Кримська конференція глав урядів СРСР, США і Великобританії. 4 страница

З лютого 1943 року розпочинаються широкомасштабні бойові дії на Поліссі з метою усунення німецької адміністрації і очищення широких терен повстанських республік. 10 березня сотня УПА провела успішний наступ на укріплені позиції німців в селі Оржеві, де знаходились також склади зброї. Втрати німців: 60 вбитих і ранених. Втрати УПА: 4 вбитих, командир Остап. Здобуто велику кількість зброї і військової амуніції, яку передано тиловим структурам УПА.

У середині березня 1943 року відділ розбив групу німецьких карателів біля містечка Деражня. 20 березня відділ УПА розгромив лагер полонених у Луцьку, заарештованих звільнив.

Протягом березня організовано багато постійно діючих станиць УПА по селах Луччини і Ковельщини

28 березня німці чисельністю 1500 осіб напали на сотню УПА, що квартирувала в місті Людвиполі.

Розгорівся довготривалий, жорстокий бій. Підоспілі частини СС не змогли захопити укріплені позиції УПА і відступили до Костополя. Втрати німців: 58 вбитих і ранених, 5 знищених автомашин. Втрати УПА: 10 вбитих і ранених.

29 березня відділ УПА розбив табір полонених в Ковелі і тюрму. Визволено багато полонених. Під кінець березня на Кременеччині майже всі села опинились під контролем УПА, з 6 квітня німці оголосили надзвичайний стан.

За даними радянських партизанів найбільшого розмаху антинімецькі акції українських повстанців набули на початку квітня 1943 року в районах Мізоч, Острог, Кременець, Верба. Зокрема під час нападу на містечко Верба було вбито 120 німецьких солдатів, у боях за село Шимовку – 24, Острог – 32, Мізоч – 11. Радянські партизани відзначали, що у квітні 1943 року щодня з лісів Острозького, Шумського, Мізоцького районів на антигітлерівські акції виїжджало 60–70 возів з повстанцями.

Протягом березеня-квітеня 1943 року УПА в боях з німцями займає міста і містечка та звільняє полонених місцевих жителів з тюрем, а саме Володимирець, Степань, Топоровиці, Людвипіль, Деражне, Цумань. Захоплено багато зброї та військової амуніції. Також відділи УПА в більших містах Волині і Полісся розбили в’язниціі звільнили в’язнів: Кременець, Дубно, Ковель, Луцьк, Рівне, Ківерці. Захопили зброю і амуніцію.

2–4 квітня загін УПА опанував місто Горохів. Захоплено банк, пошту, тюрму і звільнено політичних в’язнів 3–4 квітня відділ УПА розбив карний лагер на Горохівщині. В’язнів звільнено.

4 квітня німці в силі 300 осіб напали на село Постійно. Багато хат спалили, господарства пограбували, при відступі німців з села невеликий загін УПА організував добре сплановану засідку. Результатом короткого бої була повна поразка німців. Втрати ворога: 50 вбитих і ранених. В УПА 3 ранених. Здобуто: 2 важкі кулемети, радіостанцію, 2 фіри амуніції, польову аптеку.

З 12 на 13 квітня відділ УПА наскочив на укріплені позиції ворога в місті Цумань. Німців розбито, звільнено полонених, здобуто зброю, коні, військову амуніцію. Втрати німців: 20 вбитих і 15 ранених, решта втекла. УПА без втрат.

В квітні на Володимирщині спалено майже всі держгоспи, перейменовані німцями на так звані лігеншафти. Це були маєтки колишніх куркулів, з націоналізовані большевики та захоплені німцями, де рабською працею працювало місцеве населення. Довший час після цього люди отримали можливість працювати на власних полях і годувати тільки себе.

17 квітня біля села Бортівка відділ УПА організував засідку на німецький моторизований загін. Втрати ворога: 16 вбитих. Втрати УПА: 1 вбитий і 3 ранених. Здобуто одну фінку і кілька крісів.

