Таття 161 КК України. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань.

Безпосереднім об'єктомцього злочину є суспільні відносини, що забезпечують рівноправність громадян та їх права.

В ст. 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Відповідно до цього ст. 161 КК України є одним із видів правового захисту вказаних прав громадян. Факультативним додатковим об'єктом може бути честь і гідність особи, її життя, здоров'я, власність.

Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.

Об'єктивна сторона злочину полягає в тому, що цей злочин може проявлятися у формі:

1) дії, спрямованої на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності;

2) образи почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями;

3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.

Під розпалюванням національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненавистіслід розуміти поширення різних відомостей, закликів, вигадок, які формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат. Форми розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадянможе виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Обмеження прав громадянвиражається в прямому або непрямому ущемленні їх прав в будь-якій галузі діяльності за національною, расовою ознакою або залежно від їх релігійної належності, або, навпаки, у встановленні прямих чи непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих самих підставах. Образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями виражається у зневазі до цих релігійних вірувань.

Суб'єкт злочину – загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. У третій формі він може бути вчинений як з прямим, так і з непрямим умислом. Для першої форми характерною є наявність спеціальної мети – розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити національну честь і гідність представників окремих національних груп.

Кваліфікованими видами цього злочину (ч. 2 ст. 161 КК України) є дії, зазначені в ч. 1 цієї статті: 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особливо кваліфікованими (ч. З ст. 161 КК України) – дії, передбачені ч.ч. 1,2 цієї статті, які: 1) були вчинені організованою групою, спричинили тяжкі наслідки; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Стаття 157.Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача

Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 157 КК України, є суспільні відносини, які виникають при реалізації громадянами свого виборчого права та права на участь у референдумі; реалізації права на участь в роботі ініціативної групи референдуму, виборчої комісії та комісій референдуму; нормальній діяльності виборчої комісії та комісії з референдуму.

Додатковим безпосереднім об’єктом злочину може виступати здоров’я особи, власність, нормальна діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій.

Потерпілими від злочину відповідно до диспозиції ст. 157 КК України є: громадянин України, який наділений право обирати і бути обраним або має право на участь у референдумі; інший суб’єкт виборчого процесу; член виборчої комісії; член комісії з референдуму; член ініціативної групи з референдуму; офіційний спостерігач(1).

Об’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 157 КК України виражається у таких формах: перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень; ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин; втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом.

Під перешкоджанням в ст. 157 КК України слід розуміти діяння спрямовані на створення перешкод, спрямованих як проти здійснення громадянами свого виборчого права, права на участь у референдумі, так і проти діяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, ініціативної групи референдуму та ін. Перешкоджання реалізації громадянами будь-якого із зазначених прав буде мати наслідком кримінальну відповідальність. Зокрема, кримінально караним є створення перешкод при реалізації ініціативи проведення референдуму, реєстрації ініціативних груп, збору підписів на підтримку ініціативи проведення референдуму, ведення агітації з питань референдуму тощо. Перешкоджання роботі виборчої комісій може полягати в зриві її засідання, блокуванні приміщення комісій тощо.

Так, Буринським районним судом Сумської області особа А. обвинувачується в тому, що 23 жовтня 2004 р. прибула до міста Буринь Сумської області з метою здійснення впливу на членів дільничних виборчих комісій виборчих дільниць № 1 по виборах Президента України 31 жовтня 2004 р. для схилення їх до вчинення ними всіх можливих дій з використанням свого службового становища, спрямованих на забезпечення позитивних для кандидата в Президенти України особи Б. результатів голосування при проведенні виборів Президента України. При цьому, особа А. чинила тиск на членів дільничних виборчих комісій з метою перешкоджання підкупом вільному здійсненню громадянами права обирати Президента України. Для досягнення вказаної мети особа А. передавала в якості хабара представникам виборчої комісії грошові кошти. Так, в той день вона вручила в якості хабара за виконання всіх можливих дій на користь вищезазначеного кандидата в Президенти України голові дільничної виборчої комісії виборчої дільниці №1 по виборах Президента України особі В. грошові кошти в сумі 11 200 грн., із яких їй особисто – 2000 грн., а решту – членам очолюваної нею виборчої комісії.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з єдиним умислом 25 жовтня 2004 р. особа А. вручила в якості хабара голові ДВК №2 особі Д. та його заступнику особі Е. – 12 400 грн., із яких їм особисто відповідно 1500 грн. і 600 грн., а решту – членам виборчої комісії[30].

В свою чергу слід зазначити, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину передбаченого ст. 157 КК України є способи його вчинення: підкуп, обман, примушування, насильство, знищення чи пошкодження майна, погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна. Останні три способи злочину утворюють кваліфікований склад злочину передбаченого ч.2 ст. 157 КК України.

