А. Гітлер та Ф. Паулюс біля карти воєнних дій. 1940 р
6. Напад СРСР на Фінляндію («Зимова війна»)
Тим часом бойові дії спалахнули на Півночі Європи між СРСР і Фінляндією. Тривалий час мiж двома країнами велися переговори, в ходi яких Радянський Союз вимагав вiд фiнської сторони поступитися на його користь значними територiями в районi Ленiнграда (тепер Санкт-Петербург) та узбережжям Фiнської затоки в обмiн на болотистi й лiсистi територiї на пiвночi, що нiяк не компенсувало втрату Виборга i стратегічно важливої оборонної “Лiнiї Маннергейма” — системи фінської оборони, спорудженої в 1927-1939 рр. Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію.
На світанку 30 листопада 1939 р. великi сили радянських вiйськ перейшли у наступ на фінську армію, що займала прикордонні укрiплення.
Цікаво знати
Наступу радянських військ передував інцидент на кордоні. На території радянської прикордонної застави розірвався важкий снаряд, який прилетів невідомо з відкіль. Загинуло декілька пограничників. Радянська сторона звинуватила у цьому фінів. Проте фіни свою причетність заперечували, стверджуючи, що у них немає на відстані пострілу подібних гармат. Але для радянської сторони це вже було неважливо. Привід до війни було знайдено.
Угруповання радянських вiйськ налiчувало 240 тис. чоловiк, 1915 гармат рiзних калiбрiв, 1131 танк та 967 бойових лiтакiв. 140-тисячна фiнська армiя мала на своєму озброєннi 400 гармат, 60 танкiв i 270 лiтакiв.
Здавалось, що доля Фінляндії вже вирішена. На території СРСР навіть було створено майбутній уряд радянської Фінляндії – уряд О.Куусiнена (так званий “уряд Терiокi”), з яким Сталiн уклав договiр про взаємодопомогу. Але сталося непередбачуване. Невелика фінська армія змогла стримати перший потужний удар і навіть завдала поразки деяким радянським частинам. 30 грудня наступ радянських вiйськ припинився. Сталiн ужив жорстоких методiв для наведення порядку у вiйськах. Почались жорстокі бомбардування фінських міст. Безперервним потоком на фронт надходило нове озброєння та спорядження, війська.
Маленька Фiнляндiя фактично опинилася наодинці з могутнiм агресором. Англiя й Францiя обмежувалися лише закликами продовжувати опір i обіцянками висадити на пiвночi десант. Проте проти цього була Норвегiя. Її уряд не бажав порушувати нейтралiтет i пропускати через свою територію війська союзників. На допомогу Фiнляндiї озброєнням i добровольцями прийшла Швецiя. Нiмеччина висловила готовнiсть надати допомогу СРСР i навiть стала на перешкодi Iталiї‚ яка хотіла направити до Фiнляндiї ешелони зi зброєю. США також усунулися вiд надання Фiнляндiї прямої вiйськової допомоги.
11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських вiйськ. Вiн завершився проривом “Лiнiї Маннергейма”. У наступальних дiях брали участь 1,5 тис. танкiв i 3 тис. лiтакiв. Цiною великих втрат (234 тис. чоловiк убито, поранено, обморожено та взято в полон) радянськi вiйська домоглися перемоги i головнокомандуючий фінською армією К.Маннергейм змушений був дати згоду на початок мирних переговорiв.
12 березня за посередництвом i пiд тиском нiмецької дипломатiї СРСР i Фiнляндiя пiдписали мирний договiр, за яким жертва агресiї втрачала значну частину своєї територiї, де до вiйни мешкало 450 тис. чоловiк, тобто 1/8 населення країни. Тяжкими були мiжнароднi наслiдки вiйни й для СРСР. Лiга нацiй виключила СРСР зi своїх членiв, ускладнилися його вiдносини практично з усiма європейськими країнами та США. СРСР опинився у міжнародній ізоляції. У листопадi 1940 р. нейтральна напередоднi конфлiкту Фiнляндiя приєдналася до агресивної “осi” Берлiн—Рим—Токiо і взяла участь у війні проти СРСР («війна продовження», як її називають фіни).
Також війна показала всю слабкість і непідготовленість радянської армії до сучасної війни. Це згодом дало привід говорити Гітлеру, що СРСР – це «Колосс на глиняних ногах».