Система законодавства, її співвідношення із системою права
Система права і система законодавства не є тотожними поняттями, між ними існує багато суттєвих розбіжностей, що і дозволяє говорити нам про їх відносну самостійність.
Ми розуміємо під системою права його внутрішній склад, структуру права, інакше можна сказати – його зміст. Система законодавства є зовнішньою формою виразу системи права, тобто системою нормативно-правових актів. Отже, тісний зв'язок системи законодавства із системою права виявляється в тому, що вони співвідносяться, як зміст і форма. Завдяки системі законодавства право набуває однієї зі своїх основних ознак – формальної визначеності.
Система права має об’єктивний характер і обумовлена особливостями суспільних відносин, її елементами є норма, галузь, підгалузь, інститут. Зміни у системі права обумовлені, насамперед, розвитком суспільних процесів, які викликають появу нових галузей та інститутів.
У свою чергу, система законодавства - форма існування правових норм. Вона багато в чому залежить від волі законодавця, тобто є суб'єктивно зумовленою. Законодавство є диференційованою системою, заснованою на принципах субординації та координації її структурних компонентів. Хоча й суб'єктивні властивості законодавця суттєво впливають на систему законодавства, в її структурі виявляється об’єктивна потреба існування самостійних галузей, підгалузей, інститутів, норм права.
Систему законодавства можна розуміти у широкому та вузькому аспектах.
Згідно з тлумаченням Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року поняття законодавства включає закони, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, а також постанови Верховної Ради, укази Президента, декрети та постанови Кабінету Міністрів, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції та законів України.
Між системою права та системою законодавства є ряд відмінностей.
По-перше, система права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою формою системи права.
По-друге, первинним елементом системи права є норма, а системи законодавства - стаття нормативно-правового акту. Норми права лежать в основі будови нормативно-правових актів. Законодавець може використовувати норми права у різному «комплекті» при побудові галузі законодавства, залежно від того, яким чином законодавець використовує їх, формуються конкретні галузі законодавства. Отже, галузі законодавства не завжди збігаються із галузями права. Існують приклади того, що галузь права є, а галузі законодавства немає (право соціального забезпечення, податкове, фінансове право). У цих випадках правовий матеріал є не уніфікованим, а розосередженим по різних нормативно-правових актах.
По-третє, первинний елемент системи права - норма права - має трьохелементну структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція), а первинний елемент системи законодавства - стаття закону, що містить нормативний припис, як правило, не включає в себе всіх трьох елементів логічної структури правової норми. Так, досить поширеними є випадки, коли стаття нормативного акту включає в себе гіпотезу та санкцію, а диспозиція міститься в іншій статті.
По-четверте, в системі права норми логічно розподіляються за галузями, підгалузями, інститутами права. У системі законодавства нормативно-правові акти об'єднані за галузями законодавства, які поділяються на інститути законодавства. При цьому, під час формування галузей законодавства може як враховуватися, так і не враховуватися галузевий принцип. Тобто галузь законодавства може містити норми різних галузей права або бути створеною на базі інституту або підгалузі права. Отже, можливі варіанти, коли галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство, транспортне законодавство).
По-п’яте, структурні елементи системи права не мають зовнішніх реквізитів: назв розділів, статей, глав тощо. Структурні елементи системи законодавства - нормативно-правові акти - мають назви розділів, глав, статей. Вони можуть включати преамбули, примітки, пояснення - положення, які за своєю сутністю не є нормами права.
По-шосте, внутрішня структура системи права, яка будується за горизонтальною ознакою (з урахуванням предмета та методу правового регулювання), не завжди збігається із структурою системи законодавства. Система законодавства будується як на основі галузевого принципу, так і вертикально (ієрархічно), згідно з юридичною силою нормативно-правового акту, компетенції органу, що його приймає: закони - акти глави держави - акти вищих органів виконавчої влади - акти центральних органів виконавчої влади (відомчі нормативно-правові акти) - акти органів виконавчої влади на місцях, акти органів місцевого самоврядування.
По-сьоме, система права має об’єктивний характер, система законодавства має характер суб’єктивний, тобто багато в чому залежить від волі законодавця.