Підкуп полягає у схиленні громадянина до певної дії або бездіяльності з метою перешкоджання здійсненню його виборчих прав та права на участь у референдумі чи діяльності по їх забезпеченню шляхом надання або обіцянки надання як компенсації матеріальних цінностей, інших вигод матеріального характеру чи можливості безкоштовно або на пільгових умовах користуватися послугами. Предметом підкупу можуть бути гроші, подарунки, майно або майнові вигоди;

Обман – це психічний вплив на особу чи групу осіб (виборчу комісію, ініціативну групу референдуму, комісію з референдуму) шляхом введення їх в оману стосовно дійсних явищ і фактів, які мають безпосереднє відношення до здійснення громадянами своїх виборчих прав або права на участь у референдумі та до діяльності інших суб’єктів, зазначених у ч.1 ст. 157 КК України;

Насильство – умисний, протиправний фізичний вплив на громадянина – члена ініціативної групи референдуму, виборчої комісії, комісії з референдуму (заподіяння побоїв, удару, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, зв’язування, позбавлення чи обмеження волі), який спрямований на порушення прав, фізичну недоторканність або обмеження волі з метою впливу на волевиявлення або прийняття бажаного для винного рішення, у процесі виконання потерпілим своїх обов’язків(2);

Знищення майна – це приведення його у повну непридатність до використання за цільовим призначенням, внаслідок чого майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або приведення її на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан (3).

Погроза - психічний вплив на потерпілого шляхом доведення до його свідомості наміру винного реально заподіяти йому фізичну, моральну або майнову шкоду з метою перешкодити реалізації його виборчого права або права на участь(4).

Примушування передбачає розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого, чи його близьких родичів або погроза вчинення таких дій, шантаж, погроза обмеження прав і свобод потерпілого (звільнення з роботи (посади), виключення з учбового закладу, позбавлення волі, тощо) або інші незаконні дії(5) .

Під ухиленням члена виборчої комісії у роботі комісії в ч.1 ст. 157 КК України слід розуміти невиконання покладених виборчим законодавством на члена виборчої комісії обов’язків щодо роботи виборчої комісії без поважних причин.

Перешкоджання у формі втручання службової особи у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму своїх повноважень характеризується тим, що воно: 1) здійснюється службовою особою з використанням її службового становища; 2) стосується здійснення повноважень виборчої комісії або комісії з референдуму, установлених законом; 3) вчиняється шляхом незаконної вимоги або вказівки. Проте зауважимо, що таке втручання утворює склад злочину, передбаченого ч.4 ст. 157 КК України, в тому випадку, коли воно мало незаконний характер, тобто коли безпосередньо способом перешкоджання є незаконна вказівка або вимога.

Під вимогою слід розуміти висловлене службовою особою до комісії з референдуму прохання (побажання) щодо прийняття нею відповідного рішення, яке не припускає заперечень і підлягає виконанню комісією. Вказівка як спосіб незаконного втручання у здійснення повноважень комісією з референдуму полягає у виданні службовою особою керівних настанов, які передбачають неухильне їх виконання комісією при прийнятті нею відповідного рішення(6)[с.399]. Поряд з цим, незаконною визначається вимога або вказівка, яку службова особа не могла пред’являти (віддавати) комісії, виходячи зі своїх повноважень.

Так, органом досудового слідстваособа А. та особа Б. обвинувачуються в тому, що вони, виконуючи обов’язки відповідно голови та секретаря Красилівської сільської виборчої комісії 16.02.2006 р. і перебуваючи в приміщенні кабінету інформатики Красилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Красилівка Броварського району, з метою перешкодити особі В. реалізувати своє виборче право, використовуючи своє службове становище, спільно дали незаконну вказівку особі Г. про виготовлення сфальсифікованого протоколу засідання Красилівської сільської виборчої комісії №1, яке в дійсності не проводилося[30].

Як бачимо, слідством було чітко встановлено, що А. та Б. використовували своє службове становище, а вказівка, видана ними, була завідомо для них незаконною.

Втручання службової особи у діяльність комісій з референдуму у вигляді законних вказівок і вимог щодо організації їх роботи, її поліпшення та дотримання законності в діяльності таких комісій складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157 КК України, не утворює.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. В ч.4 ст. 157 КК України обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета – вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму.

Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст. 157 КК України у формі перешкоджання здійсненню виборчих прав або права на участь у референдумі загальний. У формі ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії , суб’єкт злочину спеціальний – член виборчої комісії. В ч. 3-4 ст. 157 КК України спеціальними суб’єктами злочину є член виборчої комісії, службова особа.

Кваліфікуючими ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 157 КК України є: 1) в ч.2 ст. 157 КК України: застосування насильства; знищення чи пошкодження майна; погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна; 2) в ч.3 ст. 157 КК України вчинення перешкоджання: за попередньою змовою групою осіб; членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням свого службового становища.

Стаття 172 КК України. Грубе порушення законодавства про працю

Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок.

Потерпілим від цього злочину є працівник. Працівником є особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин.

Об'єктивна стороназлочину виражається у: 1) незаконному звільненні працівника з роботи; 2) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення працівника з роботи вважається незаконним як­що воно здійснено без законних на це підстав або з порушенням встановленого порядку звільнення.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю треба розуміти істотне порушення або створення загрози такого порушення трудових прав громадян (незаконне притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідальності, ненадання відпустки тощо).

