Культурне значення козацтва для формування української культури
Козацтво як феномен української культури.
Козацтво як суспільний стан України почало формуватися з кінця XV початку ХVІ ст.. Перша згадка про укр козаків датована 1492 роком. Козаками наз вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Укр від іноз загарбників. Причини виникнення козацтва: економічні– захоплення укр земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок – переселення селян на Дике поле, у Запоріжжя та нижнє Подніпров’я. Соціальні: посилення феодального гніту, оформлення крапосної залежності. Політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпровї. Національно-релігійні: політика колонізації, гоніння на православну церкву. Військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і дрібна шляхта. За нацональністю – молдавани, литовці, білоруси, росіяни і навіть татари, проте найбільше було українців. Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля
Культура Запорозької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі.
Козацька культура — унікальне і неповторне явище, її феномен має барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скороминущого. У бароковій козацькій традиції завжди було місце для подвигу, вчинку, який ціною, можливо, найдорожчого, мав принести добро громаді, користь для спільної справи.
Глибока релігійність та духовність разом із нестримним потягом до волі, свободи, бурхливим, запальним темпераментом, прагненням до життєвих задоволень дають підставу характеризувати козацьке середовище як типово барокове, зіткане із поєднання протиріч і суперечностей, чеснот і вад. Релігійність і духовність були надзвичайно вагомими критеріями відбору в козацьке середовище, своєрідною самоідентифікацією козака як православного християнина й українця. Всі найважливіші питання церковного життя, будівництва храмів вирішувались на загальновійськовій раді з участю всіх запорожців. Козацтво акумулювало величезний духовний досвід XVII —XVIII ст., відтак залишивши в культурній свідомості нашого народу найглибший слід.
Культурне значення козацтва для формування української культури.
Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави. Високорозвинута самобутня культура Січі домінувала тут у XVI —XVIII ст. і мала величезний вплив на національну самосвідомість українського народу.
Козацька культура — унікальне і неповторне явище. її феномен має барокове забарвлення. Визвольна війна середини XVII ст., постійні військові походи, перебування на межі життя і смерті породили в козацькому середовищі типово бароковий світогляд. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скоро-минущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок.
Запорожці були професійними воїнами й одним із головних завдань вважали оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих звичаїв, традицій. Усталилася практика щоденного богослужіння за чернечим чином Православної церкви. Він вимагав від священиків виголошення проповідей українською мовою.
Запорозький уряд на чолі з кошовим отаманом постійно виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. Загалом у системі шкільництва на Запоріжжі можемо виділити три типи шкіл: січові, монастирські та церковно-парафіяльні. Знаменним було те, що навчання тут велося українською мовою.
В багатогранному та змістовному художньому житті Запорозької Січі чільне місце належало музиці, співу і танцям. Високого рівня досягла військова музика.
Думи і народні пісні набули активнодійового характеру завдяки "кобзарям", які часто не лише виконували, а й творили музику. Кобзарство — це своєрідне явище української народної культури, визначне мистецьке досягнення запорозького козацтва.
Козацтво було носієм нового художнього вподобання. Відомо чимало мистецьких пам'яток, створених на замовлення козацької старшини.
Отже, культура козацької держави була багатогранною і самобутньою. З плином часу вона увійшла як складова частина в духовне життя сучасної української нації. Художні вподобання, демократичні настрої козацького середовища визначили колорит козацького розвитку української духовної культури. Козацтво акумулювало величезний духовний досвід XVII —XVIII ст., відтак залишивши в культурній свідомості нашого народу найглибший слід.