Евакуація великих промислових підприємств
| Район, з якого евакуйовано | Кількість | Район, куди евакуйовано | Кількість |
| Україна | Поволжя | ||
| Білорусія | Урал | ||
| Естонія | Зажідний Сибір | ||
| Москва і Московська обл. | Східний Сибір | ||
| Ленінград | Казахстан та Середня Азія | ||
| Інші райони |
Прим. До весни 1942 р. до ладу було введено 1200 евакуйованих, а також 850 нових підприємств.
Проте суттєво змінити ситуацію на фронтах не вдалося. Вермахт одержував важливі перемоги, що дало змогу захопити територію СРСР площею 1,5 млн. кв. км з населенням 74,5 млн. осіб.
На кінець року лише полоненими Червона армія втратила 3,8 млн. чол. Загалом до кінця війни у полон потрапило 4,5 радянських воїнів, а повернулось лише близько 2 млн. Інші померли, або були знищені у німецьких концентраційних таборах.
Можна виділити такі причини поразок Червоної армії влітку-восени 1941 р.:
– при всіх обставинах, політичних і військових, напад фашистської Німеччини на СРСР носив раптовий характер;
– військовий потенціал гітлерівської Німеччини та її союзників напередодні війни перевищував потенціал СРСР; тільки в Європі нацистами був захоплений арсенал, яким можна було озброїти 200 дивізій (наприклад, у Франції агресор захопив 4930 танків, 3000 літаків, французьким автотранспортом було забезпечено 92 дивізії німців);
– німецькі війська мали значну чисельну перевагу: в 1,8 рази в живій силі, за сучасними танками і літаками відповідно в 1,5 та 3,2 рази;
– вермахт мав дворічний досвід ведення війни в Європі і переважав радянські війська у професійній підготовці.
Не можна не виділити і суб’єктивні фактори, які призвели до трагічних наслідків літа-осені 1941 р. Вся відповідальність за військові поразки лежить на керівництві партії, армії й держави, особисто на Сталіні:
– боротьба між різними угрупованнями в Червоній армії загальмувала переозброєння військ новою технікою;
– помилковою виявилась військова доктрина про "війну малою кров’ю на території ворога";
– було допущено грубі прорахунки у визначенні часу війни, оперативній побудові і розташуванні військ в три ешелони, що дало можливість вермахту завдати удару по кожному угрупованню окремо;
– напередодні війни Сталін відмовився привести війська західних округів в бойову готовність, хоч мав точні дані про початок війни від розвідки та військових;
– репресії 1937-1938 рр. знищили кращі офіцерські і командні кадри Червоної армії (Загалом репресовано 43 тис. чол. Командного складу).
Битва за Москву
Восени 1941 р. ситуація на фронтах набула для Радянського Союзу трагічного характеру. 24 вересня командуючий групою армій "Центр" фон Бок скорегував план наступу і захоплення Москви ("Тайфун"). Німецькі війська нараховували 1708 тис. чол., 13 500 гармат і мінометів, 1700 танків і 1390 літаків. Радянські фронти, які прикривали Москву, мали в своєму складі 1250 тис. чол., 7652 гармат і мінометів, 990 танки, 677 літаків.
Під час першого етапу німецького наступу на Москву, що тривав з 30 вересня по початок листопада 1941 р. німецьким військам вдалось оточити в районі Брянська і західніше Вязьми та розгромили основні сили Західного фронту радянських військ (у полон потрапило 663 тис. солдатів, 1242 танка, 5400 гармат), що прикривали Москву. Ворог захопив Калінін (Тверь), Малоярославець, Можайськ, Волоколамськ, впритул наблизився до Тули. Німецькі танки вже стояли у 80-100 км від Москви.
Цікаво знати
7 листопад 1941 р. у Москві (також у Куйбишеві та Воронежі) для підняття морального духу відбулися воєнні паради на честь річниці Жовтневої революції. Частини, що брали участь у параді відразу направлялися на фронт. Парад розпочався вранці значно раніше ніж звичайно з метою уникнути бомбового нальоту. Проте погода була сприятливою: була низька хмарність, йшов сніг. На параді з промовою виступив Й.Сталін. У своїй промові він висловлював впевненість, що ворог скоро буде розбитим. Незважаючи на таку демагогічну заяву, вона вселяла надію в людей на всій території СРСР у майбутню перемогу.