ВАРЗАР В.
ВЕБЛЕН Т. – “Теорія бездіяльного класу”. Ідеаліст, виступав проти матеріалізму; критикував капіталізм, прихильник еволюціоналізму, будуючи свою концепцію на засадах еволюціоналізму, він формулює ідею суперечностей еволюційного розвитку.(Інституціоналізм).
ВЕРНАДСЬКИЙ І.В. – прихильник класичної політ. економії, критикує кріпосництво, захищає буржуазні відносини, став прихильником великого вир-ва, негативно ставиться до великої земельної власності, заперечував протекціонізм, виступав проти соціалізму.(Україна)
Візер (австрійська школа граничної корисності) «Походження й основні закони господарської цінності» «Природна цінність» Критикував теорію трудової вартості.
Вікссель (стокгольмська школа) «Цінність, капітал і рента» «Проценти на капітал і ціна товарів» У його теорії важливе місце належить концепції кумулятивного процесу (тенденції до прискорення якогось процесу).
Вознесенський – (Рад екон) у 1931 запроваджує поняття „політична економія соціалізму”. Вважав, що політ економ в СРСР повинна стати наукою про особливий спосіб вироб – соціалізм, щоб досліджувати особливі специфічні закони, бо націоналізація засобів виробництва означає „революційний перехід від епохи стихійних екон законів до епохи екон законів свідомо встановлених панівним пролетаріатом”. Основними екон законами соціалізму було визнано планування наролного господарства державною диктатурою пролетаріату. Суть товарно- грошових відносин за соціалізмом визначається тільки через їхню обліково-аналітичну функцію.
ВОЛХОВСЬКИЙ Ф. – “Правдиве слово хлібороба до своїх земляків”. Революціонер, виступає за ліквідацію поміщицького землеволодіння.(Україна)
ВОЛЬСЬКИЙ М. – дав нове визначення предмету політичної економії, а політичну економію визначав як науку про “суспільний елемент у діяльності людей, спрямованій на задоволення потреб”, він хоче об’єднати всі відомі економічні теорії.(Україна).
ГЕЛБРЕЙТ Д.К. – представник неоінституціоналізму, розробив концепцію “врівноважувальної сили”, пропагував “суспільство добробуту”, розробив концепцію “індустріального суспільства”, критикує мілітаризм, гонку озброєнь.(Інституціоналізм).
Гессен, Герман «Розвиток законів суспільного життя і правил людської діяльності, що з них випливають». Cформулював 2 з-ни пов’язані з граничною корисністю.
Гільфердінг(1877—1941) Праця «Фінансовий капітал», він аналізує головні зрушення, що відбулися в економіці та політиці капіталізму наприкінці ХІХ — поч. ХХ ст.: виникнення і розвиток системи капіталістичного кредиту, поширення акціонерних товариств як особливої форми монополізації капіталів, існування таких економічних явищ, як статутний та фіктивний капітал. Він уважав необхідним втручання держави у фін сферу з метою макроекон її впливу на циклічність розвитку економіки, запобігання кризовим явищам.
Грабянка таС. Величко — ідеологи козацької старшини та шляхетства першої половини XVIII ст. надавали великого значення розвитку ремесел, промисловості й торгівлі, поширенню освіти.
Гунсунь Ян (Школа легістів) «Книга правителя області Шан»Д-ва досягає процвітання за допомогою двох засобів: землеробства й війни.
Демокріт говорив про примарність багатства, Він захищав приватну власність, виправдовував рабство, але був проти надмірного зростання землеволодіння й необмеженого нагромадження грошей.
Дзержинський – (Рад екон) прихильник ідеї директивного планування, відстоював курс на переважаючий розвиток важкої промисловості, яка створювала умови для усунення власності.
