Основні причини та особливості утворення Московської держави.
Процес утворення Московської держави почався в XIV і завершився на початку XVI ст. У цей час була ліквідована політична незалежність багатьох найважливіших російських князівств і феодальних республік. До Москви були приєднані Суздальсько-Нижньогородська, Ростовська, Ярославська, Тверська, Новгородська землі, що означало утворення єдиної державної території Московського царства і початок перебудови його політичної системи, щозавершилася встановленням самодержавства в Росії.
Побутують різні думки щодо питання причин утворення Московської держави.
Одні історики вважають, що причини політичної централізації і сам її процес у Росії були такими самими, як і в країнах Західної Європи. На їхню думку, матеріальною основою утворення єдиної Російської держави з центром у Москві була поява в XIV ст. у російських землях таких ознак ранньобуржуазних відносин, як розвиток ремесла, торгівлі та ринку.
Однак більшість істориків дотримується думки, що ні піднесення продуктивних сил у сільському господарстві, ні розвиток ремесла і торгівлі, ні зростання міст як економічних центрів у ХІV—ХV ст. не є свідченням зародження ранньобуржуазних відносин і тому процес утворення єдиної Російської держави відбувався на феодальній основі. Головну економічну причину утворення Московської держави вони вбачають у розвитку феодальних відносин “вшир” і “вглиб”, що відобразилося в поширенні цих відносин на всю територію Північно-Східної Русі і появі нарівні з вотчиною умовного феодального землеволодіння. Розвиток умовного феодального землеволодіння, вважають вони, супроводжувався посиленням феодальної експлуатації, ступінь якої був значно вищий в умовних держателів землі (поміщиків), оскільки вони були тимчасовими “власниками” землі. Усе це супроводжувалося загостренням соціальних суперечностей у країні: між селянами і феодалами, між різними групами феодалів за “робочі руки”. Поміщики потребували сильної централізованої влади, яка могла б тримати в покорі селян і обмежувати феодальні права і привілеї бояр-вотчинників.
Внутрішньополітичною причиною прихильники такої концепції утворення єдиної Російської держави називають піднесення і зростання політичного впливу в цей час декількох феодальних центрів: Москви, Твері, Суздаля, що претендували на об’єднання навколо себе інших російських земель. У цих князівствах спостерігалося одночасне посилення князівської влади, яка прагнула підпорядкувати князів і бояр-вотчинників.
Основною зовнішньополітичною причиною було збереження васальної залежності російських земель від Золотої Орди. У цей час, особливо в містах, зростає національна самосвідомість, що відобразилося передусім у цілій серії міських повстань, які прокотилися російськими землями проти татар і завершилися, зрештою, після повстання в Твері, скасуванням системи баскацтва.
Останнім часом у зв’язку з підвищенням інтересу до російської філософсько-історичної літератури з’явилися інші концепції утворення Московської держави — “відновлення” та “відродження” давньоруської державності.
Розглядаючи державу як “органічний союз народу”, представники цієї концепції основну причину утворення Московської держави вбачають у зародженні в народній свідомості ідеї єдиної національної держави. Найбільш послідовно ідею російської державності, на їх думку, обстоювала Москва, всі інші політичні центри дбали про вузькокнязівські інтереси.
При цьому, правда, окремі історики услід за Г. Федотовим зазначають, що московські князі здобули перемогу над своїми політичними супротивниками завдяки своїм татарофільським діям, підступності і віроломності.
Татарська стихія, писав Г. Федотов, не зовні, а зсередини оволоділа душею Русі, й у цьому аспекті московські князі виявилися найпослідовнішими в “збиранні” російських земель, яке здійснювалося “східними методами”: насильні захоплення територій, віроломні арешти князів-суперників за підтримки церковних погроз, відведення населення в Москву і заміна його “пришлими” людьми, викорчовування місцевих традицій і звичаїв.
Причини утворення Московської держави можна інтерпретувати і в рамках цивілізаційного підходу. Якщо визнати, що на межі ХIII—ХІV ст. зароджується нова — євразійська (російська) цивілізація, то Московське царство треба розглядати не як спадкоємця Київської держави, а як наступника північно-східної субцивілізаційної периферії Давньої Русі. Саме тут ще до татаро-монгольської навали почав зароджуватися тип державності, який найбільш завершено розвинувся в Московському царстві, “деспотичне самодержавство”, що спирається не на систему договірних відносин — васалітет, а на відносини підданства і служби — міністеріалітет.
Значну роль в утвердженні такого типу державності та соціальних зв’язків відіграло монгольське ярмо, оскільки відносини між російськими князями і монгольськими ханами будувалися саме за типом підданства. У цей час відбувається становлення іншого порівняно з Давньою Руссю генотипу соціального розвитку.
Якщо для Давньої Русі характерним був еволюційний (традиційний) шлях розвитку, то в ХІV—ХV ст. у Московському царстві затверджується мобілізаційний, що здійснювався за рахунок постійного втручання держави в механізми функціонування суспільства.
Національне об’єднання Росії, утворення унітарної держави почалося майже одночасно з аналогічними процесами в Англії, Франції та Іспанії, але мало цілу низку особливостей. Московська держава з самого початку формувалася як “військово-національна”, рушійною силою розвитку якої була перманентна потреба в обороні й безпеці.
Є два шляхи централізації й утворення єдиних національних держав. Перший характеризується тим, що одночасно відбуваються процеси політичного й економічного об’єднання, другий — тим, що спочатку відбувається об’єднання політичне, а потім економічне.
Перший шлях спостерігався там, де процес утворення єдиних держав збігався з зародженням ранньобуржуазних відносин, загостренням суперечностей між феодальною знаттю і бюргерами — соціальною опорою центральної влади, що прагнули ліквідувати феодальні привілеї знаті й об’єднати роздроблений соціально-політичний простір в єдину державу. З цього погляду утворення Московської держави йшло іншим шляхом, тобто відбувалося тільки політичне об’єднання російських земель.
Основною соціальною опорою московських князів у процесі об’єднання був служилий стан (поміщики). Процес централізації супроводжувався не зародженням ранньобуржуазних відносин, а подальшим закріпаченням селян і жорсткою регламентацією життєдіяльності всіх інших станів.
Однією з особливостей утворення Московської держави був східний стиль політичної діяльності. Московські князі, що домагалися самодержавної влади, мали за взірець два зразки — візантійського василевса і монгольського хана. Західні королі за зразок не бралися, оскільки вони не володіли справжнім державним суверенітетом, будучи васалами римського імператора.
Безпосередній вплив на образ державної влади московських князів, на її інститути справило монгольське володарювання, оскільки Золота Орда надала перший приклад централізованої політичної влади, з якою не можна було вступати в угоду і якій треба було підкорятися безумовно.
Багато політичних принципів організації ханської влади та її інститутів монголи запозичили у китайців. Російські князі перейняли у монголів передусім політичну філософію, що зводила функції держави до стягування данини і податків, підтримання порядку й охорони безпеки. Разом з тим така філософія була повністю позбавлена свідомості відповідальності за суспільний добробут.