Воєнно-політичний союз” радянських республік
Наприкінці 1918 – на початку 1919 р. Українська СРР формально не була включена до складу РСФРР і вважалася окремою, незалежною радянською республікою. Але вона повністю була підпорядкована ЦК РКП(б) і Раднаркому Росії. Особливо всеохоплюючою ця залежність була у військовій сфері. Крім військових справ посилювалася залежність УСРР від РСФРР і в інших галузях життя республіки. Але багатьом керівним працівникам РСФРР централізація управління здавалась недостатньою, і вони вимагали ліквідації армій і народних військових комісаріатів у республіках та повної єдності республік. У зв'язку з цим 8 квітня 1919 р. ЦК РКП(б) схвалив і надіслав ЦК КП(б)У директиви про необхідність ще більшої політичної, економічної й військової єдності між УСРР і РСФРР. 24 квітня Політбюро ЦК КП(б)У обговорило й ухвалило директиви ЦК РКП(б). 4 травня 1919 р. пленум ЦК РКП(б), розглянувши питання "Про єдине командування над арміями як Росії, так і дружніх соціалістичних республік", ухвалив директиви центральним комітетам комуністичних партій Естонії, Латвії, Литви, Білорусії та України. Визнаючи необхідним відновити в галузі військового управління й командування найсуворіше начало єдності організації й суворого централізму, ЦК РКП(б) вважав доцільним зосередити загальне керівництво формуванням, постачанням і бойовою діяльністю частин Червоної Армії всіх радянських республік у руках Реввійськради РСФРР. Виконуючи директиви ЦК РКП(б) і Леніна, ВУЦВК на своєму засіданні спільно з Київською радою, представниками партійних організацій, профспілок і фабзавкомів 18 травня 1919 р. прийняв постанову про об'єднання військових і матеріальних сил радянських республік і з цією пропозицією звернувся до урядів інших республік. Під тиском ЦК РКП(б) радянські уряди всіх радянських республік підтримали пропозицію ЦВК рад України. На основі цього ВЦВК РСФРР на своєму засіданні 1 червня 1919 р. за участі представників України, Латвії, Литви і Білорусії схвалив декрет про об'єднання Радянських Соціалістичних Республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з світовим імперіалізмом. За цим декретом об'єднувалися всі військові організації і військове командування, ради народного господарства, залізничне управління і господарство, фінанси і комісаріати праці радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії і Криму з тим, щоб керівництво зазначеними галузями народного життя було зосереджено в руках єдиних колегій. Керівництво військовими справами й об'єднаними галузями народного господарства всіх республік повністю переходило до вищих державних органів РСФРР. Передусім були об'єднані армії всіх радянських республік в єдину Червону Армію під керівництвом Реввійськради РСФРР з єдиним командуванням, за єдиними штатами, з єдиною системою постачання, єдиним порядком мобілізації. Наказом Реввійськради РСФРР від 19 червня на територію УСРР була поширена чинність усіх діючих у РСФРР декретів, законоположень, постанов і наказів, що стосувалися Червоної Армії і Народного комісаріату військових справ. 21 червня 1919 р. ВУЦВК, обговоривши питання про єдність фронту радянських республік, постановив, що, оскільки Український фронт начебто виконав свої завдання по визволенню України, він ліквідовується і "зливається й організується з фронтом усіх радянських республік під єдиним спільним командуванням Революційної Ради Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки". У зв'язку з тим, що керівництво військовими справами всіх республік зосереджувалося в руках Реввійськради РСФРР, підпорядковуваній Раді оборони, 24 липня 1919 р. Політбюро ЦК КП(б)У постановило вжити заходів щодо негайної ліквідації Політуправління і Наркомвійськсправ УСРР. Одночасно зі створенням єдиної військової організації та єдиного командування почалося об'єднання, відповідно до декрету ВЦВК від 1 червня 1919 р., й інших галузей народного життя. Був розроблений проект постанови про організацію народного господарства в Україні, за яким господарське життя РСФРР і УСРР мало регулюватися й управлятися єдиним органом – Вищою радою народного господарства РСФРР. Отже, улітку 1919 р. за директивами ЦК РКП(б) не тільки фактично, а й юридично було оформлено повне підпорядкування Української СРР, як і інших радянських республік, вищим органам РСФРР, утворено, як говорилося тоді й потім у радянській історіографії, “воєнно-політичний союз радянських республік для спільної боротьби зі світовим імперіалізмом”.