Сергій Рахманін
ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ РЕФЕРЕНДУМИ?
Словники роз’яснюють значення цього слова цілком доступно: одна з форм безпосередньої демократії, яка передбачає прийняття законів або вирішення найважливіших питань державного життя шляхом загального голосування.
Багато політичних режимів (у тому числі й ті, які не прийнято вважати цілком демократичними) визнають у народі джерело влади. Або як мінімум проголошують це. Безпосередньою формою народовладдя саме і вважається референдум. Правовою базою практично будь-якої держави передбачені питання, вирішення яких вимагає неодмінного виявлення усенародної волі.
Ситуації, які передбачають проведення референдуму, найчастіше обумовлені в законах. Випадки, коли референдум обов’язковий, як правило, описані в конституціях.
Предметом загального обговорення і наступного волевиявлення може стати в принципі все що завгодно — це залежить від правових традицій тієї чи іншої країни і від примхи тамтешнього законодавця.
Перший (у звичному для нас розумінні) референдум відбувся 1439 року в Берні. Символічно, що саме Швейцарія впевнено тримає пальму першості щодо проведення всенародних опитувань з юридичними наслідками. За останню чверть століття в конфедерації їх було проведено кілька сотень. Причому питання на суд народу виносились найдивовижніші — від визначення кольору муніципальних автобусів до встановлення розмірів собачих повідків. Нещодавно швейцарцям було запропоновано обговорити ідею відмови від збройних сил, проте це нововведення не зустріло розуміння основної маси громадян.
Та усе ж таки чемпіоном у галузі екзотичних референдумів можна, напевно, вважати США, де кожен штат має можливість проведення таких заходів і право зміни відповідних законів. Півстоліття тому порадував Мічиган, де лише після застосування механізму прямого народовладдя було дозволено продавати маргарин. У середині 70-х вашингтонці відмовилися на референдумі визнавати кримінально караними діями додавання в питну воду фтору. У Колорадо наприкінці 90-х обговорювали, чи можна встановлювати гральні автомати без проведення місцевого плебісциту. Жителі одного з каліфорнійських округів за допомогою інструмента безпосередньої демократії узаконили вирощування марихуани. А от на суворій Алясці таким способом поклали край процесу легалізації того самого зілля.
Історія знає, без перебільшення, і драматичні референдуми. Приміром, у 1940 році керівництво Греції звернулося по допомогу до населення для того, щоб порадитися — чи приймати країні ультиматум фашистської Італії, яка оголосила еллінам війну. А через шість років незвичайний референдум пройшов уже на самих Апеннінах, після якого за рішенням народу з країни було вислано членів королівської родини, що заплямувала себе зв’язком з режимом Муссоліні.
У долі Франції свята волевиявлення ключову роль відігравали неодноразово. Напевно, тому там дуже ретельно підійшли до переліку питань, які можна виносити на референдум. Предметом обговорення народу можуть бути тільки коригування Конституції, уточнення організації державної влади, зміна територіального поділу країни або приєднання до найважливіших міжнародних угод.
У консервативній Великобританії до проведення всенародних референдумів ставляться ще обережніше. Якщо не помиляємося, цей захід там проводився лише раз, понад три десятки років тому, коли обговорювалося питання про подовження членства держави в Європейському Союзі.
У Німеччині загальнонаціональні референдуми не проводяться зовсім. Чому — пояснимо трохи нижче. Референдуми земельні необхідні тільки в одному випадку — якщо йдеться про можливість уточнення адміністративних меж.
Про особливості національного народовладдя поговоримо нижче. А поки що помізкуємо над таким запитанням.