Срср у добу хрущовської відлиги

(2 год.)

План.

1. Початок процесу обмеженої десталінізації. ХХ з”їзд КПРС та його значення.

2. Економічні реформи. Нові елементи соціальної політики.

3. Зовнішня політика. Інтервенція в Угорщину. Карибська криза.

Реферат:

Оцінки діяльності та постаті М. С. Хрущова в історіографії.

Література:

Політична історія України. ХХ століття: у 6 т. / Редкол.: І. Ф. Курас (голова) та ін. – Т. 6. – К.: Генеза, 2003.

История России. С древнейших времён до начала ХХІ в. /Под ред. А. Н. Сахарова. – М.: Астрель, 2006. –1263 с.

История России XX – начала XXI века / А. С. Барсенков, А. И. Вдовин, С. В. Воронкова; под ред. Л. В. Милова. — М.: Эксмо, 2006. – 960 с.

История России. XX век / А.Н. Боханов, М.М. Горинов, В.П. Дмитренко и др. – М.: ООО «Издательство ACT», 2001. – 608 с.

История России: учеб. – 3-е изд., перераб. и доп. / А. С. Орлов, В. А. Георгиев, Н. Г. Георгиева, Т. А. Сивохина. – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2006. – 528 с.

Боффа Дж. История Советского Союза. – В 2 т. – Т. 2. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 632 с.

Верт Н. История советского государства. 1900–1991. – М., 1992.

Арбатов Г. А. Затянувшееся выздоровление (1953 – 1985 гг.). Свидетельство современника. – М.: Междунар. отношения, 1991. – 400 с.

Бурлацкий Ф. Вожди и советники. – М., 1990.

Реабилитация: Политические процессы 30 – 50-х годов / Под общ. Ред. А. Н. Яковлева. – М.: Политиздат, 1991. – 461 с.

Медведев Р. Н. С. Хрущёв: политическая биография // Вопросы истории. – 1990. – № 2.

Никита Сергеевич Хрущёв: Материалы к биографии / Сост. Ю. В. Аксютин. – М.: Политиздат, 1989. – 367 с.

Шаповал Ю.М. С. Хрущов на Україні. – К.: Т-во „Знання УРСР2, 1990. – 48 с.

ХХ съезд КПСС и его исторические реальности / Под общ. ред. В. В. Журавлёва. – М.: Политиздат, 1991. – 416 с.

Кульчицький С. В. ХХ з’їзд КПРС – переломний пункт в історії радянського комунізму // Український історичний журнал. – 2006. – № 2. – С. 106 – 128.

Янковська О. В. Круглий стіл «Хрущовська відлига»: передумови, реалії, наслідки (з приводу 50-річчя ХХ з’їзду КПРС) // Там само. – С. 236 – 237.

Чунтулов В. Т. и др. Экономическая история СССР. – М., 1987.

Берхин И. Б. История СССР (1917 – 1978): Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 1979. – 664 с.

История внешней политики СССР: в 2-х т. / Под ред. А.А. Громыко. – М., 1986.

История международных отношений и внешней политики СССР: в 3-х т. / Под ред. Фроянова. – М., 1988.

Загладин Н. В. История успехов и неудач советской дипломатии. – М., 1990.

Открывая новые страницы… Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов. – М.: Политиздат, 1989.

Архивы раскрывают тайны… Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов. – М.: Политиздат, 1991.

Основні поняття і терміни: економічні реформи; соціальна політика; промисловість; сільське господарство; життєвий рівень населення; політичні репресії; десталінізація; зовнішня політика; Карибська криза.

Методичні рекомендації до самостійної роботи з теми:

У першому питанні необхідно насамперед звернути увагу на те, що коли Хрущова було обрано Першим секретарем ЦК КПРС, у пресі почали з'являтися перші статті, які засуджували культ особи, почався перегляд ''справи лікарів'' та ін. З іншого боку, було придушено страйк в'язнів ГУЛАГу на шахтах Воркути. Визначною подією у процесі десталінізації був ХХ з’їзд КПРС. У своїй закритій доповіді М. Хрущов розкрив етапи розвитку та прояви культу особи Сталіна, його негативні наслідки. На основі рекомендованої літератури студенти мають показати історичне значення цього з’їзду для подальшого розвитку радянського суспільства. Однак, процес десталінізації 50-60-х років був непослідовним і суперечливим, частковим і не виходив за межі офіційної політики. Будь-які спроби вийти за її рамки присікались антидемократичними методами (арешти, засудження і т.д.). Викриття культу особи Сталіна дали поштовх до масових рухів у деяких країнах Східної Європи (Польща, Угорщина). Нові тенденції в політиці Хрущова викликали занепокоєння в консервативній частині партії, які у червні 1957 р. на Пленумі ЦК КПРС прагнули усунути Хрущова від влади, однак підтримка його з боку військових і КДБ усунула цю загрозу.

