Правління ярославичів. боротьба за київський стіл між ярославичами.

Лекція №3

Київська Русь за часів

роздробленості. Галицько-Волинська держава

План:

1. Правління Ярославичів. Боротьба за київський стіл між Ярославичами.

2. Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава в Києві.

3. Об'єднання Галицького та Волинського князівств. Князювання Данила Романовича. Монгольська навала на південно-західні землі Русі.

4. Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Романовича.

5. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

6. Поширення писемності.

7. Розвиток культури та освіти Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

Дати:

1097 р. - Любецький з'їзд князів.

1187 р. - перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах;

1199 р. - утворення Галицько-Волинської держави;

1238 - 1264 рр. - правління Данила Романовича;

1240 р. - захоплення Києва монголами.

1056 - 1057 рр. - створення Остромирового Євангелія.

1113 р. - укладення «Повісті минулих літ»;

1187 р. - створення «Слова о полку Ігоревім», перша згадка назви «Україна»

Персоналії:

Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславович, Данило Романович, Юрій І Львович, Юрій ІІ Болеслав, літописець Нестор, Іларіон, іконописець Алімпій.

Поняття та терміни:«роздробленість», «вотчинне землеволодіння», «бояри», «смерди», «ікони», «билини», «літопис», «мозаїка», «фреска», «книжкова мініатюра»

Позначати на картосхемі Київське, Чернігівське, Переяславське князівства, Галицько-Волинську державу за часів правління Данила Романовича; напрямки походів монголів у південно-західні руські землі.

Характеризувати розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицько-Волинської держави, внутрішню та зовнішню політику Володимира Мономаха, його сина Мстислава, Данила Романовича, Юрія І Львовича, залежність українських князівств від Золотої Орди, наслідки золотоординського панування.

Характеризувати політичний і соціальний устрій Київської Русі та Галицько-Волинської держави, становище представників різних соціальних станів, стан розвитку господарства та торгівлі, здобутки в галузі писемності, освіти, літератури, архітектури та образотворчого мистецтва.

Визначати значення та наслідки Любецького з'їзду князів причини та сутність політичної роздробленості Київської Русі, особливості процесу формування та значення утворення Галицько-Волинської держави.

Визначати значення Київської Русі та Галицько-Волинської держави в історії українського народу та в загальноєвропейській історії.

Правління Ярославичів. Боротьба за київський стіл між Ярославичами.

Ярослав Мудрий намагався убезпечити своїх синів від міжусобної боротьби. По смерті Ярослава Мудрого в історії Руської держави настав час багатьох героїв, адже одноосібного володаря із сильною владою не було доволі довго.

Найважливіші землі, як уже зазначалося, було зосереджено в руках старших Ярославичів – Ізяслава, Святослава й Всеволода. Молодші – Ігор і В’ячеслав – отримали незначні володіння й до того ж невдовзі померли. Не кращу долю мав іще один владолюбний Ярославів родич – Всеслав Брячиславич, онук Ярославового старшого брата, князь полоцький.

Влада трьох

Володіючи найважливішими територіями, старші Ярославичі спершу правили державою досить злагоджено. Формально київським князем був Ізяслав – і саме таку роль відводить йому літописець, постійно підкреслюючи, однак, що радився він охоче з молодшими братами.

Боротьба проти кочовиків. Найбільшим клопотом братів Ярославичів були кочовики. Спершу їм довелося воювати проти торків. Утім, ці тюркомовні племена не мали вже значної сили, бо самі потерпали від войовничих половців, що прийшли у першій половині 11 ст. у причорноморські степи з Прикаспію. До руських кордонів половці вперше підійшли у 1055 р. Того разу обійшлося без сутички: переяславський князь Всеволод зумів розійтися із половцями мирно. Та коли у 1062 р. половецька орда знову підійшла до Переяслава, виявилося, що дружини самого лише Всеволода для відсічі нападникам замало. Та ще й тоді половці ніби випробовували сили.

Справжня битва відбулася року 1068 на річці Альті. Об’єднане військо трьох Ярославичів зазнало нищівної поразки. Князі рятувалися втечею. Всеволод побоявся залишатися у Переяславі й подався до Ізяслава в Київ. Безпорадність князів обурила киян. Стихійні протести та невдоволення переросли у повстання.

Повстання киян 1068 р.

Перед загрозою нападу на місто половців кияни зібралися на віче та ухвалили боронитися самотужки. З вимогою надати їм коней і зброю, як сповіщав літописець, вони рушили до князівського палацу. Ізяслав відмовився виконувати волю повстанців – і змушений був тікати. Натомість кияни «пригадали» про ув’язненого в порубі полоцького князя Всеслава (його ув’язненням Ярославичі, певно, сподівалися спекатися небажаного претендента на великокнязівську спадщину), звільнили його та оголосили київським володарем. Прикметно, що Святослав і Всеволод аж ніяк не противилися незаконним діям Всеслава, а навпаки – тихо сиділи у своїх володіннях, доки скривджений Ізяслав поневірявся на чужині.