З 21 на 22 квітня організовано військову операцію, силами двох сотень УПА по визволенню Іванової Долини, Костопільщини. Позиції ворога були добре укріплені, а підрозділи багато чисельні. Знищено адміністративні будинки каральних підрозділів окупанта, зірвано два залізничні мости, здобуто багато зброї, військової амуніції і одну тону вибухівки. Втрати ворога: 250 вбитих, 150 ранених і полонених. Втрати УПА: 4 вбитих і 3 ранених.

Кінець квітня 1943 року на терені Остріг, Крем’янець, Шумськ відбуваються великі бої підрозділів УПА-Північ та УПА-Захід з німецькою дивізією, котра складалась з двох армійських полків вермахту, полку СС, полку жандармерії та полку козаків завербованих німцями з полонених Червоної Армії. Після кількаденних боїв дивізію розбито, армійські частини з неохотою вступили в бій й швидко розпорошились.

Німецькі урядовці документально засвідчили, що у квітні 1943 року УПА контролювала всю сільську місцевість на південь від траси Київ-Рівне-Ковель-Брест-Литовськ. Чисельність УПА за підрахунками гітлерівських спецслужб у квітні 1943 року сягнула 8–10 тисяч бійців. Німці повідомляли, що націоналістичні партизани, атакують уже посеред білого дня, нападають на потяги, визволяють людей, підготовлених до вивезення на примусові роботи до Німеччини. У багатьох районах вже не існує німецької адміністрації, в районах Рівного спалено всі тартаки й вбито близько 400 їхніх керівників і робітників. Рейхкомісар Еріх Кох звітуючи в Берлін писав, що на Волині залишилося лише два райони вільні від банд, а німецька адміністрація повноцінно функціонує лише на півдні Поділля.

Протягом квітня 1943 року у боях з УПА загинуло близько 600 німців та їхніх союзників. 2 травня 1943 року на трасі Ковель-Рівне у засідці загинув шеф СА Віктор Люце.

Весною 1943 року у своєму внутрішньому листуванні гітлерівці зазначали, що вони не контролюють на Волині 75% орних земель і втратили 52% поставок худоби.

4 травня 1943 року у селі Любачів Костопільського району націоналісти напали на німецьку військову автоколону. Було спалено 11 машин і вбито 35 солдатів.

9 травня німці силою 400 осіб напали на село Яполоть, Костопільщину, грабуючи людей. УПА силою двох сотень оточили німців з трьох сторін. Розгорівся шестигодинний бій. Втрати німців: 80 вбитих і ранених. УПА без втрат.

9 травня розпочались тритижневі бої між німцями і загонами УПА у Скарбівських лісах. Тоді ж у сутичках біля села Лобечівка Берестечківського району німці вперше масово використали проти повстанських відділів артилерію та бронетехніку. Три дні тривали бої за село Колки, в яких містились бази і п’ять госпіталів УПА. 13 травня масштабні сутички відбулись в районі Деражні, де загинули перші керівники УПА-Північ – Василь Івахів, шеф його штабу поручник Юліан Ковальський, ад’ютант С. Снятецький.

У травні 1943 року відділи УПА почали проводити великі рейди Правобережною Україною. Зокрема, на Житомирщині повстанські загони за три тижні травня 1943 року здійснили 15 успішних боїв з німецькою поліцією й знищили поліцейську школу біля Житомира, вбивши 260 її слухачів.

В травні 1943 року у великому бою біля Дружкополя на Горохівщині повністю розбито великий загін СС. Знищено 56 німціві 140 фольксдойчів, 200 ранених. В травні в бою в Пилипичах на Володимирщині вбито 96 німців.

В травні 1943 року очищено від німців територію площею 2000 кв. км. на Волині, а місто Колки стало столицею повстанської Колківської республіки.

