Суспільні об’єднання і рухи, їх класифікація

Суспільне об'єднання - добровільне, самоуправляемое, некомерційне формування, створене з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, вказаних в статуті суспільного об'єднання. Принцип добровільності засновується на конституційному праві громадян на об'єднання. Громадяни мають право для захисту спільних інтересів і досягнення загальних цілей створювати нові суспільні об'єднання, вступати у вже існуючі суспільні об'єднання. Зміст права на об'єднання також включає право громадян стримуватися від вступу в суспільні об'єднання, право безперешкодно вийти з їх складу.

Структура громадських об'єднань:

- Громадські організації – добровільні, побудовані на основі самоуправління і самодіяльності об'єднання громадян; відстоюють інтереси певних груп населення – соціальні, професійні, соціально-демографічні та інші, або об’єднані спільністю тих, чи інших цілей (профспілки, молодіжні організації, культурно-освітні та інші добровільні спілки (творчі союзи, фонди, асоціації та ін.)). Вони, як правило, мають фіксоване членство, статути.

- ^ Громадські органи – особливий вид громадських об'єднань, які створюються найчастіше при державних органах і виступають формою прояву громадської активності мас (Комітет захисту миру, Комітет ветеранів війни, Комітет солдатських матерів та ін.). Багато з них не мають фіксованого членства, статутних документів.

- ^ Політичні рухи – являють собою активну діяльність політичних сил, спрямовану на зміну існуючих владно-державних структур суспільства або відносин між державами в системі світового співтовариства.

- ^ Суспільні рухи – об'єднання різних соціальних сил для реалізації поставлених цілей. Це – антивоєнні, молодіжні, жіночі, громадських ініціатив, альтернативні та інші.

Функції суспільно-політичних організацій і рухів

Перша група: захищають членів відàзабезпечують захист інтересів своїх членів допомагають членам через власні структуриàдержавних структур вирішувати особисті проблеми.

Друга група: àвиконують функції, що стосуються системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому опозиційна à– протидіють державі в надмірній централізації творча – залучають людей до формування державної політики.

Типологія соціально-політичних рухів за Е.Гідденсом

Перший тип – Трансформаційні – спрямовані на радикальні зміни в суспільстві. Другий тип– Реформаційні – пов’язані з певним перетворенням лише деяких аспектів життєдіяльності людини. Третій тип – Порятунку – звільнення людей, які розцінюються як гріховні. Четвертий тип – Альтернативні – спрямовані на досягнення часткових індивідуальних. Відмінність громадських рухів від партій

Ознака	Громадські рухи	Партії
1. Ідейна орієнтація	Не дотримуються певної ідейно-політичної орієнтації; виникають групи і течії, які можуть розходитися в поглядах	Об'єднання однодумців.
2. Соціальна база	Широка.	Обмежена.
3. Мета	Намагаються вирішити, як правило, важливі соціально-політичні проблеми з певною метою. У більшості випадків, досягнувши її, припиняють існування.	Мають комплекс цілей.
4. Ставлення до влади	Намагаються впливати на владу, але самі, як правило, не добиваються її.	Виникають для завоювання влади, потім діяльність спрямована на її утримання та зміцнення.
5. Організаційна структура	Мають ядро – ініціативні групи, координаційні ради, але відсутня внутрішня дисципліна. Розвиваються на основі солідарності і самостійності добровільних учасників.	Мають формальну внутрішню ієрархію, дисципліну.
6. Членство	Не мають формального колективного чи індивідуального членства.	Мають.

Теза: В процесі свого розвитку громадські рухи можуть досягати достатнього рівня формалізації і інституціоналізації, тим самим перетворюючись в соціальну організацію або інститут (партію).

Питання для самоперевірки і повторення:

1. Що є предметом вивчення соціології політики.

2. Дайте визначення категорії «політика».

5. Поясніть поняття «політична сфера» та «політичне життя».

6. Назвіть субєктів політики та окресліть їх участь у політичному процесі.

7. У чому причини виникнення та розвитку суспільних рухів?.

Рекомендована література

1.Амелин А.В. Социология политики: спецкурс. - М., 1992. Бурдье П. Социология политики. - М., 1993.

2.Вишняк О.І. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи. - К.: Ін-т соціології НАНУ, 2000.

3.Волков Ю.В. Социология политики как отрасль социологической науки // Социологические исследования. - 1982.- № 2. - С. 42-51.

4.Городяненко В. "Соціологія політики", "Політична соціологія" або "Соціологія політичної сфери"? (Історіографія проблеми) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2003. - № 1. - С. 167-185.

5.Клямкин И.В. Политическая социология переходного общества // Политические исследования. - 1993.- № 4.- С.41-64. Кола Д. Политичская социология. - М., 2001.

6.Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навчальний посібник. - К., 1999.

7.Піча В.М., Стеблич Б.А. Соціологія політики. – Львів, 994.