Суспільство та його компоненти

Суспільство,найскладніша з усіх відомих науці систем. Суспільство не є простою сукупністю елементів і підсистем, а є динамічною системою, елементи якої оновлюються і перебувають у взаємодії, змінюється. Суспільство як об’єкт вивчається різними науками (філософією, політологією, соціологією) .

Суспільство визначається у вузькому і широкому розумінні. У широкому – поняття суспільство охоплює всі суспільні явища – соціальну діяльність, практику, суспільний та політичний лад, організацію сім’ї інших соціальних спільностей, усі види культури, всі форми духовності. Суспільство означає цілісну систему життєдіяльності людей в усій її повноті та розвитку.

У вузькому розумінні поняття суспільство вживається для позначення історично конкретного типу соціально системи, певного етапу людської історії (традиційного, індустріального, інформаційного).

Ідеалістичний підхід до розуміння суспільства ґрунтується на визнанні вирішальної ролі міфів, релігій, ідей, духовності у згуртуванні людей в єдине ціле – суспільство. Концепція розуміння суспільства і джерел його розвитку представляється як міфологічна модель. Суспільство через призму такої моделі розглядається в системі загального світового порядку – космосу, що є основою всього сущого.

Натуралістичний підхід до розуміння суспільства розглядає людське суспільство як природне продовження розвитку Космосу. Натуралізм матеріалістично трактує суть людини, виділяючи в ній лише природну субстанцію. Внаслідок людські зв’язки в трактовці натуралізму набувають природності, ігнорується їх соціальність і духовність.

У всесвітній історії суспільства поділяють суспільства на традиційні та індустріальні.

Традиційне суспільство – це суспільство з аграрним устроєм, з малорухливими соціальними структурами і з заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції.

Традиційне суспільство сприймається як родовоплемінне, феодальне, , примітивне і відстале. В традиційному суспільстві регламентуються, суворо контролюються норми, соціальні структури, соціальні інститути, звичаї, поведінка індивідів.

Індустріальне (промислове) суспільство – суспільство,що безпосередньо визначається рівнем технічного, індустріального розвитку. Поняття індивідуальне суспільство поєднується з теорією модернізації як провідного потенцію суспільного розвитку

Постіндустріальне суспільство ґрунтується на сучасній високо розвинутій комп’ютерній техніці. Комп’ютери проникають в усі сфери життя суспільства,включаючи побут, домашнє господарство в сферу обслуговування.

Комп’ютерна революція суттєво змінює класовий поділ суспільства, сімейні відносини. Відбувається інтелектуалізація виробництва, різноманітність стає такою що сегментація ринку формує нові господарські цінності,змінює характер праці, переосмислюється поняття робочу місце, зайнятість,безробіття.

Концепція інформаційного суспільства, що вважає головним фактором суспільного розвитку виробництва та використання науково – технічної та іншої інформації.

Структура суспільства – це форма її організації, що склалася історично і становить форму стійких зв’язків, відносин, що виникли на їх основі, соціальних груп та інститутів, які забезпечують цілісність суспільства, збереження властивостей при впливі на нього різних внутрішніх і зовнішніх факторів. Структура суспільства складається з різних елементів, зокрема суб’єкти суспільства (людина та об’єднання), суспільні відносини,соціальні інститути, діяльність.

Соціальний інститут – історично визначені форми організації і регулювання громадського життя. Вони розглядаються як різноманітні організації, установи, що відповідають соціальній структурі суспільства, як сукупність соціальних форм і зразків, що визначають стійкі форми соціального поводження і дії, як системи поведінки відповідно до цих норм.

Групи соціальних інститутів:

Економічні (виробництво, поділ праці, власність та ін.) ;

Політичні (держава, партії, поліція, армія) ;

Правові (законодавчі та судові органи, інститути правозастосування, правового виховання) ;

Культурні (наукові, художні об’єднання, що створюють культурні багатства) ;

Релігійні , інститути стратифікації (розподіл позицій і людських ресурсів);

Інститути споріднення, шлюбу, сім’ї.

У сучасній філософії особлива увага приділяється факторам соціального розвитку. Фактор – одна з обставин, що беруть участь у визначенні соціального процесу. Серед основних факторів соціального розвитку – людський розум, географічне середовище, народонаселення, дух епохи, техніка, спосіб виробництва матеріального життя, творча свобода особистості.

Особливе значення має характеристика громадянського суспільства, яка ґрунтується на громадах.

Основні сфери суспільного життя: економічна, політична, соціальна і духовна.