домар є. – неокейнсіанство, США
ДРАГОМАНОВ М.П. – учасник “Старої громади”, прихильник возз’єднання українських земель, засуджував консервативні напрямки, приділяв увагу пореформеним аграрним відносинам, прихильник капіталізму, ідеолог дрібної буржуазії.(Україна)
Дюпюї, Жюль написав статтю «Про виміри корисності громадських робіт», в якій також знайшла відображення ідея граничного аналізу. Сформулював він цю ідею на підставі поняття «ціновий надлишок», тобто грошовий вимір максимально можливого доходу, який виникає внаслідок можливості споживача купувати кожну одиницю товару за незмінної ціни.
ЕДЖУОРТ Ф. – неокласик, “Чиста теорія монополії”
ЕЛЛЮЛЬ Ж. – розробив концепцію “технологічного суспільства” основою якого є техніка, яка панує над суспільством і людиною. Він виступає проти індикативного планування.(Інституціоналізм).
ЕРХАРД Л. - німецька школа неолібералізму, “Добробут для всіх”.
Журавський Д.П. – тритомний “Статистичний опис Київської губернії”, виступає за звільнення селянства, є прихильником капіталістичних відносин.(Україна).
ЗІБЕР М. – перший популяризатор марксистської теорії, захищав трудову теорію вартості, прихильник теорії додаткової вартості Маркса, досліджував розвиток первісного суспільства.(Україна).
Іван Вишенський (укр. полемічна л-ра) наголошував на проблемах соціальної рівності. Він показав осн форми, за допомогою яких здійснювалося привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податі, торговельний та лихварський прибуток тощо.
КАЛДОР Н. – посткейнсіанство
Каразін В.Н. – Ліберал, щодо кріпацтва стояв на позиціях дворян. лібер-му, прагнув зберегти поміщ. землеволодіння, виступав за реформування аграрних відносин.(Україна)
Кассель (стокгольмська школа) «Природа і необхідність процента» -важлива віха в розвитку теорії процента й грошей. «Теорія соціальної економіки» охоплює низку проблем, найважливішою з яких є торговельно-промисловий цикл.
Каутський(1854—1938) праця «Соціальна революція» та «Шлях до влади» обгрунтовує невідворотність епохи соціальної революції як об’єктивно зумовленого явища. Монополізація виробництва як закономірний етап розвитку капіталізму, на його думку, усуспільнює економіку На «ультраімперіалістичній» стадії розвитку капіталізму, коли великі галузеві монополії зіллються в єдиний всесвітній картель, виникнуть умови для планомірного регулювання господарства у світовому масштабі, що і означатиме соціальний переворот.
Кейнс Д.М. – “Предмет і метод політичної економії”(1890), “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”(1936), поклав початок макроекономіки,концепція “ефективного попиту”, теорія “переваги ліквідності” (англ)
Кене, Франсуа (фізіократи) У дослідженні ек процесів Кене використав метод природничих наук. Проголосив ідею «природного порядку», котрий панує як у природі, так і в суспільстві. Дослідження у сфері безпосереднього в-ва, а саме-— в с/г. «Чистий продукт» це надлишок продукції, одержаний у сільському господарстві, над витратами виробництва. „Економічна таблиця” в якій показано, як процес виробництва й обігу суспільного продукту створює умови для відтворення. Започаткував науковий метод дослідження суспільного відтворення.
Кері, Чарльз (засновник ліберальної ек теорії в США)Капіталізм розглядає, як ек устрій, що керується об’єктивними економічними законами і не потребує втручання держави. «Нариси про норму заробітної плати»
Кларк, Джон Бейтс (американська школа неокласики). «Філософія багатства» «Розподіл багатства» «Проблеми монополій» Автор так званого закону спадної продуктивності праці й капіталу, що його вчений поклав у основу власної теорії граничної продуктивності.
КОММОНС Д.Ж. – “Розподіл багатства”, ”Економіка теорія колективних дій”. У молоді роки набув репутації радикала. Формулює “юридично-мінову концепцію” суспільного розвитку, критикує класиків і неокласиків за їх визначення вартості, він поділяє власність на три категорії: речову, неречову, невідчутну.(Інституціоналізм).
