Встановити союзні відносини з Московською державою

1. Спільна належність до православного віросповідання.

2. Наявність в історичній пам'яті українського народу спогадів
про спільну політичну долю за часів княжої Русі.

3. Близькість мови та культури.

4. Тодішня слабкість Московської держави порівняно з Туреччиною, що давало надію на збереження Україною державної самостійності.

Червень 1648 р. Початок листування Б. Хмельницького з ца­рем Олексієм Михайловичем.

Кінець 1648 р. Перша спроба переговорів Б. Хмельницького з Москвою через єрусалимського патріарха Паїсія, який їхав через Київ до Москви.

Січень 1649 р. Б. Хмельницький відправив до Москви своє перше посольство, якому було доручено викласти московському урядові пропозиції гетьмана.

Березень 1649 р. Б. Хмельницький через московського посла Михайлова повторив своє звернення до московського уряду.

Москва направила перше офіційне посольство в Україну, щоб вивчити ситуацію на місці. Від 1649 р. до початку 1653 р. в Україні побувало 13 посольств із Москви.

22 квітня 1653 р. До Москви прибуло нове посольство від Б. Хмельницького. Вони знову повторили прохання козацького гетьмана виступити на захист України, прийняти її "під високу руку" і послати на допомогу військові сили.

1 жовтня 1653 р. В Москві було скликано Земський собор, на якому ухвалено рішення прийняти Україну "під високу руку ца­ря" й розпочати воєнні дії прюти Польщі.

Грудень 1653 р. В Україну було відправлено спеціальне по­сольство на чолі з боярином Василем Бутурліним, яке прибуло до Переяслава для зустрічі з гетьманом.

Мета Московської держави

1. Прагнення Московської держави запобігти небезпечному для себе зближенню України з Туреччиною.

2. Не допустити зміцнення Польщі в разі поразки України.

3. Використати козаків для відвоювання земель, втрачених під час російсько-польських воєн першої половини XVII ст.

8 січня 1654 р. Переяславська рада.

Відбулася публічна церемонія, під час якої гетьман і козацька старшина присягалися на тім, "щоб бути їм із землями і городами під царською великою рукою невідступно".

Потім в Успенській соборній церкві В. Бутурлін, Б. Хмель­ницький та козацька старшина мали скріпити це рішення спільною присягою.

Проти угоди виступила частина соратників Б. Хмельницького — Богун, Гладкий, Гусениця, митрополит Сильвестр Косів.

Відмови­лися присягнути царю Полтавський, Кропив'янський, Уманський, Брацлавський полки, а також жителі деяких міст. Не присягали й козаки Запорозької Січі.

В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючи­ся нате, що цар не присягає своїм підданим.

Ніякого письмово­го договору в Переяславі укладено не було.

Після від'їзду В. Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору.

1. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького

Протекторат — формальний захист сильною державою слабкої.

2. Було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П.Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.