, які вони беруть в позику весною, щоб купити собі овець для виробництва вовни; тоді вони мають потребу в грошах, щоб заплатити свою благовіщенську ренту і подвоїти реманент на своїй землі, як цього вимагає весняний час; і в той же час сукнарі витрачають свій капітал на пряжу, щоб зробити запас до косовиці і жнив, коли буде випрядена недостатня кількість пряжі, отже і фермери, і сукнарі відчувають тоді одночасно крайню потребу в грошах.

3. Загальна маса сільських господарів з невеликим доходом в усіх областях, які виробляють вовну; у кожного з них звичайно є вовна, хоч і в невеликій кількості, їх багато в усіх областях, і вони [разом] мають велику кількість вовни, хоч і маленькими частинами. Багато хто з них бере у скупників вовни гроші в по­зику, щоб купити овець і заповнити ними свої обширні пасовища. їх частини такі малі, час продажу настільки різний, відстань між ними і сукнарем така велика, що для них було б справжнім розоренням надати сукнареві під час продажу відстрочку платежу або залежати від сукнаря у встановленні цін.

Ця вовна звичайно обробляється чотирма групами людей:

1. Багатий сукнар, який купує собі вовну у виробника в об­ластях, що виробляють вовну, робить запас на цілий рік за­здалегідь і зберігає його в складі, а в зимовий час ця вовна випря­дається його власними прядильницями, тчеться його власними ткачами і валяється його власними валяльниками, -і все це за найнижчу плату. Ці сукнарі можуть прекрасно обходитися без скупників вовни і можуть теж одержати її по своїй ціні, а крім того, багато хто з них займається перепродажем, перепродуючи дуже багато, якщо не більшу частину тієї вовни, яку вони купують.

2. Друга група – менш багаті сукнарі, які рідко або зовсім не їздять купувати собі вовну в тих областях, де вона виробляєть­ся, а більшу частину її беруть у кредит на ринку; ставлять багатьох бідняків на роботу, переробляють тепер вовну в сукно, а потім продають його в необробленому вигляді в таких місцевостях, як Девоншір і Йоркшір (а вже інші обробляють його і продають в Лондон за готівку), а потім приходять на вовняний ринок, спла­чують старий борг і знову беруть у кредит. Багато хто в цій групі добре живе, багатіє і дає тисячам людей роботу; вони не можуть обійтися без скупника вовни, бо інакше вони повинні були б звільнити своїх робітників і найнятися до багатих сукнарі в за 4 або 6 пенсів на день, тобто жити надголодь.

3.Третя група – це ті сукнарі, які не мають досить капі­талу, щоб вкласти його частково у вовну й частково. в пряжу і частину зберігати у вигляді готового сукна, як роблять багаті сукнарі; вони або зовсім не купують вовни, або тільки небагато, але щотижня купують пряжу на ринку і тоді переробляють її в сукно, а потім продають за готівку і на неї знову купують пряжу, а цю пряжу щотижня виносить на ринок багато бідного люду, який не хоче прясти за низьку плату на сукнаря, але має досить капіталу, щоб працювати самостійно; відповідно до потре­би вони купують свою вовну щотижня дуже малими партіями на ринку і приносять її туди щотижня в пряжі і від цього дістають дуже добру вигоду, маючи прибуток як від своєї праці, так і від продажу, і живуть дуже добре. Цих прядильників так багато, що обізнані люди припускають, що більше половини сукон, ви­роблюваних в Уільтшірі, Глостері і Соммерсетшірі, виробляється засобами цих прядильників і бідних сукнарів; вони залежать від скупника вовни, який щотижня обслуговує їх вовною за го­тівку або в кредит.

4. Четверта група – ті, хто виробляє сукна кращих сортів; в цьому виробництві працюють тисячі бідного люду, який живе біля портів і на узбережжях від Ярмута до Плімута, і в багатьох великих містах, як-от Лондон, Норіч, Колчестер, Кентербері, Сауземптон, Екзетер і багато інших. Ці люди, завдяки своїй

З метою знищення лицемірства і забобонів, які проникли в серце багатьох людей, вони [священики] не повинні виставляти або вихваляти образи, мощі або чудеса, що служать для забобоні в і розкошів, і не зваблювати народ до подорожей на честь якого-небудь святого... , маючи на увазі, що всяке благо, здоров’я і ласку треба просити безпосередньо у бога як причинця всього, а не у кого-небудь іншого, радячи парафіянам та іншим проча­нам, щоб вони більше виконували заповіді божі і творили справи милосердя, переконуючи їх у тому, що вони більше догодять богу, якщо займуться тілесною працею, роботою або яким-небудь ін­шим заняттям і піклуванням про свої сім’ї, ніж коли вони будуть бродити як прочани.[свого становища], уперто відстоюють свої права і не перестають звертатися до двору з просьбами, вони зараз же наказують їх убити або втопити, а злиденні пожитки їх, якщо вони що-небудь мали, [вони наказують] конфіскувати... заявляючи про втоп­леного селянина, що він був бунтівником, розбійником, що під­тримував злочинницькі зносини з прикордонними.

¹ Документ відноситься до 1615 р. Його назва в оригіналі «Доводи на користь вигідності купівлі і продажу вовни».