При висвітленні другого питання студентам необхідно детальніше проаналізувати такі зміни, нововведення у розвитку промисловості, сільського господарства та соціальної сфери:

у промисловості: ліквідовано галузеві міністерства і створено територіальні органи управління промисловістю — раднаргоспи (разом 105); розширено права республіканських та місце­вих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості; за п'ятирічним планом та планом семирічки пріоритет відводився галузям промисловості групи Б (виробництво товарів широкого вжитку) при сповільнених темпах розвитку галузей групи А (виробництво засобів виробництва);

у сільському господарстві: реорганізовано систему МТС у РТС (ремонтно-тракторні станції)» техніку МТС продано колгоспам; підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва); ліквідовано трудодні, введено грошову оплату праці; сільському населенню видано паспорти; здійснено спробу освоєння цілинних та перелогових земель; "кукурудзяна та горохова епопея";

у соціальній сфері: збільшено капіталовкладення у житлове будівництво, запроваджено панельне та блочне будівництво; проведено пенсійну реформу 1966 р., яка забезпечила зростання доходів пенсіонерів у 2 рази, інвалідів – в 1,6 рази; скорочено робочий день до 7 годин; підвищено зарплату робітникам та службовцям; скасовано оплату за навчання в старших класах загальноосвітньої школи, у вузах; здійснено реформу освіти в СРСР 1958 р., що супроводжувалось збільшенням капіталовкладень у цю сферу та зростанням оплати праці вчителів; пенсійний вік знижено для жінок до 55 років, для чоловіків – до 60 років; робітники отримали право звільнятися з робо­ти за власним бажанням, повідомивши про своє рішення адміністрацію за 2 тижні; з 1964 р. колгоспники отримали право на щорічну відпустку та пенсійне забезпечення; збільшено тривалість щорічної відпустки та відпустки для жінок по догляду за дитиною та ін.

Необхідно звернути увагу на те, що Хрущов, проводячи економічні реформи, не думав змінювати основи – державну власність і планову економіку, і це відповідало логіці та доктрині радянської моделі економіки. Він не бажав «дати волю» ринковим відносинам, що могло негативно позначитись на усій плановій системі. Важливо не забути і про трагічні події 1962 р. у м. Новочеркаську Ростовської області (робітничі виступи та їх придушення владою).

У період відлиги було прийнято Моральний кодекс будівельника комунізму– зведення принципів комуністичної моралі, що увійшли до тексту Третьої Програми , прийнятої XXII з'їздом ЦК КПРС (1961).

Друга половина 1950-х - початок 1960-х років були періодом, коли Радянський Союз вступив у епоху НТР (вона розвивалася переважно в надрах військово-промислового комплексу). 12 квітня 1961 р. у космос полетіла перша людина Ю.О.Гагарін. Введено в експлуатацію перший атомний криголам ''Ленін''.

Розглядаючи третє питання, важливо зазначити, що у роки «відлиги» в міжнародних відносинах проявилися складні, суперечливі тенденції. З одно­го боку, тривав і поглиблювався розкол світу на два протиборствуючі табори, тривала «холодна війна», з іншого, стали виявлятися перші ознаки відмови від непримиренної ворожнечі між Заходом і Сходом.

Особливе місце в міжнародних відносинах посі­дала зустріч глав урядів провідних держав (США, СРСР, Великої Британії і Франції), що відбулася 18–23 липня 1955 р. у Женеві. Країни Заходу зажадали від СРСР проведення демократизації в східноєвропейських країнах, а також вирішення питання про створення єдиних держав – Австрії та Німеччини. Пропозиція СРСР укласти договір про колективну безпеку була відхилена представниками Заходу. Водночас у СРСР 1955–1956 рр. було прийнято рішення про скорочення збройних сил.

У галузі двосторонніх відносин із західними країнами також сталися позитивні зміни. СРСР встановив дипломатичні відносини з ФРН, підписав державний договір з Австрією. Відбулося поліпшення відносин із Норвегією, Швецією, Данією; підписано радянсько-юго­славську декларацію, що поклала початок нормалі­зації міждержавних відносин (1955).

З іншого боку, у світі посилювалося блокове протистояння. У відповідь на утворення в 1949 р, блоку НАТО 1955 р. було створено Організацію країн Варшавського договору.

Водночас посилювався вплив СРСР на країни Східної Європи. 1961 р. СРСР підтримав зусилля уряду НДР по зведенню навколо Західного Берліна стіни з тим, щоб припинити контакти між "внут­рішньою і зовнішньою контрреволюцією".

Рішення XX з'їзду КПРС відіграли негативну роль у відносинах із Китаєм. Китайське керівництво вкрай негативно поставилося до викриття культу особи Сталіна. Незабаром ідеологічні розбіжності було перенесено на міждержавні відносини.

Повстання проти комуністичного режиму в Угорщині 1956 року розпочалося маршем протесту студентів та представників інтелігенції в Будапешті, який переріс спочатку в зіткнення, а потім в збройне протистояння між демонстрантами та службою угорської держбезпеки. В методах збройної та політичної боротьби були і страти на місці представників влади (ультра-націоналісти). Під владою повстанців опинилося багато районів Угорщини, було призначено . прем'єр-міністра популярного опального реформатора Імре Надя. Повстання було придушене радянськими військами за участі органів державної безпеки Угорщини. Під час повстання загинули тисячі угорських повстанців та сотні радянських військовослужбовців, багато людей отримали поранення; відбулася масова еміграція угорців (200 тис. осіб).

Карибська криза (жовтень 1962 р.) була напруженим протистоянням між СРСР та США відносно розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі. Того року уряд Куби звернувся до СРСР з проханням надати їй військову допомогу, щоб захиститися від спроб США скинути уряд Ф. Кастро. М. Хрущов і радянський уряд погодилися розмістити там ядерну зброю, особливо у зв’язку з тим, що навколо СРСР (у Туреччині та Італії) США розмістили ракети з ядерними боєголовками. Операція з перевезення військових та ядерної зброї проводилася СРСР в умовах великої секретності. Однак, президент США Джон Кеннеді оголосив морську блокаду острова Куба. Війська НАТО і країн Варшавського договору були переведені в стан постійної готовності. Світ підійшов до межі початку нової війни. Лідерам США та СРСР в останню мить вдалося домовитися про взаємні поступки обох країн.

Семінарські заняття №3, 4