Кондратьєв – (Рад екон) займався проблемою планування в с/г. Основною ідеєю – пробудження господарської заінтересованості селянства. Передбачалось значне обмеження сфери центрального управління. За ним закріплювалися функції визнання основних напрямків господ політики, вирішення законодавчих та фінанси питань, управління держ господарствами, проведення робіт загально державного значення. Ця політика передбачала перегляд земельних законів, установлення нового порядку землекористування, розробку основних принципів податкової політики (встановлення пільг з метою заохочення, диференціація ставок). У сфері зовнішньої політики – ліквідація монополії зовнішньої торгівлі, регулювання її економічними засобами, скасування ввізного мита на особливо необхідні сільському гос-ву промислових товарів.
Конфуцій (Кун-цзи) «Бесіди й міркування» Його вчення захищало архаїчні стосунки, вічний та незмінний порядок, сувору соціальну ієрархію, управління на засаді неухильного дотримання ритуалів. Ним було запропоновано своєрідну соціально-економічну програму для правителів( правитель мав дотримуватися економії у витратах та дбати про людей.)
КОССОВСЬКИЙ М. - ”Цінність і ціна”. Вважав що для вирішення питання про цінність потрібно користуватись діалектичним методом, джерелом цінності він називав працю, прихильник теорії трудової цінності, прихильник теорії розподілу Кері й Бастіа.(Україна).
КОУЗ Р. – “Природа фірми”. Розробив категорію “трансакційних витрат”, опрацьовував теорію прав власності, показав можливість трансформації зовнішніх ефектів у внутрішні витрати учасників ринкової угоди без втручання держави.(Інституціоналізм).
Ксенофонт (поч. кризи рабовл сусп) «Домострой». Х-ка рабовл г-ва. Осн. проблема пошук шляхів подолання притаманних такому г-ву недоліків. Він був прихильником нат. г-ва, як більш стійкого й надійного. С/г-во це найважливіша галузь ек-ки, а до ремесла він ставився досить зневажливо. Одним із перших зрозумів важливість поділу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів. Постановка питання про подвійне використання блага — як споживної цінності та як мінової.
Курно, Антуан Огюстен (математичний напрямок в економічній теорії) «Дослідження математичних принципів у теорії багатства». Він аналізував економіку на мікрорівні, не цікавлячись економікою країни в цілому.
Лавров— один з провідних ідеологів народництва, філософ, соціолог, економіст, математик. «Історичні листи»
Лассаль, Фердинанд (нім соціалізм) Ідея утворення робітничих асоціацій
ЛАФФЕР А. – нова класична школа, теорія “економіки пропозиції, “Крива Лаффера”
ЛЕвитський м.в. – (ліберал) критикує капіталізм, прихильник дрібного напівнатурального виробництва і розробляв проекти їхнього розвитку, прихильник створення кооперацій, артілей, с/г виставок.(Україна)
Леонтьєв – (Рад екон) звів у одне ціле фрагменти таблиці міжгалузевих взаємозв’язків і побудував міжгалузевий баланс. На підставі своєї таблиці „витрати – випуск” розрахував технологічні коефіцієнти і замінив кожний рядок таблиці відповідним рівнянням.
Лі Куй (Школа легістів) Він склав «Зведення» усіх наявних до нього законів, котре стало основою законодавства Створив учення про найповніше використання сил землі, утіливши в ньому ідеї д-вного регулювання хлібного ринку. Держава мусить регулювати ціни на зерно, закуповуючи його у врожайні роки і продаючи за твердими цінами з державних комор у роки стихійних лих та голоду.
ліндаль е. - стокгольмська школа пол. економії,
Ліст, Фрідріх (нім. Нац. п.е)«Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз» Головний предмет досліджень економічної теорії Ліст бачить у визначенні ролі держави в конкретній історичній ситуації Теорія Ліста — це меркантилізм XIX століття, проповідь політики національної відокремленості в перехідний до вищої стадії період розвитку.
