МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ. Відповідно до ст. 54 Конституції громадянам гарантується сво­бода літературної, художньої, наукової і технічної творчості

Відповідно до ст. 54 Конституції громадянам гарантується сво­бода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і мате­ріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інте­лектуальної діяльності. Його норми закріплені у Книзі четвертій ЦК - "Право інтелектуальної власності".

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інте­лектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом. Інтелектуальну власність визначають як власність на результати інте­лектуальної діяльності, яким відповідно до чинного законодавства надається правова охорона.

Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немай­нові права та (або) майнові права інтелектуальної власності щодо об'єктів права інтелектуальної власності, який визначається ЦК Ук­раїни та іншими законами. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є право на: визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідни­ком тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; перешкоду будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатну завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права, встановлені законом. Слід наголосити, що особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати лише творцеві об'єкта права інтелекту­альної власності. Проте, у випадках, передбачених законом, осо­бисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. За загальним правилом, особисті немайнові права інтелектуаль­ної власності є чинними безстроково, проте інше може бути вста­новлено законом.

Щодо майнових прав інтелектуальної власності, то вони є чинни­ми протягом строків, встановлених ЦК України, законом чи догово­ром. Наприклад, автор твору укладає авторський договір з видавництвом на 2 роки, отже майнові права на цей твір належать видав­ництву протягом 2 років. У випадках, встановлених ЦК України, законом або договором, майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені і достроково.

В цивільному законодавстві встановлено різноманітні способи використання об'єкта права інтелектуальної власності. Наприклад, опублікування твору, переклад, переробка, публічне виконання, вклю­чення до баз даних, продаж, здавання в найм (оренду) тощо.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Що стосується інших осіб, то використання об'єкта права інтелектуаль­ної власності цими особами може здійснюватися лише з дозволу осо­би, яка має виключне право дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використан­ня без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншими закона­ми. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог ЦК України та інших законів.

На відміну від особистих немайнових прав інтелектуальної влас­ності майнові права інтелектуальної власності можуть передаватися повністю або частково іншим особам відповідно до закону. Як пра­вило, умови передання майнових прав інтелектуальної власності виз­начаються належним чином укладеним договором.

Слід зазначити, що право інтелектуальної власності може належати кільком особам. В такому разі таке право може здійснюватися цими особами на підставі договору між ними; якщо такий договір відсутній - право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Студентам необхідно звернути увагу на норми ЦК України, які визначають особливості права інтелектуальної власності на об'єкти, створені у зв'язку з виконанням трудового договору та створені за замовленням. Особливістю змісту права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору є те, Що особисті немайнові права на зазначений об'єкт належать праців­никові, який створив цей об'єкт (якщо інше не встановлено законом), а майнові права на такий об'єкт належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Такі ж умови належності особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності застосовуються до об'єкту, створеного за замовленням.

Особа, яка здійснила порушення права інтелектуальної власності або не визнає це право чи посягає на нього, несе цивільно-правову відповідальність, визначену ЦК України, іншим законом або договором. У разі порушення свого права інтелектуальної власності особа має право звернутися за захистом до суду.

Джерела, рекомендовані до заняття:

1.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВРУ – 2003. - №40-44. - Ст.356 (з наступними змінами).

2.Закон України «Про авторське право та суміжні права» у ред. від 11.07.2001. // ВВРУ. – 2001. - №43. – Ст.214 (з наступними змінами).

3.Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993. // ВВРУ. - 1994. - № 7. - Ст. 36 (з наступними змінами).

4.Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ред. від 01.06.2000. // ВВРУ.-2001. - №8. - Ст. 34 (з наступними змінами).

5.Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992. // ВВРУ.-1992. - №48. - Ст. 48 (з наступними змінами).

6.Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992. // ВВРУ.-1993. - №1. - Ст. 1 (з наступними змінами).

7.Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15.12.1993. // ВВРУ.-1994. - №7. - Ст. 36 (з наступними змінами).