5 травня 1943 року в Україні з робочим візитом прибув рейхсміністр окупованих територій Сходу А. Розенберг. На нараді в Рівному йому доповіли, що «українські націоналісти завдають більше труднощів, ніж большевицькі банди». Комісар, округи Луцьк, заявив: «Майже всі державні господарства перебувають в руках банд. Залізниці підривають, по шляхах можна їздити лише в супроводі конвою. Наші сили не можуть взяти над бандами верх. Тому і населення з нами більше не співпрацює». Рейхскомісар Еріх Кох доповів, що «українські національні банди мають своє суворе і уміле керівництво і подиву гідне озброєння, треба припустити, що ці банди почали методично збирати зброю і боєприпаси одразу ж після приходу німецького вермахту… Об’єкти на, які нападають банди – це важливі для поступу в країну і постачання залізниці, шляхи і мости, державні господарства, молочарні склади зі збіжжям і сіном, доступні їм промислові підприємства».

Зважаючи на критичне становище німці з червня 1943 року намагаються перейняти ініціативу, розгорнули масштабні бойові операції проти УПА. Командування здійснював генерал Гінцлер, а з липня – фон дем Бах Залєвський. У червневому та липневому наступі проти українських націоналістів взяли участь 10 тисяч німецьких і польських поліцаїв і жандармів, 10 батальйонів мотопіхоти з артилерією, 50 танків і бронемашин, 27 літаків, угорські частини та 5 бронепоїздів.

Здійснюючи каральні акції проти УПА німці потурбувались про ідеологічну підготовку своєї акції. В селах і над лісовими масивами розкидались листівки в яких ОУН називалися «знаряддям жидівського большевизму». Стверджувалось, що кремлівські жиди стоять у зв’язку з ОУН, УПА, керують «агенти Москви». Німці застосовували масовий терор проти мирного населення. Протягом тижня було заарештовано і страчено українську інтелігенцію Рівного, Луцька, Кременця. Спалено цілі села. Протягом 20–25 липня 1943 року німці бомбили з літаків населені пункти Лабрів, Радомишль, Суховою, Вільче.

За німецькими даними активність повстанців після каральних акцій зросла. Особливо дошкульними виявилися удари на півночі Волині. 24 липня 1943 року повстанці розбили карателів біля села Рядовичі Турійського району. В ніч на 20 липня 1943 року загін Ю. Стельмащука захопив місто Камінь-Каширський і утримував його протягом дня, вивізши великі трофеї і вбивши 100 німців.

У липні 1943 року відділи УПА активно рейдували Житомирщиною. В одному з боїв біля села Устинівки ліквідували близько 130 гітлерівців. Під час нападу на місто Коростень роззброїли німецьку поліцію. Загалом протягом липня 1943 року УПА здійснила 295 атак на німецькі опорні пункти, 682 саботажні акції на залізниці, 119 нападів на господарські об’єкти.

За серпень активність націоналістів зросла: 391 напад на німецькі гарнізони, 1034 диверсії на залізниці, 151 атаки на підприємствах.

21–25 серпня під охороною УПА на Бережанщині відбувся Третій Надзвичайний Великий Збір ОУН, перший, що пройшов на рідних землях.

У вступі до постанов збору характеризувався етап, який пройшла ОУН від 1941 до 1943 року. В документах Збору зроблено аналіз змін, які сталися на світовій політичній арені на весну 1943 року, зокрема, ослаблення позицій Німеччини. «Війна стала тим струсом, що виявив слабкість німецької і московсько-большевицької імперії. Поневолені народи одержали реальну можливість з середини успішно вдарити в те, що всупереч конструктивним тенденціям людства творять злочинні елементи».

