Теорія суспільного вибору як основа обґрунтування взаємозалежності економічних та політичних явищ. «Магічний чотирикутник» макроекономічної політики.
*Теорія суспільного вибору (ТСВ) як самостійний напрям ек-ної науки сформувалась у 50-60-х років XX ст. Цю теорію ще називають "новою політичною економією", оскільки вона вивчає політичний механізм формування макроекономічних рішень. Видатними представниками ТСВ є Дж. Б'юкенен, Д. Мюллер, М. Олсон, Г. Таллок, Ф. Хайєк та ін. ТСВ ґрунтується на 3х основних методологічних засадах. По-перше, ТСВ вивчає методи і способи, за допомогою яких люди використовують державні заклади у своїх власних інтересах. Люди, які діють у політичній сфері, передусім, переслідують свої власні інтереси. По-друге, ТСВ базується на концепції "економічної людини", яка передбачає, що поведінка індивіда є раціональною. Це означає, що всі - від простого виборця до президента - керуються під час прийняття рішень правилом порівняння граничної вигоди і граничних витрат. По-третє, ТСВ розглядає політику як процес обміну голосами і передвиборчими обіцянками. Політика - це складний інституційний процес, на основі якого люди обирають різні альтернативи, спів ставляючи їх зі своїми цінностями, так як вони на ринку вибирають товар, керуючись лише власними перевагами. Це положення передає суть "методологічного індивідуалізму" Дж. Б'юкенена і школи суспільного вибору. По-четверте, в ТСВ широко використовується мікроекономічний підхід для пояснення процесу прийняття політичних рішень. Влада - це засіб обміну, торгівлі, символ вартості, який використовується задля досягнення окреслених завдань. Звідси випливає, що не тільки влада є товаром, а й політичні відносини загалом є ринком влади. Прихильники ринкового тлумачення влади уявляють її як форму раціональної організації людських прагнень. Тут панує активна конкуренція, що демонструє ділову компетентність, підприємливість, намагання просунутися в суспільній ієрархії нагору, силу волі тощо. Ринок влади, як і будь-який інший ринок, не вільний від розгулу пристрастей, пороків, демагогії тощо.
*Досить поширеною метою у визначенні цілей ек-ної політики є досягнення загальноекономічної рівноваги, під якою розуміють збалансоване поєднання 4х цілей: *економічне зростання, *зайнятість, *стабільність цін і *рівновага платіжного балансу — цілей, які утворюють так званий «магічний чотирикутник, це, як відомо, взаємопов’язані величини. Ек-не зростання вимірюється щорічним темпом росту або приросту ВВП у цілому та на душу населення і означає збільшення кількості вироблених товарів та послуг. Це зумовлює зростання їх пропозиції та доходів населення і, як наслідок, збільшення споживання( економічне зростання у формі стабільного приросту ВВП розміром у 3—4% на рік вважається прикладом успішної реалізації цілей держ-го макроекономічного регулювання). Досягнення високого рівня зайнятості асоціюється, перш за все, з низькими показниками безробіття, що не перевищують його природний рівень. Така мета відповідає умовам стабілізаційної політики( величина у межах 5—6% відповідає нормальній ситуації на ринку робочої сили). Утримання безробіття на зазначеному рівні є цільовим орієнтиром макроекономічної політики більшості країн, які розвиваються у стабільному режимі. Стабільна цінова ситуація передбачає обмеження верхньої межі коливань показника темпу інфляції (від 1 \% на рік до 1 \% на місяць). Мета забезпечення збалансованості зовнішньоекономічної позиції країни асоціюється із досягненням позитивного значення сальдо зовнішньоторговельних операцій рахунка поточних операцій платіжного балансу, що означає у більшості випадків перевищення надходжень від експортних операцій порівняно з імпортом(сальдо у межах від одного до кількох процентів від ВВП). →«Магічний» чотирикутник дозволяє унаочнити проблему співіснування цілей макроекономічної політики, оцінити її результативність, здійснювати порівняння. Завдяки специфічному представленню шкали значень показників більш вдала ек-на політика уособлюється більшою за площею фігурою неправильного чотирикутника, сторони якого з’єднують значення досягнутих показників на осях координатної площини. Необхідність вибору з числа завдань макроекономічної політики найбільш пріоритетних випливає з існування суперечності її цілей, потреби у пошуку компромісів та здійсненні поступок у процесі реалізації завдань макроекономічної політики. Найменш складною є ситуація, коли загострюється проблема одного з 4х показників. Значно гірше, якщо відбувається одночасне накладання кількох проблем, що більш болісно позначається на соц.-ек-ній ситуації в країні.