Проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань

Опір представникові влади, працівникові правоохоронно­го органу, члену громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону або військовос­лужбовцеві(ст. 342). Потерпілими від цього злочину можуть бути представники влади, працівники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охорони громадського поряд­ку і державного кордону та військовослужбовці.

Представники влади — це працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції висува­ти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконан­ня фізичними та юридичними особами незалежно від їх відом­чої належності чи підлеглості.

Працівниками правоохоронних органів є працівники органів: прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митної служби, охорони державного кордону, державної подат­кової служби, виконання покарань, державної контрольно-ре­візійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони та інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохо­ронні функції.

Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону - це об'єднання, загін, дружина або інша організація людей, створені для підтримання громадського по­рядку та охорони державного кордону, які мають статут і зареє­стровані у встановленому порядку в органах місцевого само­врядування.

Питання, що стосуються участі громадян в охороні громадсь­кого порядку і державного кордону, регулюються Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р.

Військовослужбовці - це особи офіцерського складу, прапор­щики, мічмани, військовослужбовці строкової та надстрокової служби, військової служби за контрактом Збройних Сил Украї­ни, Державної прикордонної служби України, Служби націо­нальної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, які створюються Верховною Ра­дою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 342, полягає в опорі представникові влади під час виконання ним службових обов'язків, ч. 2 — в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського фор­мування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покла­дених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Опір — це активна протидія виконанню представником вла­ди службових обов'язків. При цьому дії того, хто чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи представ­ника влади (наприклад, винний перешкоджає слідчому пройти до однієї з кімнат квартири для проведення огляду місця події або обшуку) або проти предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків (наприклад, винний знищує до­кумент, який прокурор намагався вилучити).

Для об'єктивної сторони необхідно, щоб опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку.

Для злочину не має значення, виконували ці особи свої служ­бові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, чи діяли у межах своїх повноважень із власної ініціативи (наприклад, пра­цівник міліції у вільний від роботи час намагається припинити злочин, а винний чинить опір).

Злочин вважається закінченим із моменту активної протидії.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа.

У частині 3 ст. 342 встановлено відповідальність за опір, що поєднується з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.

Явно незаконні дії - це будь-які дії, що суперечать інтересам служби, призводять до невиконання або неналежного виконан­ня службових чи громадських обов'язків.

Примушення — це фізичний або психічний вплив із метою примусити потерпілого виконати, всупереч його бажанню, явно незаконні дії (наприклад застосування насильства з метою звільнення затриманого правопорушника).

Під фізичним насильством слід розуміти заподіяння зазначе­ним особам ударів, побоїв, тілесних ушкоджень. Погроза — це дії або висловлювання, що виражають намір винного застосувати фізичне насильство щодо цих самих осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 342 — штраф до сімдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 342 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обме­ження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до двох років; за ч. 3 ст. 342 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Втручання в діяльність працівника правоохоронного орга­ну (ст. 343). З об'єктивної сторони втручання в діяльність пра­цівника правоохоронного органу означає вплив у будь-якій формі на нього, тобто конкретні дії, спрямовані на перешко­джання виконанню цим працівником службових обов'язків або на те, щоб домогтися прийняття незаконних рішень. Втручання може бути у різних формах (умовлянні, шантажуванні, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-яких інших формах впливу).

Цей злочин є закінченим із моменту втручання в діяльність працівника правоохоронного органу незалежно від того, чи при­звело це до прийняття незаконного рішення, чи перешкодило виконанню своїх обов'язків.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, по­єднаний із метою перешкодити виконанню працівником пра­воохоронного органу своїх службових обов'язків або домогтися прийняття незаконних рішень.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, за ч. 2 - службова особа.

У частині 2 ст. 343 передбачено відповідальність за ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриман­ню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 343 — штраф від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців; за ч. 2 ст. 343 — позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до чотирьох років.

Втручання у діяльність державного діяча (ст. 344). Цей зло­чин відрізняється від попереднього (ст. 343), передусім, колом по­терпілих. Ними можуть бути: Президент України, Голова Верхов­ної Ради України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини або його представник, Голо­ва Рахункової палати або член Рахункової палати, Голова або член Центральної виборчої комісії, Голова Національного банку України, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, причому тільки в період здійснення ними своїх службових повноважень.

Під виконанням службових обов'язків державними діячами слід розуміти діяльність цих осіб, пов'язану зі здійсненням функцій, покладених на них Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

Частиною 2 ст. 344 передбачено відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службово­го становища.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 344 — позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 344 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Погроза або насильство щодо державного чи громадсько­го діяча(ст. 346).

Стаття 346 передбачає відповідальність за три самостійних злочини:

1) погрозу щодо державного чи гро­мадського діяча;

2) насильницькі дії;