Протягом двох років, що пройшли з часу проведення Другого Краківського Збору, ОУН відстояла не тільки моральні позиції української національної революції, а й створила практичні передумови для наступу проти загарбників. Вже в липні 1943 року 12 областей України стали на шлях збройної боротьби проти окупантів

В прийнятих документах чітко прослідковується ставлення націоналістів до Німеччини. Оцінюючи внутрішню ситуацію на українських землях в документах говорилося: «Політика Німеччини на окупованих українських землях іде далі по лінії повного політичного поневолення й нещадного колоніально-економічного грабунку українського народу». Виходячи з цього намічено методи і форми боротьби. Це, перш за все, організована збройна і політична сила українського народу. Керівники підпілля сподіваються, що війна виснажить обидві воюючі сторони в такій мірі, що вони будуть не здатні протистояти прагненням поневолених народів до незалежності. «Сучасна війна, являється зовнішнім допоміжним чинником, що зближує національні і соціальні революції поневолених народів».

Політична програма ОУН стала також програмою УПА і була поширена у вигляді листівок за підписом «Українська Повстанська Армія» датована серпнем 1943 року.

На Зборі Романа Шухевича було обрано Головою Бюро Проводу ОУН, а у вересні 1943 року рішенням ГРШ УПА призначено Головним Командиром УПА.

Німецькі фронтові частини відступаючи під ударами червоної Армії буквально заполонили Волинь, а тому й УПА змушена була вступити у боротьбу з ворогом, у жовтні-листопаді 1943 року повстанці знищили понад півтори тисячі німців. Втрати повстанців сягнули 414 осіб убитими. Почались перші масштабні зіткнення між загонами УПА-Захід і німецькими військами в Галичині. У Карпатах, біля Липовиці, в боях з УПА загинуло понад 200 німців.

В жовтні 1943 року, рейдуючи група УПА в кількості 6 сотень по Житомирщині, Київщині, Вінниччині, Кіровоградщині зводять цілий ряд важких і великих боїв з німецькими і румунськими військами. Найбільші бої і великі втрати ворога: 15.10 1943 року біля села Могилівка, на шляху Зв’ягель-Коростень, 17.10 в містечку Бараші, 20.10 в селі В’язовець Жулинського району. 3 жовтня відділ УПА опановує станиці німецької поліції в Литині, визволивши в’язнів, здобуває 300 одиниць вогнепальної зброї, запобігли вивезенню збіжжя до Німеччини.

5 жовтня курінь УПА захопив місто Козин на Рівненщині. Знищено ворожий гарнізон, спалено тюрму, здобуто продовольство, медикаменти, зброю.

8 жовтня сотня УПА провела переможний бій біля міста Володимерець. Здобуто зброю і справний танк. У жовтні-листопаді відбулися сутички на Самбірщині і Станіславщині.

Останні місяці 1943 року показали, що війна йде до завершення. Вермахт тріщав під могутніми ударами Радянської Армії, а союзники Німеччини після виходу з війни Італії хотіли розірвати стосунки. За таких умов командування УПА провело переговори з Бухарестом і Будапештом, низку локальних переговорів з командирами окремих частин і з’єднань угорців, італійців, словаків, румунів, латишів. З метою укладення угод про ненапад, підтримки УПА зброєю, в обмін на продовольство і спокійний прохід окупантів територіями підконтрольними повстанцями.

Тактичний характер мали переговори з німцями влітку і восени 1943 року. В обмін на зброю, спорядження, боєприпаси, обіцянки звільнити з тюрем лідерів організації і можливість загонам УПА переходити фронт, повстанці обіцяли дотримуватись нейтралітету при зустрічах з німецькими частинами, постачати вермахт розвідувальною інформацією і дезорганізовувати радянський тил. Однак з німецьких документів видно, що реально досягнуті домовленості не виконувались. Німці, як правило не давали зброї, мотивуючи це тим, що не відомо, яка інстанція має займатись передачею зброї, скаржились, що націоналісти продовжують роззброювати їхні підрозділи, нападають на обози, господарські об’єкти, своєю агітацією сприяють дезертирству з лав СС «Галичини» та української поліції. ОУН закидали німцям підрив економіки при відступі, грабунки населення, вивезення населення на примусові роботи до Німеччини, небажання звільнення політичних в’язнів.

