Червня— створення Українського штабу партизанського руху (УШПР).

1942, жовтень— утворення Української Повстанської Армії (УПА).

1942.18 грудня— Визволення першого українського населеного пунк­
ту — с. Півнівки Міловського р-ну Ворошиловградської (Лугансь­
кої) обл.

1942— рейд партизанського формування С. Ковпака з Путивля до Карпат.

1943, листопад— Київська наступальна операція, внаслідок якої визво­
лено Київ.

1944, липень— утворення Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
1944, 28 жовтня— визволення радянськими військами Закарпатської

України.

1945,6 травня— прибуття української делегації до Сан-Франциско на ус­тановчу конференцію 00Н.

1945,9 травня— перемога збройних сил СРСР над фашистськими війсь­ками гітлерівської Німеччини.

1946—1947— голод в Україні.

1947, квітень— операція «Вісла» — депортація українського населення Холмщини та Лемківщини до Західної Польщі.

1949, грудень— звільнення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л. Мельникова.

1950,5 березня— загибель командуючого УПА Р. Шухевича (Т. Чупринки).

1953, 5 березня— помер Й. Сталін.

1953, червень— звільнення Л. Мельникова з посади першого секретаря
ЦК КП України, призначення на цю посаду 0. Кириченка.

1954, 19 лютого— передача Криму зі складу РСФСР до складу УРСР рі­
шенням Президії Верховної Ради СРСР.

1956, лютий— XX з'їзд КПРС. Доповідь М. Хрущова «Про культ особи і йо­
го наслідки».

1957, травень— проголошення М. Хрущовим надпрограми у тваринництві.
1959,15 жовтня— вбивство в Мюнхені агентом КДБ С. Бандери.

1960, лютий— пуск першого атомного реактора в Україні.

1961, січень— суд у Львові над членами Української робітничо-селянсь­
кої спілки (УРСС), створеної Л. Лук'яненком.

1963, липень— звільнення М. Підгорного з посади першого секретаря

ЦК КПУ, призначення на цю посаду П. Шелеста. 1972, травень— звільнення П. Шелеста з посади першого секретаря ЦК

КПУ, обрання на цю посаду В. Щербицького.

Хронологічна таблиця

1976, жовтень — утворення Української Гельсінської групи на чолі з М. Руденком.

1985, квітень— проголошення на Пленумі ЦК КПРС курсу на перебудову.

1986, 26 квітня— аварія на Чорнобильській АЕС.
1988— XIX Всесоюзна конференція КПРС.

1989,вересень — установчий з'їзд Народного Руху України за перебудову. 1989, жовтень— прийняття Верховною Радою УРСР Закону про мови в УРСР.

1989, березень— вибори до Верховної Ради УРСР.

1990, 16 липня— ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про дер­
жавний суверенітет України.

1991, серпень— спроба державного перевороту в СРСР.

1991, 24 серпня— проголошення Верховною Радою України Акта про державну незалежність України.

1991, 1 грудня— проведення референдуму про незалежність України. Обрання Президентом України Л. Кравчука.

1991,8 грудня—юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошення ут­ворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

1992,15 січня— ухвала указу Президії Верховної Ради України про Дер­жавний гімн України (затверджено мелодію М. Вербицького «Ще не вмерла Україна»).

1992,19 лютого— затвердження Верховною Радою України тризуба ма­лим гербом України.

1993, 2 липня— схвалення Верховною Радою України «Основних нап­
рямків зовнішньої політики України».

1994, 27 березня— вибори до Верховної Ради України.

1994, червень— вибори Президента України. Президентом обрано
Л.Кучму.

1995, 8 червня— підписання Президентом України Л. Кучмою та голо­
вою Верховної Ради України О. Морозом Конституційного договору.

1996, 28 червня— прийняття Верховною Радою Конституції України.

1997, ЗО травня— підписання Договору про дружбу, співробітництво і
партнерство між Росією та Україною.

1997, 9 липня— підписання Хартії про особливе партнерство між Украї­
ною і НАТО.

1998, 29 березня— вибори до Верховної Ради України.

1999, жовтень — листопад— вибори Президента України — Президен­
том обрано Л. Кучму.

2000, 16 квітня— проведення всеукраїнського референдуму з питань
державного будівництва.

