Принцип загальної поваги прав і основних свобод людини
Принцип загальної поваги прав і основних свобод людини носить загальний характер. Це означає, що права і свободи людини підлягають дотриманню у всіх державах і діють відносно всіх осіб без будь-якої дискримінації. При цьому метою міжнародної співпраці в цій області є не уніфікація національних законодавств, а розробка стандартів (моделей), які служать для держав своєрідною відправною точкою для вироблення власного національного законодавства. Таким чином, безпосередня регламентація і захист прав і свобод людини як і раніше залишаються внутрішньою справою кожної держави. Міжнародні норми в області прав людини в переважній більшості не можуть застосовуватися безпосередньо на території держави і вимагають від нього певних кроків по своїй імплементації.
Принцип співробітництва держав
Співробітництво - єдиний спосіб реалізації державами своїх інтересів, так як ні одна із них не може існувати і розвиватися в умовах економічної або політичної ізоляції. Ідея міжнародного співробітництва держав, незалежно від відмінностей в їх політичному, економічному і соціальному устрої, в різних сферах міжнародних відносин з метою підтримки міжнародного миру і безпеки є основним положенням в системі норм Статуту ООН. Принцип співробітництва є формою практичної реалізації всіх інших принципів міжнародного права.
Принцип співробітництва передбачає два види обов’язків членів ООН: обов’язки держав співробітничати в досягненні цілей, передбачених Статутом; обов’язки співробітництва з ООН для досягнення тих же цілей.
Таким чином держави зобов’язані вести співробітництво з урахуванням всіх принціпів міжнародного права і рівноправно, справедливо, без тиску, без спроб втручання у внутрішні і міжнародні справи держави.
Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань
Розвиток міжнародного права з всією очевидністю підтверджує універсальний характер принципу, що розглядається. Згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів, кожний діючий договір обов'язковий для його учасників і повинен ними сумлінно виконуватися. Більш того, учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору.
Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
Принцип мирного вирішення міжнародних спорів - це досконалий метод, система способів і механізмів, за допомогою яких забезпечується мирне співробітництво суб’єктів міжнародного права.
В цілому зміст принципу вирішення міжнародних спорів вміщає достатньо широкий перелік способів мирного вирішення міждержавних суперечок. Так, тільки Статут ООН дає обширний перелік можливих засобів: переговори обстеження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів, угод або інших мирних засобів по своєму вибору.
Принцип незастосування сили і погрози силою
Принцип незастосування сили передбачає передусім заборону агресивних воєн. Згідно з Визначенням агресії 1974 року, застосування державою озброєної сили першим може бути кваліфіковано як агресивна війна, яка є міжнародним злочином і породжує міжнародно-правову відповідальність держав і міжнародну карну відповідальність винних індивідів. Ще в Статутах Нюрнбергського і Токійського міжнародних військових трибуналів була дана юридична кваліфікація дій агресорів як міжнародних злочинів. У післявоєнні роки в зміст принципу був включений і обов’язок держав стримуватися від пропаганди агресивної війни. Статутом ООН забороняється не тільки застосування озброєної сили, але і неозброєне насильство, яке носить характер протиправного застосування сили.