ЛУКАС Р. – нова класична школа, теорія раціональних очікувань
Мак-Куллох, Джон Рамсей (кл. п.е) «Основи політичної економії» (1825). Захищає слабкі сторони рікардіанської доктрини. Він обстоював тезу про неможливість криз надвиробництва, теорію реалізації, кількісну теорію грошей, теорію ренти.
Мальту, Томас Роберт (кл. п.е)«Нарис про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства» Теорія народонаселення (суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення). Державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення. Визнав існування проблеми циклічності розвитку. Відкрив закон ефективного попиту, спираючись на визнання обмеженості ресурсів у суспільстві та їх спадну віддачу. Передбачав можливість криз надвиробництва.
МАРШАЛ А. – неокласик, “Принципи політичної економії”
Маршалл, Альфред(кембриджська школа неокл напрям). «Принципи політичної економії» Створив синтетичну теорію, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і «теорії граничної корисності».
Мен Томас (мануфактурний меркантилізм(анг)) автор теорії торгового балансу. «Скарб Англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі» - він заперечує монетаризм і обґрунтовує теорію торгового балансу. Єдиним розумним засобом збільшення кількості грошей у країні є сприятливий торговий баланс. Мен вирішував проблему залучення максимальної кількості грошей, що прямо залежить від стану зовнішньої торгівлі.
Менгер (австрійська школа граничної корисності) «Основи політичної економії» «Дослідження про методи соціальних наук і політичної економії зокрема» розвинув ідею про «граничну корисність» у головну теорію суб’єктивно-психологічної школи.
Мен-цзи Висунув концепцію поділу китайського суспільства на керуючих та керованих. Визнавалися природними відносини панування й підпорядкування.
Міль, Джеймс (радикалізм кл. п.е) «Історія Британської Індії» «Елементи політичної економії»Популяризує вчення Рікардо.
Міль, Джон Стюарт (послідовник кл п.е). «Принципи політичної економії» Теорія вартості поєднується із суб’єктивною теорією обміну. Засновник теорій економічного зростання, попиту та пропозиції, теорії корисності.
МІТЧЕЛ У.К. – творець нового емпіричного напряму в інституціоналізмі, критикує класиків, критикував теорії циклів, характеризував цикли, як послідовну зміну піднесень і спадів вир-ва, застосовує технологічний підхід до аналізу закономірностей суспільного розвитку.(Інституціоналізм).
Монкретьєн де Ваттевіль, Антуан (мануфактурний меркантилізм (фр)) «Трактат з політичної економії» Вперше вжито термін «політична економія». Для могутності держави необхідне золото, а найнадійнішим способом його придбання є зовнішня торгівля. Засуджує французьку політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн.
Муравйов Варіант аграрної реформи поміркованого характеру був розроблений у його «Конституції”
МЮЛЛЕР-АРМАК А. – неоліберал, ідея “соціально-ринкової” економіки.
мюрдаль г. - стокгольмська школа пол. економії
НАВРОЦЬКИЙ В. – розкриває процес еволюції земельної власності, виступав проти австрійської податкової системи, виступав захисником інтересів селянства, прихильник трудової теорії вартості.
ОЙКЕН В. – фрейнбурзька (німецька) школа неолібералізму, “Критичні нотатки з проблеми грошей в Німеччині”, “Міжнародна валютна проблема”, “Теоретичні дослідження капіталу”, “Основні принципи національної економії”, “Основні принципи економічної політики”, поняття “ідеального типу господарства”, “політика порядків”, теорія “соціально-ринкового господарства.
ОРЖЕНЦЬКИЙ Р. – “Корисність і ціна. Політико-економічний нарис” присвячує популяризації ідей австрійської школи. Запроваджує такі категорії, як “об’єктивна суспільна цінність”, “споживні” та “продуктивні блага”.
