Парадоксальність і проблематичність в есе-1

Розглянемо, як приклад, трохи вдалих есе. В 2000 році в російському перекладі вийшли есе відомого фахівця культури Умберто Эко[2]. Книга Эко містить п'ять різнопланових мініатюр з таких питань, як: підстави етичної системи безбожника; безглуздість війни в сучасному світі; історія поняття «фашизм»; змістовна криза щоденної преси; тер­пимість (толерантність) у контексті глобалізації. Той факт, що ви­бір і розташування статей належать авторові, зайвий раз підкреслює єдність збірника за змістовними та ідейними параметрами. Однак ми будемо цікавитися не філософсько-етичною позицією У. Эко, а способом вибудовування ним проблеми в есе, як в особливому жанрі.

Проаналізуємо, як формулюються проблемні тези в цих кількох есе. Ці формулювання не завжди явно видно, однак їхнє порів­няння можливе. Це відповіді на питання: заради чого, заради якої нової думки автор відбирає й вишиковує свої міркування й аргу­менти?

В есе «Осмислюючи війну» сама назва фіксує читацьку увагу на головну авторську тезу про те, що сучасна війна (у всіх її змістах) - безглузда. Це вдалий приклад парадоксального зіткнення заголовка й формулювання проблеми в есе.

Есе написано в період, коли починалася операція НАТО проти Іраку («Буря в пустелі»), тому автор спеціально розділяє злобо­денність теми й більш широкий контекст для розуміння тези про безглуздість війни: «Проте нижче викладені міркування повинні пролунати незалежно від того, як повернуться справи на війні. Вони повинні пролунати тим більше, якщо війна дозволить досягти «позитивного» результату і, тим самим, створиться висновок-ілюзія, що в якихось випадках війна – це розумний вихід «з положення». Тим часом цей висновок необхідно розгромити». Далі викладаються аргументи, що показують політичну та економічну недоцільність і стратегічну безглуздість війни в умовах зростання глобалізації.

Класична формула проблеми: хтось думає, що війна може мати позитивні наслідки, а «я вам доведу», що немає. Парадоксальний розворот проблеми: а випадку, якщо ця конкретна війна дасть ілюзорні вигоди, то ще важливіше буде довести безглуздість війни взагалі.

Есе «Вічний фашизм» також у відомій мірі засновано на авто­біо­гра­фічних враженнях. Тут Эко вбачає протиріччя в широкому вживанні терміна «фашизм» стосовно до різномастих політичних течій в усьо­му світі. Таке вживання сприймається всіма, хоча суперечить первіс­но­му, вихідному змісту терміна, як назви італійського політичного ру­ху.

Проблема: «Фашизм повинен асоціюватися з Італією» (с. 56).

Протиріччя знімається введенням поняття в буквальному «пра-фашизм», 14 ознак якого пропонує автор.

Ми запропонували для розгляду два приклади есе. Всі вони так чи інакше відбивають парадоксальність тези, в якій представлена проб­ле­ма для обговорення, тобто відповідають формулі «всі ми думаємо, що А, але я вам доведу, що не-А». Зрозуміло, що гарне есе відображає переконання автора, який володіє відомою суспільною цінністю. У цьому змісті есе — не просто полемічна репліка, але й, так сказати, корегуюча репліка, що істотно уточнює картину загальновідомого.

Есе-2 як елемент формалізованого

Виду письмової роботи.

Можна сказати, що есе-2 — це теж репліка, однак вона адресу­єть­ся, наприклад, викладачам-екзаменаторам і повинна відобразити не стільки своєрідність студентської точки зору, скільки володіння сту­ден­тами певним колом знань. Тому в есе-2 важливо продемон­стру­вати здатність побудувати відповідь на поставлене питання за відповідним планом, передавши основні змістові моменти. Частіше за все есе–2 створюється за формою бланка для відповіді. Незвичний тип письмової роботи породжує дві групи проблем. Одні з них пов'­язані із ситуацією іспиту, необхідністю дотримуватися формальних вимог. Інші — зі змістовою стороною відповідей.

