Механізм управління будується на таких вихідних елементах: принципи, цілі, функції і методи управління.

a. Принципи управління — це ті основоположні засади, які притаманні всім компонентам системи управління в процесіїїфункціонування на всіх етапах її розвитку.

b. Цілі управліннявизначають бажанийстан системи управління вмайбутньому.

c. Функції управління — це ті відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які відокремлюються в процесі розподілу управлінської праці.

d. Методи управління — конкретні способи досягнення цілей.

17. Структура управління включає такі елементи, як організаційна структура, кадри і технічні засоби управління. Структура являє собою статичну характеристику системи управління: В системі управлін­ня працюють люди (кадри управління), які використовують у своїй роботі відповідні технічні засоби.

18. Процес управління — це динамічна характеристика системи управління. Він включає взаємодію зазначених вище елементів структури з метою прийняття рішень, визначення технології роботи, організації праці робітників управління тощо.

a. Рішення — це основний продукт (результат) управлінської діяльності. . Рішення обов'язково передбачає стадію реалізації.

b. Технологія управління — це система правил, методів, процедур, які використовуються в процесі управління. У різних видах управлінської праці мають місце загальні при­йоми, процедури, операції. Пошук їх раціональних форм і поєд­нань — завдання менеджменту.

19. Розвиток системи управління — обов'язковий компонент її функціонування. Він реалізується через механізм, який має зміс­тову, організаційну та процедурну сторони.

20. Управління не тільки організовує економічну діяльність, воно саме по собі є трудовою діяльністю і відповідно мав економічні характеристики: економічний потенціал, витрати управління, джерела їх покриття, продуктивність управлінської праці і т. д. Розвиток управління потребує якіс­ної та кількісної оцінки його ефективності, конкретних підсумків раціоналізації управління.

21. В управлінні виробництвом особливу роль відіграє суб'єктив­ний фактор, Його абсолютизація і переоцінка ведуть до волюн­таризму, вольових методів керівництва, створюють загрозу прийняття помилкових рішень, І навпаки, недооцінка ролі суб'єктивного фактора, абсолютизація об'єктивних умов зумов­люють стихійність, сподівання на автоматизм в управлінні еко­номікою і, як наслідок, пасивне очікування результатів.

22. Наукові основи управління виробництвомМожливість наукового управління суспільним виробництвом визначається наявністю об'єктивних закономірностей, прита­манних об'єкту управління, а також самому управлінню.

23. Науковим управлінням можна назвати весь комплекс наукових знань про управління, який представлений відповідною систе­мою наук,яка включає такі три складові: методологічні й тео­ретичні основи управління; конкретні науки, які вивчають окремі елементи, функції і процеси управління; науку управління (те­орію управління, мистецтво управління).

24. Наукове забезпечення управління означає широке використання науки при прийнятті рішень, а й глибоке вивчення практичного досвіду, наявних резервів, тобто передбачає систем­ний підхід до вирішення управлінських завдань.

25. Методологічні й теоретичні основи управління. Управління ви­робництвом вивчають багато наук. управлінські аспекти розглядаються розділах економічної теорії. Філософія розкриває співвідношення об'єктивного й суб'єктивно­го в управлінні» свідомих і стихійних процесів суспільного розвит­ку. Загальні закономірності управління розглядає кібернетика, яка вивчає закономірності будь-якого управління в живій і не­живій природі, організмах, у суспільстві.

26. Конкретні науки про управління. До них відносяться планування, аналіз господарської діяльності, управління виробництвом у різноманітних сферах та галузях економіки: в промисловості та її галузях, сільському господарстві, транспорті, регіонах тощо.

27. Конкретні науки про управління вивчають і окремі елементи або процеси управління: наукову організацію управлінської праці, автоматизовані системи управління, діловодство і т. д. Особливості управління розглядають і такі приклада науки як психологія управління, соціологія управління, юридичні. науки та ін.

28. Чим глибший аналіз управління здійснюється окремими науками, тим гострішою стає проблема синтезу даних усіх цих і наук, тобто підходу до управління як до цілісної системи знань.

29. Виявлення загальних характеристик, закономірностей управління означає формування науки управління, яка описує, з’ясовує, вивчає ці закономірності. На їх основі виробляються кон­кретні принципи, методи, рекомендації стосовно управління еко­номікою в цілому, галуззю, підприємством тощо.

30. Водночас творча діяльність керівника і менеджера не вміщується в межі наукових рекомендацій, Тут велику роль відіграє досвід, навички, інтуїція, майстерність, або мистецтво управління.