ОСАДЧИЙ Т.І. – визнає неминучість капіталізму, але називає цей процес небажаним, поліпшити становище селянства він сподівався підвищенням культури землеробства, виступає за необхідність зміцнення натурального господарства.(Україна)
Оуен, Роберт (анг соц утопізм) «Про формування людського характеру» «Зауваження про вплив промислової системи» Виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства й законодавства. Проект „трудових грошей” та „справедливого обміну”
ПАВЛИК М. – “Матеріали до ревізії програми українсько-руської радикальної партії”, критикує капіталізм, прихильник соціалізму, виступав за колективну власність.(Україна)
Парето, Вільфредо (математична школа) італійський економіст і соціаліст. Головна ідея, яку він пропагував, полягала у створенні економічної теорії, «очищеної» від понять цінності й корисності.
Перікл(класичний рабовл період) практично ліквідував майновий ценз, увів плату за д-вну й військову службу, запровадив громадські роботи.
перру ф. – концепція індикативного планування, франція
Пестель автор „Руської правди ” – програмного документа декабристів. Аграрний проект Пестеля, незважаючи на певний утопізм, був безумовно прогресивним у плані соціально-економічних перетворень. Пестель приділяє увагу і проблемам розвитку промисловості.
Петті, Уільям (основоположник класичної політичної економії)«Слово мудрим» «Політична арифметика» «Різне про гроші» Багатство - сума рухомого й нерухомого майна. Засновником трудової теорії вартості. ЗП - ціна праці. Рента це різниця між вартістю сільськогосподарських продуктів і витратами виробництва
Пігу, Артур (кембріджська школа) Автор концепції економіки добробуту. Його концепція розглядає соціальний добробут як суму добробуту окремих індивідів.
ПІХНО Д.І. – послідовник Бунге та прихильник теорії попиту і пропозиції, розвивав ідеї психологічної школи (Україна).
Платон (поч. кризи рабовл суп) «Держава» та «Закони» присвячено проблемам держави. У праці «Держава» Концепція ідеальної д-ви(д-ва це, по суті, дві д-ви: д-ва багатих і д-ва бідних.) Платон поділяв усе вільне населення в ідеальній державі на три стани: філософів, воїнів, та землеробів, ремісників і торговців, тобто всіх тих, хто займається господарською діяльністю. Раби не належать до жодного стану: вони є тільки знаряддям праці, яке здатне говорити. Категорія в-сті в його теорії відсутня.
Подолинський с.а. – “Парова машина”, “Про бідність”. Революціонер, прихильник капіталізму, виступає проти приватної власності, дав нове природничо-наукове визначення праці.(Україна)
Прудон, П’єр Жозеф (дрібнобуржуазний соціалізм) —«Що таке власність» «Система економічних суперечностей або Філософія злиденності». Економічна програма Прудона. Створення обмінного банку — «Народного банку».
Рікардо, Давид (кл. п.е) «Основи політичної економії та оподаткування». Ідеолог промислової буржуазії. Фактором зростання багатства є розподіл. Прибуток – це перевищення цінності над ЗП. Заклав підвалини модельного підходу до побудови економічної теорії.
робінсон д.в. – посткейнсіанство, “Економічна теорія недосконалої конкуренції”, теорія недосконалої конкуранції.
Родбертус-Ягецов, Карл Йоганн (нім соціалізм) «До пізнання нашого державно-економічного стану», «Соціальні листи до Кірхмана» Прихильник суто економічних форм боротьби, виступає проти політичних дій пролетаріату. Визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію нетрудових доходів.
Рошер, Вільгельм (історична школа) «Система політичної економії» Засновник історичної школи.
РУСОВ О. – (ліберал) був прихильником приватного, а не общинного землеволодіння та землекористування; був противником марксизму.(Україна)
РЮЕФ Ж.Л. – французька школа неолібералізму
Самуельсон п. - неокейнсіанство, “Економікс”(1948), США
Сей, Жан Батист (фр кл п.е) «Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства» Прогресивна ідея свободи підприємництва й торгівлі. Політична економія знаменувала започаткування нового, неокласичного напрямку в розвитку економічної думки.