Перший тип проблем вирішується досить легко. Студент може заздалегідь познайомитися з бланком, правилами його заповнення та зразками запитань. Перед студентом обов’язково (на час контрольної роботи) буде лежати аркуш із завданнями та інструкцією.

Коло проблем, пов'язаних зі змістовою стороною відповідей на питання (другий тип проблем), не вичерпується знанням фактичного матеріалу. Не менш важливо представляти очікуваний формат відпо­віді й вміти перевіряти наявність ключових структурних елементів у схемі відповіді. Очікуваний формат відповіді у вигляді есе-2 являє со­бою зв'язний текст, що може бути структурованим в абзаци, пункти, підпункти.

Процес написання есе

Процес написання есеможна уяви­ти як ланцюжок, послідов­ність певних елементів, етапів, процесів. Для студентів важливими є такі процеси та елементи.

Конспектування, особливо при читанні, є стратегічним інте­лектуальним вмінням, а не механічним спрощеним викладенням авторської думки, позиції. Конспектуючи, студент відбирає від­по­відний матеріал та розвиває своє розуміння теоретичних по­ложень, емпіричних даних, тобто факти такого роду, які або підтверджують, або спростовують. При читанні текстів студент робить помітки та порівнює одне з другим, відзначає те, що буде корисним в подальшій роботі або є більш цікавим, змістовним з теоретичного чи емпіричного підходів.

Можна конспектувати, поділивши аркуш зошита на два стовп­чики. В лівому стовпчику студент напрацьовує конспект того матеріалу, який читає, а в правому, в той же час або пізніше, – порівнює зміст цього конспекту з іншими фактами, про які він чи­тав раніше, чув на лекціях, які обговорювалися в нефор­маль­них умовах, а також з власними коментарями та критичними за­уваженнями.

Іншими словами, студент формує свої нотатки для побудови перехресного посилання, виходячи з власних позицій, а також враховуючи власноручні коментарі відносно проголошеного ін­ши­ми.

Що читати?Важливим є підбір матеріалу для читання: з кожної конкретної теми потрібно спочатку прочитати дві або три ключові статті, книги, в яких подаються зрозумілі концептуальні рамки або теоретична аргументація чи наводяться всебічні емпі­рич­ні дані. Таке стратегічне читання сформує певні основні орі­єн­тири щодо теми (враховуючи різні судження, інтерпретації), слугу­ва­тиме фундаментом для цілеспрямованого подальшого читання.

Залежно від тематики важливим є включення до списку літе­ра­тури для читання одного або двох тематичних досліджень, що мають протилежні спрямування. Ефективне використання те­матичних матеріалів та даних допоможуть студенту попередити типову помилку – надмірне використання узагальнень в есе.

Тема есе.Аналіз протиріч, розгляд тематичних досліджень, формування проблеми дозволяють студенту визначити тему есе. Тема, питання та завдання, що постали перед студентом в процесі розмірковування над есе потребують аналітичних відповідей, тоб­­то пошуку пояснення: чому щось відбувається / з якої причи­ни / як це відбувається / процеси, механізми.

При виборі теми перш за все студент має переконатися, що він правильно сформував та зрозумів її. Оскільки тема може бути інтер­претована по-різному, для її висвітлення існує кілька під­ходів. Отже, студенту потрібно обрати один варіант інтер­пре­тації або підходу, аби мати можливість обґрунтувати своє бачення проб­леми.

При цьому зміст теми може охоплювати широке коло питань та потребувати залучення великого обсягу літератури. В цьому випадку студент має можливість сформулювати гіпотезу, відпо­від­но до якої в есе (головній її частині) будуть проілюстровані тіль­ки певні аспекти цього проблемного питання. Студент по­збав­ляється зайвих труднощів, якщо він не буде виходити за рам­ки окресленого кола. Вибір, бачення студента потрібно аргу­мен­тувати відповідними доказами. Виходячи з рішення студента про те, якою є гіпотеза роботи, потрібно скласти план відповіді та структуру есе.

Апарат доказів,