2000, осінь — 2001, весна— масові акції протесту («Україна без Куч­
ми»), спричинені вбивством журналіста Г. Гонгадзе, «касетний
скандал».

2001, січень— зміна керівництва Верховної Ради України, названа «ок­
самитовою» революцією;

— створення парламентської більшості.

2004, жовтень — грудень— вибори Президента України;

— помаранчева революція.

2004, 26 грудня— переголосування у другому турі виборів, у результаті якого Президентом України обрано В. Ющенка.

Короткий термінологічний словник

Абсолютизм— необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка грунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здій­снюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Кон­ституцією).

Авторитаризм— антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зо­середження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необме­женої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представ­ницьких інститутів та системи поділу влади.

Агресія— у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, зпогляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи дер­жав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення наро­ду (нації).

Анархізм— ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в ос­нові якої — заперечення державного управління суспільством; не­визнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією держа­вою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез— процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Ареал— зона поширення видів тварин, рослин, корисних копа­лин, мов, діалектів тощо.

Асиміляція— добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого на­роду (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Валова продукція— показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промисло­вих чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Волюнтаризм— позиція суб'єкта політики, згідно з якою головни­ми чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устрем­ління та політичні наміри.

Геополітика— політична концепція, яка стверджує, що в основі по­літики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміруте-риторії, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рів­нем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якос­тей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розви­нуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм— теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Короткий термінологічний словник

Демографія— наука, що вивчає склад і рух населення та зако­номірності його розвитку.

Демократія — форма політичного та економічного устрою сус­пільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народо­владдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава— базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєді­яльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади доміную­чою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з ме­тою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Децентралізація— управлінська політична система, за якої час­тина функцій центральної влади переходить до місцевих органів са­моврядування з метою оптимізації практичного розв'язання питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локаль­них програм.

Дисидентство— морально-політична опозиція до існуючого дер­жавного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація— часткове чи повне, тимчасове чи постійне об­меження або позбавлення конституційних прав певної категорії гро­мадян за расовою чи національною належністю, політичними ірелі­гійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора— розпорошення, розселення по різних країнах наро­ду, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащад­ків, які проживають поза її межами.

Дуумвірат— спільне правління двох найвищих службових осіб.

Еволюція— процес поступових змін, суть яких полягає в спро­щенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.

Екзогамія— звичай, який за первіснообщинного ладу заборо­няв шлюби між членами однієї родової групи.

Експансія— активне проникнення в яку-небудь сферу; загар­бання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та еконо­мічне поневолення інших країн.

Ендогамія— звичай, який за первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання дер­жави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації полі­тичної влади.

Етногенез— походження народів.

Етнос— позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Ідеологія— система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, іде­али, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Короткий термінологічний словник

Імідж— образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Імперія— велика держава, що складається з метрополії та підпо­рядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегро­вані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культур­них взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.

Інфляція— переповнення каналів грошового обігу масою над­лишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.

Інфраструктура— сукупність галузей та видів діяльності, що об­слуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транс­порт, зв'язок, комунальне господарство, загальна і професійна осві­та, охорона здоров'я тощо).

Колонізація— заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення неза­лежної країни на колонію шляхом військового, економічного та полі­тичного поневолення її іншою країною.

Компроміс— згода, порозуміння з політичним противником, до­сягнуті шляхом взаємних поступок.

Консерватизм— політична ідеологія і практика суспільно-політично­го життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Консолідація— зміцнення, згуртування, об'єднання.

Конституція— основний закон держави, що закріплює суспіль­ний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об'єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.

Кон'юнктура— сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (на­приклад, економічна кон'юнктура).

Космополітизм— теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза політична—тимчасове призупинення чи припинення функ­ціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по­літичної напруженості.

Культ особи— єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність— визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспіль­ного визнання й виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм— політична та ідеологічна течія, що об'єднує при­хильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демо­кратичних свобод.

Короткий термінологічний словник

Маргіналізація— незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'яз­ки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет— стійкі структури глибинного рівня колективної та ін­дивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.

Модернізація— оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.

Монархія— форма державного правління, за якої верховна вла­да повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізня­ють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Національний доход— новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація— історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв'язків, літературної мови, етнічних особливостей культури і характеру.

