Порядок відкриття та ведення клієнтських рахунків у іноземній валюті

Уповноважені банки можуть відкривати своїм клієнтам рахунки в іноземній валюті:— поточні; — депозитні (вкладні).

Поточний валютний рахунок відкривається суб'єкту господа­рювання (юридичній або фізичній особі-підприємцю) для прове­дення розрахунків у безготівковій та готівковій формах при здій­сненні поточних валютних операцій і для погашення заборгова­ності за кредитами в іноземній валюті.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття гривневих поточних рахунків. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, то надання пакета документів не обов'язкове (крім заяви про відкриття ра­хунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки).

Фізичні особи можуть відкривати в уповноважених банках як поточні, так і депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті. Фізичній особі-резиденту поточний валютний рахунок відкрива­ється на підставі: заяви; документа, що засвідчує особу; договору на відкриття та обслуговування рахунка; картки зі зразком підпи­су.

Поточний рахунок в іноземній валюті фізичній особі-нерезиденту відкривається + нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу цен­трального банку іноземної держави на відкриття рахунка в разі, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

З поточного рахунка в іноземній валюті за розпорядженням юридичної особи-резидента можуть здійснюватися такі операції:

· оплата праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами працюють в Україні;

· виплата готівкою або дорожніми чеками у випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного банку;

· перерахування з рахунку резидента-посередника на поточні рахунки інших резидентів - суб'єктів господарювання, за дорученням яких було здійснено продаж нерезиденту продукції, робіт, послуг;

· перерахування на користь нерезидента за межі України за зовнішньоекономічними договорами;

· обмін на іншу іноземну валюту відповідно до законодавства України;

· перерахування коштів, що надійшли як гуманітарна допомога, за кордон на рахунки юридичних осіб-нерезидентів в оплату за продукцію та послуги;

· перерахування за кордон за навчання, за участь у конференціях;

· перерахування за кордон на рахунок юридичної особи-нерезидента, адвоката або нотаріуса для відшкодування витрат судовим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав;

· перерахування для погашення заборгованості за отриманим кредитом в іноземній валюті;

· продаж валюти уповноваженим банком відповідно до законодавства;

· перерахування на власний вкладний (депозитний) рахунок;

· перерахування на власний поточний рахунок;

· інші перерахування, що не суперечать законодавству України.

З поточного валютного рахунка за розпорядженням фізичної особи-резидента проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

- перерахування в іноземній валюті через кореспондентські рахунки уповноважених банків відповідно до діючих Правил здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дору­ченням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм з-за кордону іноземної валюти;

- виплата готівкою для вивезення за межі України;

- виплата платіжними документами;

- перерахування на рахунок іншої фізич­ної особи-резидента;

- перерахування на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку чи вкладний рахунок;

- продаж на міжбанківському валютному ринку для по­дальшого зарахування на рахунок у національній валюті;

б) у грошовій одиниці України:

- виплата готівкою у гривнях (по курсу НБУ);

- перерахування коштів для сплати юридичній особі за про­даж товарів, робіт, послуг (по курсу НБУ).

З поточного рахунка в іноземній валюті фізичної особи-нерезидента за його розпорядженням проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

- перерахування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України;

- виплата готівкою та платіжними документами для виве­зення закордон;

- перерахування на власний поточний чи вкладний раху­нок в іншому уповноваженому банку;

- перерахування в межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи;

- перерахування на рахунок юридичної особи-резидента як інвестиція;

б) у грошовій одиниці України:

- виплата готівкою у гривнях (по курсу НБУ);

- перерахування коштів для сплати юридичній особі за про­даж товарів чи послуг (по курсу НБУ);

- інвестування.

4.Основні форми міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки — це система організації та регу­лювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери й імпортери. За основу міжна­родних розрахунків взято рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоеко­номічними угодами.

У практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:

· платіж готівкою;

· авансовий платіж;

· платіж у кредит.

Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця.

Залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків платіж готівкою здійснюється, якщо виконані такі умови: імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітана судна телеграфне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна в порту відправлення; імпортер отримав комплект товарних документів і право відстрочки платежу на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару в порту призначення.

Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.

Авансові перерахунки як спосіб платежу передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого — забезпечує виконання зобов’язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватись у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення. Аванс у грошовій формі визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення.

У міжнародній торгівлі аванси здебільшого надаються:

· великим фірмам, які себе добре зарекомендували;

· при поставках товарів, що вимагають тривалого виробництва і виконуються за індивідуальними специфікаціями;

· при поставках дефіцитних товарів, коли аванс є заставою того, що дефіцитний товар буде поставлений саме цьому покупцю.

Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.

Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалий період. Користування кредитом передбачає сплату процентів покупцем товару. У контракті обумовлюються:

· вартість кредиту, яка вимірюється у річних процентах;

· строк користування кредиту;

· строк погашення кредиту;

· пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачуються проценти.

Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, не може перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80—85%, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов’язань за контрактом.

Дослідження валютно-фінансових умов зовнішньо-торговельних контрактів показали, що при проведенні торговельних операцій важливий правильний вибір форми розрахунків, оскільки він дає змогу контрагентам зменшувати витрати і ризики невиконання протилежною стороною своїх зобов’язань за контрактом.

Форми розрахунків — це врегульовані законодавством країн-учасниць способи виконання грошових зобов’язань за зовнішньоторговельним контрактом. При цьому порядок здійснення форм міжнародних розрахунків також регулюється міжнародними документами, які розробляються спеціально створеними організаціями — Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН тощо.

Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на:

· документарні (акредитиви, інкасо),

· недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки).