Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права

П

роблема співвідношення міжнародного і внутріш­ньодержавного права належить до однієї з центральних у теорії міжнародного права. Вона здавна привертала увагу юристів різноманітних правових шкіл із багатьох країн*. Проте перші спеціальні праці, присвячені питанню спів­відношення цих правових порядків у міжнародно-пра­вовій науці, з'явилися тільки наприкінці XIX ст. Відтоді проблема не втрачає своєї ваги і актуальності.

Всебічне дослідження цієї складної в теоретичному і важливої в практичному плані проблеми відображене у працях відомих сучасних юристів, теоретиків і прак­тиків міжнародного права (1. П. Блішенко, В. Г. Бутке-вич, Д. Б. Левін, 1.1. Лукашук, Р. А. Мюллерсон, Г. І. Тун-кін, Є. Т. Усенко, С. В. Черниченко). Значний науковий інтерес мають праці класиків західної міжнародно-право­вої науки (Д. Анцилотті, Я. Броунлі, П. Гугенхейм, Р. Дже-

* Ідеї природного та римського права, погляди Г. Гроція, Е. Ватте-ля, І. Канта, Б. Спінози та ін. зумовили значний вплив на виникнен­ня та утвердження теорій співвідношення міжнародного і внутрішньо­державного права.

Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права

нінгс, Г. Кельзен, Б. Конфорті, Г. Лаутерпахт, Ф. Морген-стерн, Л. Оппенгейм, Ж. Ссель, А. Фердросс, Дж. Фіц-моріс, Малкольм Н. Шоу та ін.).

Такий інтерес фахівців до зазначеного питання пояс­нюється не тільки складністю в теоретичному плані, а й тим, що його дослідження дає змогу глибше розкрити сутність міжнародного права як своєрідної правової сис­теми, усвідомити взаємозв'язки, взаємодію і взаємовплив норм міжнародної та внутрішньодержавної правових сис­тем, забезпечити їхнє узгодження і реалізацію, з'ясувати роль норм національного права у рішеннях міжнародних судів та арбітражів, можливість застосування національ­ними судами міжнародно-правових норм. Як зазначає французький юрист-міжнародник М. Віралі, існує «певна доктринальна суперечність між прихильниками двох про­тилежних поглядів на співвідношення міжнародного і вну­трішньодержавного права: школа дуалістів, яка розглядає обидві системи права як абсолютно різноманітні і позбав­лені будь-якого взаємопроникнення, і моністів, які пода­ють співвідношення як існування двох систем, об'єднаних у рамках загального правового порядку»¹. З таким тверд­женням науковця можна погодитися: в доктрині міжна­родного права з питання про співвідношення двох систем права є загальновідомими дві теорії — дуалістична і мо­ністична, в межах яких існують різноманітні концепції співвідношення. Наука міжнародного права розрізняє п'ять таких основних концепцій: про існування двох окремих, незалежних одна від одної національної та міжнародної правових систем, які виключають верховенство однієї над іншою (дуалістична, в зарубіжній літературі іноді позна­чається як плюралістична); про примат внутрішньодер­жавного права над міжнародним (моністична); про при­мат міжнародного права над внутрішньодержавним (мо­ністична); про верховенство кожної з двох систем у своїй власній царині з урахуванням їхніх складних взаємовід­носин (теорія координації) і про існування двох само­стійних, рівноправних, взаємозалежних міжнародної та внутрішньодержавної правових систем (соціалістична ду­алістична).

¹ Virally M. The Relation Between International Law And Municipal Law // Manual of Public International Law. N.Y., 1968. P. 167.

Глава VII Міжнародне і внутрішньодержавне право

Під двома правовими системами мають на увазі си­стему міжнародного права як систему норм, пов'язаних загальновизнаними принципами, і систему внутрішньо­державного права як образне, умовне визначення всьо­го ареалу національно-правових систем держав. У кож­ному конкретному випадку йдеться про національно-правову систему конкретної держави. Як зазначають фахівці, міжнародне та внутрішньодержавне право ста­новлять дві різні правові системи, насамперед у якісно­му значенні — з огляду на об'єкт правового регулюван­ня і суб'єктів права.