Олігархія— політичне та економічне панування, влада, правлін­ня невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція— протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політич­ній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія— домінування в політичному житті суспільства впли­ву натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної вла­ди, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюралізм— ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; систе­ма влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

Політична система— сукупність державних і недержавних соці­ально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справа­ми суспільства, регулювання політичних процесів, відносини між соці­альними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм— схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необ­хідних заходів щодо розв'язання суспільних проблем.

Правова держава— тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави.

Прагматизм— теорія і практика, основою яких є визнання досяг­нення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.

Приватизація— процес перетворення будь-якої форми власнос­ті (державної, колективної, особистої тощо) на приватну; передання

Короткий термінологічний словник

частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розши­рення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується че­рез митну політику.

Революція— докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одно­го якісного стану до іншого, від старого до нового; переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка — держава, в якій органи влади формуються за прин­ципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реформа— перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Суверенітет— незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність— терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру­вань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм— політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспіль­ством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Традиція— форма передавання соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.

Узурпація— протизаконне захоплення влади; привласнення чи­їхось прав на що-небудь.

Унітарна держава— форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адмініс­тративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм— крайня, антидемократична, радикально-екстреміст­ська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності і догматизованого принципу соціальної спра­ведливості; різновид тоталітаризму.

Федерація— форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Феномен— виняткове, незвичайне, рідкісне явище.

Централізація— зосередження керівництва, управління в єди­ному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у ві­данні центральних установ.

Цивілізація— будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рі­вень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий певним суспільством.

Шовінізм— агресивна форма націоналізму, в основі якої ле­жить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

Література

Андрущенко В. Л., Федосов В. М.Запорозька Січ як український фено­мен. — К., 1995.

Багалій Д. Нарис історії України. — К., 1994.

Баран В.Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985 рр. — Львів, 1992.

Баран В.Україна 1950—1960 рр.: еволюція тоталітарної системи. — К., 1996.

Баран В.Україна: новітня історія (1945—1991 рр.). — Львів, 2003.

Баран В., Козак Д., Терпиловський Р.Походження слов'ян. — К., 1991.

Білас І.Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — Кн. 1—2. — К.,1994.

Бойко О.Україна 1991—1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси зновітньої історії). — К., 1996.

Бойко О.Історія України у XX столітті (20—90-ті роки). — Ніжин, 1994.

Бойко О.Історія України (запитання івідповіді). — К.,1997.

Борисенко В.Курс української історії. — К., 1997.

Брайчевський М.Вступ до історичної науки. — К., 1995.

Братко-Кутинський О.Феномен України. — К., 1996.

Верига В.Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Львів, 1996.

Верстюк В.Махновщина. — К., 1992.

Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф.Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995.

Винокур О., Трубчанінов С.Давня і середньовічна історія України. — К., 1996.

Голобуцький В.Запорозьке козацтво. — К.,1994.

Голод1921—1923 років в Україні: 36. докум. і матеріалів. — К., 1993.

Голодв Україні 1946—1947: Документи і матеріали. — К., Нью-Йорк, 1996.

Горський В. С.Історія української філософії: Навчальний посібник. — К., 1996.

Грабовський С, Ставрояиі С, Шкляр Л.Нариси зісторії українського державотворення. — К., 1995.

Грицак Я.Нарис історії України. Формування модерно? української нації XIX—XX століття. — К., 1996.

ґрушевський М.Історія України-Руси: В 11-ти т. — 12 кн. — К., 1991— 1998.

Грушевский М.Очерк истории украинского народа. — К., 1991.

ГунчакТ.Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К., 1993.

Давняісторія України. — Кн. 1—-2. — К., 1994,1995.

Давня історія України. — Т. 1 — К., 1997.

Даниленко В., Касьянов Г, Кульчицький С.Сталінізм на Україні (20—30-ті роки). — К., 1991.

Довідникз історії України. — Т. 1—2. — К„ 1993,1995.

Дорошенко Д.Нарис історії України. — Т. 1—2. — К., 1991.

Жуковський А., Субтельний О.Нарис історії України. — Львів, 1993.

Залізняк Л.Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.

Єфименко О.Історія України та її народу. — К., 1992.

Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. — Львів, 1996.

ІсторіяУкраїни. — Львів, 1996.

ІсторіяУкраїни: Курс лекцій удвох книгах. — К., 1992.