Сен-Сімон, Анрі Клод де Рубруа(утопічний соціалізм) «Про промислову систему», «Про стару і нову політичну систему», «Катехизис промисловців», «Нове християнство». Суспільство індустріалів. Завдяки асоціації приватна власність трансформується в колективну. Відкриття нової форми організації суспільства — асоціації, яку він називав Соціальною Гармонією. Первинною господарською одиницею асоціації, за Фур’є, є фаланга.
Сенсор, Нассау Вільям ()Обмежував предмет політичної економії як науки вивченням природи в-ва та розподілу багатства. «Політична економія» Розрізняє три властивості речей: вартість, корисність та обсяг пропозиції. Синтез теорій Рікардо, Мальтуса та Сея. Один із засновників теорій відносної та граничної корисності, попиту і пропозиції.
Сісмонді, Жан Шарль Леонар Сімонд де (критик ек ортодоксії)Він першим виступив проти канонів класичної політичної економії Заперечує класичне визначення предмета й методу політичної економії. Предметом політичної економії є матеріальний добробут людей. Попередник історичної школи. Теорія відтворення - теорія «третіх осіб»
скальковський А.О. – “Досвід статистичного опису Новоросійського краю”, не засуджував кріпацтва, був захисником великого землеволодіння.(Україна)
Скаруффі, Гаспар (ранній меркантелізм) «Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом».Запропонував проект скликання загальноєвропейської конференції з метою налагодити грошовий обіг у міжнародному масштабі. Запропонував встановити єдину загальноєвропейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами. Рекомендував ліквідувати національні бар’єри, що обмежують обіг; золото і срібло трактувалися як звичайні товари.
СЛУЦЬКИЙ Є. – значний внесок у розвиток математико-статистичних досліджень, розробив основи праксеології.(Україна).
Сміт, Адам Принципи: об’єктивної з-номірності природи дії об’єктивних з-нів природи «невидимої руки» і «природної свободи» людини. Теорія вартості. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цінністю у споживанні», друге — «цінністю в обміні». Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують з допомогою обміну на даний товар. Прибуток має трудове походження. Започаткував систематизований виклад політичної економії. »
СРАФФА П. – посткейнсіанство, “Виробництво товарів за допомогою товарів”(1960),
Стаффорд (Ранній меркантилізм(анг)) «Стислий виклад деяких скарг наших співвітчизників». Причина подорожчання товарів: поява неповноцінної монети, її псування королями. Гроші є тільки засобом обігу.
СТЕПАНОВ Т.Ф.– “Записки про політичну економію”. Захоплювався працями Смітта та Рікардо, критикував феодально-кріпосницьку систему.(Україна)
СТОЛЯРОВ М. – сформулював функцію суспільної корисності, намагався довести слушність економічної формули Тугана-Барановського про пропорційність граничної корисності господарських благ.(Україна).
СТРУКОВ Д.М. – “Досвід викладення найголовніших умову спішного с/г”, “Про поземельне володіння і користування”. Буржуазний ліберал. Критикує поміщицьке землеволодіння (пропонує його реструктуризацію), виступає проти общинного землеволодіння, виступає за розвиток капітал. відносин.(Україна).
Сюнь-цзи У своєму вченні він виходив з «лихої природи» людини. Тільки практична д-сть породжує доброчесність. Висловив ідею про необхідність поділу праці. Основними принципами ек. п-ки д-ви мають бути: економія у витратах, забезпечення достатку народові, необхідність збереження надлишків.
ТЕРЛЕЦЬКИЙ О. – представник революційно-демократичної течії, критикує капіталізм, прихильник соціалізму, “Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах”.(Україна)
ТОФФЛЕР Д.– представник футурології, стоїть на позиціях соціального песимізму, категорії техніки та технології є визначальними у конструюванні схеми розвитку людства, проголошує крах індустріалізму і народження “нової цивілізації”.(Інституціоналізм).
ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ М.І. – першовідкривач сучасної інвестиційної теорії циклів, підкреслює анархічний характер капіталістичного вир-ва, критикував німецьку та австрійську класичні школи, спочатку був прихильником Маркса, але згодом критикує його трудову теорію вартості, значний внесок у розробку таких проблем як: теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму.(Україна).
Тургенєв Критикує феодалізм і виступає прихильником свободи в усіх її проявах: свободи особи, свободи господарської діяльності.
Тюнен, Йоган фон (маржиналізм) один із перших сформулював закони граничного аналізу «Ізольована держава» Розкрив механізм формування рівня земельної ренти залежно від якості землі та її віддаленості від ринків збуту сільськогосподарської продукції.
Тюрго (фізіократи). «Роздуми про створення й розподіл багатства» аналізує капіталістичні відносини, знімаючи з них феодальні нашарування. Цінність зв’язана з корисністю речі, її здатністю задовольняти потреби. Він розрізняє цінність і ціну. Ціна від попиту і пропозиції. Первісне нагромадження капіталу є лише результатом ощадливості. Прибуток самостійний вид доходу.
ФРАНКО І. – “Земельна власність у Галичині”, “Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині”, засуджує приватну власність, був послідовником марксистської політ. економії, був прихильником соціалізму.(Україна)
ФРІДМЕН М. – американський неолібералізм, “”Нариси позитивної теорії”, “Кількісна теорія грошей”, “Теорія функції споживання”, “Програма монетарної стабілізації”, “Теоретичні основи аналізу кредитно-грошової системи”, “Гроші й економічний розвиток”, “Безробіття проти інфляції? Оцінка кривої Філліпса”, “Теорія цін”, “Нариси позитивної економіки”, “Вільні вибирати”, “Особистий погляд”, кількісна теорія грошей, “грошове правило”, концепція “об’єктивного, природного безробіття”, теорія адаптивних оікувань
ХАЙЄК Ф. – лондонська школа неолібералізму, “Ціни і виробництво”, “Грошова теорія і економічний цикл”, “Дорога до рабства”, “Індивідуалізм і суспільний лад”, “Прибуток, процент та інвестиції”, “Конституція свободи”, “Закон, законодавство та свобода”, “Роздержавлення та свобода”, ідея спонтанного порядку, теорія ділового циклу.
хансен е. – неокейнсіанство, ”Економічні цикли та національний дохід”, концепція акселератора, (США)
харріс с. – кейнсіанство, США
харрод р. - неокейнсіанство, стаття “Нарис теорії економічної динаміки”( 1939), “До динамічної економічної науки”(1948), США
хікс д. - неокейнсіанство, , США
Хутрі, Ральф Джорж (кембріджська школа), «Добра й погана торгівля» «Капітал і зайнятість» я
ЧЕМБЕРЛІН Дж. – посткейнсіанство, “Теорія монополістичної конкуренції: реорієнтація теорії вартості”, “Теорія монополістичної конкуренції.”
ЧЕРВІНСЬКИЙ П.А. – (ліберал) був прихильником марксизму, у розвитку суспільства він виділяє чотири типи народного господарства: патріархальне, рабське, кріпосне, товарне. Витупає проти капіталізму, мріяв про новий тип народного господарства, основою якого буде община, яка використовуватиме сучасну техніку, але зберігатиме натуральне вир-во.(Україна)
Чернишевський Представник революційно-демократичного руху. Критика кріпацтва, обгрунтування необхідності його знищення грунтувались у Чернишевського на глибокому аналізі суті кріпосницької системи як примусової праці.
ШЛІКЕВИЧ О. – (ліберал) приділяв увагу аналізу становища поміщицького та селянського господарства.(Україна).
ШУМПЕТЕР М. – теорія ефективної конкуренції, “Суть і основний зміст теооретичної політекономії”, “Історія економічного аналізу”, “Теорія економічного розвитку”, “Капіталізм, соціалізм і демократія”