Злочин вважається закінченим: у разі незаконного звільнення з роботи – з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; у разі іншого грубого порушення законодавства про працю – з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину – спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. В ч. 1 ст. 172 КК України обов’язковою ознакою складу злочину є наявність особистих мотивів (заздрощі, помста, особисті неприязні стосунки).

Кваліфікуючою ознакоюзлочину є його вчинення щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Дитина-інвалід – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Стаття 162 КК України. Порушення недоторканності житла

Безпосереднім об’єктом злочину передбаченого ст. 162 КК України є право людини на недоторканність житла та іншого володіння. Право людини на недоторканність житла та іншого володіння гарантовано ст.30 Конституції України. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Предметомзлочину може бути житло або інше володіння особи.. Інше, крім житла, володіння особи – це земельні ділянки, гаражі, погреби, будівлі господарського, призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об’єкти, щодо яких особа здійснює право володіння. Потерпілими від злочину може бути – громадяни України, іноземці або особи без громадянства.

2. Об’єктивна сторона злочину може полягати у формі: 1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи; 2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку; 3) незаконного виселення; 4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

Незаконним вважається обшук,здійснюваний особами, які не мають на це права або вчинений із порушенням КПК, тобто особами, що за певних умов мають на це право, але в цьому випадку не були наділені необхідними повноваженнями (відсутність постанови суду щодо проведення обшуку).

Незаконний огляд – це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщення чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою метою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу та ін.).

На відміну від обшуку, огляджитлового приміщення за чинним законодавством може бути проведений без рішення суду і санкції прокурора. Однак згідно з п. 13 Перехідних положень Конституції України такий порядок передбачається змінити, і огляд житла також стане можливим лише за вмотивованим рішенням суду.

Незаконне виселення має місце у разі, якщо воно здійснюється без законних підстав, тобто без судового рішення, що вступило в законну силу. Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Незаконним є також виселення, що здійснене не уповноваженими на те особами.

До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути віднесено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки та ін.

Злочин передбачений ст. 162 КК України має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних у цій статті дій.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 162 КК України) є вчинення його: 1) службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

Під насильством слід розуміти фізичне насильство, як небезпечне, так і безпечне для життя і здоров’я потерпілого, в тому числі й таке, що заподіяло потерпілому легкі тілесні ушкодження. Погроза застосування насильства виражається в залякуванні потерпілого застосуванням до нього фізичного насильства. При цьому, погроза має бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися.

Стаття 163 КК України. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер

Безпосереднім об’єктом цього злочину є закріплене в ст. 31 Конституції України право громадян на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Предметом злочину – відомості, що передані чи передаються громадянам шляхом листування або телефонних розмов, а також повідомлення громадян, які передаються або були передані телеграфом або іншим засобом зв’язку, а також через комп’ютер і становлять таємницю громадянина (громадян).

Відповідно до ч.1-2 ст. 306 Цивільного кодексу України листи, телеграми та інші види кореспонденції є власністю адресата. Вони можуть використовуватися, зокрема, шляхом опублікування лише за згодою особи, яка направила їх та адресата. Якщо кореспонденції стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання потрібна згода цієї особи.

Об’єктивна стороназлочину може проявлятися у порушення таємниці: 1) листування; 2) телефонних розмов; 3) телеграфних повідомлень; 4) інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку чи через комп’ютер.

Порушення таємниці полягає у вчиненні будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, без згоди громадянина або з недотриманням встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями чи повідомленнями, або їх неправомірному розголошенні.

Засоби зв’язку – це спеціальне технічне обладнання, що використовується для організації зв’язку. Про поняття комп’ютер (див. коментар до ст. 361 КК України).

Способи передачі інформації можуть бути різними: листування, телефонні розмови, телеграфна чи інша кореспонденція. Листування – це будь-які види поштової кореспонденції: листи, посилки, бандеролі та ін. Тобто це ті послуги які надаються установами зв’язку громадянам або юридичним особам. Підтелефонними розмовами слід розуміти розмови між особами, які відбуваються за допомогою будь-якого телефонного зв’язку, що здійснюється за допомогою провідних чи електромагнітних систем.. Телеграфна кореспонденція - це повідомлення, що передаються телеграфом. Під іншою кореспонденцією слід розуміти різні види повідомлень, наприклад отримані по телетайпу, телефаксу або іншим чином.

Злочин вважається закінченимз моменту фактичного ознайомлення третьої особи із змістом приватної кореспонденції, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень громадянина, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви та мета злочину можуть бути різними (помста, користь, цікавість тощо) і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину – загальний. При цьому, не є суб’єктом цього злочину особа, яка завідомо для одного з учасників розмови знаходиться поряд з відкритою кабіною телефону-автомата, в його службовому кабінеті, квартирі, автомобілі та ін.

В ч. 2 ст. 163 КК України передбачено кваліфіковані види даного злочину, а саме: 1) вчинення його щодо державних чи громадських діячів; 2) службовою особою; 3) з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Під використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, слід розуміти застосування будь-яких приладів, апаратури, технічних засобів, призначених для фіксування, розшифровки запису або відтворення різної інформації.