В 1944 році переважали переговори між УПА і Німеччиною, тому між ними відбувались лише поодинокі зіткнення місцевих боївок. 9 січня 1944 року біля села Ліс огірки Кам’янець – Подільської області німці напали на українських повстанців. Партизани оточили німців, здобули в бою 3 автомашини з великим майном, 7 кулеметів, 2 міномети, 10 крісів, 30000 набоїв, 500 гранат, 3 радіоапарати.

В лютому під час облави в лісі коло Дубівлян відбувся бій між українською самообороною й німцями. Ворог втратив 8 вбитих, УПА – 3. Подібні збройні сутички упівських загонів з нацистами відбулися 5 березня в селі Садки, а 12 березня в селі Ягольнця Стара Чортківського району. 28 квітня в селі Новий Вербів Бережанського району.

9 квітня в селі Лукавець Сторожинецького району на Буковинщині знищено окупаційну залогу, зібране окупантами продовольство роздано людям. В квітні проведено визвольні акції на інших теренах Буковинщини: в селах Багна, Міліїв, Каратів, Чорноус.

Проходили бої німецьких підрозділів з УПА у Львівській області. Так, 11 травня великі німецькі сили повели наступ в селі Карів і Бандзін Рава-Руського району, де були розташовані відділи УПА. Загинуло 8 стрільців, 4 ранено, 40 потрапило в полон. В руки німців попало багато зброї і військового виряду, спалено 6 господарств. Втрати німців не відомі. При обстрілі з гармат села Бандзіна загинуло 3 стрільці, 2 поранено. Німці захопили магазини сотні Морозенка з харчами та одягом. Село спалили.

25 травня відбулися сутички під час облави, яку німці провели в лісі між селами Садів, Котів, Гранатів, Литва в Сорочинському районі. Загинуло 7 повстанців.

8 червня відбувся бій вояків УПА на горі Лопаті проти 2 німецьких та однієї угорської дивізій, який став найбільшою перемогою повстанців над німецькими військами. Українське військо здобуло велику кількість стрілецької зброї, ручних гранат, набоїв, амуніції. Втрати німців 150 вбитими і раненими, знищено вантажні автомашини Останній великий бій з німецькими військовими частинами звела УПА-Захід 9–16 липня 1944 року у Скільщині біля села Кам’янки і Липа.

Протинімецькі збройні акції УПА, які тривали від початку 1943 року до середини 1944 року не мали стратегічного значення і не впливали на хід боротьби між Німеччиною і Радянським Союзом. Вони лише обмежували діяльність німецької окупаційної адміністрації стосовно економічної експлуатації території Волині-Полісся, де знаходилась матеріальна база національного підпілля. Наказом від 22 серпня 1944 року по групі УПА «Захід» протинімецький фронт остаточно згортався. В наказі зазначалося, що німці з опущенням української території перестають бути для нас окупантом і головним ворогом. Наказувалося оминати сутичок з німцями, мадярами.

Отже, проблема внеску ОУН, УПА у антинациську боротьбу на території України є суперечливою і не однозначною. Стосунки українського національного підпілля і Німеччини зазнавали постійних змін, залежно від геополітичної ситуації. Однак за будь-яких умов оунівці намагалися діяти таким чином, щоб максимально використати обставини на користь боротьби за самостійну Українську державу. Коли інтереси України потребували співробітництва з Німеччиною – вони йшли на співпрацю, коли була необхідність поберегти сили, перебуваючи в стані нейтралітету, займали вичікувальну позицію, але коли обставини вимагали боротьби з рейхом, то УПА вела цю боротьбу самовіддано, безкомпромісно, масштабно. Від гітлерівців було визволено значні території, на яких переставала функціонувати німецька адміністрація, зривали поставки сільськогосподарської і промислової продукції, сировини, вивозу населення в Німеччину, визволення полонених, захист населення від каральних дій… Тому цілком закономірно було б визнати, що ОУН, УПА зайняли свою почесну сходинку в ієрархії борців проти гітлерівського рабства.