Розвиток засобів масової інформації в Європі в ХІХ – на початку ХХ ст. і система паблік рілейшенз
Засоби масової інформації в Європі в ХІХ - на початку ХХ ст . ставали все більш ефективним засобом доведення інформації до споживача. У 1830-і рр. позиції дорогих «рафінованих» газет виявилися істотно потісненими появою так званих однопенсовиків - газет, що коштували 1 пенс і здобули широку популярність завдяки енергійному стилю (який незабаром був названий «бульварним») і цікавій інформації, яка не завжди була достовірною. З появою «однопенсовиків» коло читачів суттєво розширилось за рахунок малозабезпечених верств населення, це спричинило істотне підвищення ціни на рекламу.
Вже на початку XIX ст. фахівці в сфері ділової комунікації почали виділяти певні сегменти споживчих аудиторій, використовуючи різні засоби впливу на кожен із них. Так, наприклад, англійський видавець Д. Белл в 1805 р. почав видавати тижневий додаток до своєї газети, адресований переважно жіночій аудиторії; в 1830-і рр. з'являються жіночі газети і в США. У 1823 р. вийшов журнал «The Mechanic's Magazine» для тих, хто цікавиться технічними новинками. Звичайно, подібні журнали формували думку на користь підприємств відповідних галузей, які й фінансували ці видання.
Багато газет, які колись були збитковими і існували завдяки дотаціям політичних партій та великих корпорацій, а також за рахунок своїх видавців, для яких газетна справа була хобі, тепер стали навіть існувати за рахунок реклами. Так, в 1836 р. француз Е. де Жирарден почав видавати газету «La Presse», яка була недорогою і поширювалася за передплатою, а реклама займала в ній основне місце. Жирарден вважається одним із зачинателів «прихованої реклами»: під виглядом редакційних матеріалів він друкував замовні статті.
Американський дослідник М. Стівенс охрестив 1820-1830-і рр.. «Епохою меркантилізму» в сфері друку: видавців газет охопило якесь божевілля у гонитві за рекламою. З'являлися нові газети, навіть назви яких відбивали їх рекламно-комерційний характер: «The New York Daily Advertiser», «Hunt's Merchants 'Magazine», «De Bow's Commercial Review of the South and West» ... Поряд з газетами почали з'являтися і нові форми друкованої реклами. Починають виходити каталоги. Оскільки газетна справа стала серйозним бізнесом, видавці взялися за активне просування свого товару, залучення клієнтури, збільшення читацької аудиторії. Газети, таким чином, були не тільки каналом поширення інформації та інструментом формування громадської думки, а й об'єктом рекламування та створення іміджу. Різні видавці та журналісти використовували різноманітні індивідуальні методи. Одні робили ставку на скандали та сенсації, віддаючи перевагу повідомленнями про гучні злочини і абсолютно фантастичні події. Інші обирали більш професійний підхід, намагаючись привернути публіку найсвіжішими новинами і, відмовляючись від політики «заборонених тем», обговорювали будь-які проблеми політики і економіки.
До кінця XIX ст. газети «однопенсовики» вже остаточно витіснили більш дорогі видання і стали популярними серед всіх верств населення. В Англії вони виражали думки певних верств суспільства, хоча формально не були друкованими органами тієї чи іншої політичної організації. Так, «Daily Telegraph», створена в 1855 р., на довгі роки стала захисницею ліберальної економіки і разом з тим - імперіалістичних настроїв. Для підвищення популярності видавці стали використовувати нові жанри публікацій, одним з яких була так звана фізіологія: в наукоподібній формі автори писали про що завгодно, нерідко за науковим стилем ховалася неявна реклама. Разом з тим видавці та журналісти розуміли, що читача приваблюють саме новини. Тому навіть у газетах, що видавалися політиками і громадськими діячами, які прагнули через пресу донести свої погляди до громадськості, перші шпальти смуги відводилися найбільш свіжим новинам, і тільки потім розміщувалися суспільно-політичні матеріали.
В кінці XIX ст. газетна діяльність переживає новий розквіт і остаточно перетворюється на об'єкт великого бізнесу. Видавцям доводиться шукати нові форми залучення читацької аудиторії, і вони з цим успішно справляються. Так, в цей час в Англії з'являються так звані полупенсові газети (в 1896 р. - «Daily Mail», а в 1900 р. - «Daily Express»), видавці яких поставили собі за мету послабити позиції «однопенсовиків». Ці газети можна було охарактеризувати як бульварні: стиль їх відрізнявся вульгарністю, а серед новин переважали чутки, плітки і скандали. Але своє завдання вони виконали: частина читацької аудиторії «однопенсовиків» була відвойована новими газетами.Намагаючись виділитися серед інших видань і тим самим привернути до себе увагу якомога більшої кількості читачів, газети виступали організаторами заходів, які викликали інтерес широкої аудиторії.