Тема злочини проти громадського порядку

Групове порушення громадського порядку (ст. 293). Стат­тя 293 цей злочин визначає як організацію групових дій, що призве­ли до грубого порушення громадського порядку або суттєвого пору­шення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях.

Об'єктом цього злочину є громадський порядок у тій його сфе­рі, що пов'язана з суспільними відносинами, які забезпечують об­становку суспільного спокою і поведінку громадян, що відповідає за­конові, у різних сферах соціального спілкування. Особливість цього злочину полягає в тому, що він спричиняє суттєве порушення робо­ти транспорту, підприємств чи організацій. Тому, крім громадського порядку, злочин посягає і на додатковий об'єкт — нормальну діяль­ність транспорту, підприємств, установ чи організацій.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в організації групо­вих дій або в активній участі в таких діях. Під організацією групо-вих дій слід розуміти як безпосереднє створення групи, так і органі­зацію вчинення таких дій або керівництво ними. Під активною учас­тю слід розуміти інтенсивну участь у групових діях. Прикладом ак­тивної участі є заклики до громадян не виконувати вимоги представ­ників влади, непокора їх розпорядженням, створення значних пере­шкод для нормальної роботи підприємств, організацій, блокування руху транспорту тощо. Цей злочин вважається закінченим, якщо та­кі дії спричинили грубе порушення громадського порядку або суттє­ве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи органі­зації. Грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи

організацій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим

умислом.

Суб'єкт цього злочину — спеціальний. Відповідальності підля­гають тільки організатори й активні учасники, які досягли 16-річно-

го віку.

Склад цього злочину слід відмежовувати від масових завору­шень (ст. 294) і від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296). Дії, передбачені ст. 293, вчиняються не натовпом, а учас­никами окремої групи людей, і не супроводжуються погромами, під­палами, насильством над особою й іншими діями підвищеної небез­пеки. Відсутність мотивів, що виражають явну неповагу до суспіль­ства, відрізняє цей злочин від хуліганства, вчиненого групою осіб, для якого такі мотиви обов'язкові.

Покарання за злочин: за ст. 293 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Масові заворушення (ст. 294). Згідно зі ст. 294 масовими за­ворушеннями визнаються організація таких заворушень, що супро­воджувалися насильством над особою, погромами, підпалами, зни­щенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуван­ням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є громад­ський порядок, тобто ті суспільні відносини, що забезпечують умови нормального функціонування державних і громадських структур, нормальний ритм суспільного життя, роботи і спокою людей. Крім цього об'єкта при здійсненні масових заворушень часто шкода запо­діюється і додатковим об'єктам — авторитету представників влади, інтересам особи, власності.

Об'єктивна сторона злочину виражається в організації масо­вих заворушень чи активній участі в них. Організація масових заво­рушень полягає в підбурюванні тих людей, які стихійно зібралися, для масових виступів, насильства над людьми, погромів, підпалів, захоплення будівель, споруд, насильницького виселення громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. Як органі­заційну діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу при вчинені названих дій, поширення серед натовпу неправдивої інфор­мації тощо. Активна участь у цьому злочині означає особисту участь у вчиненні насильства над особою, погромах, підпалах, за­хопленні будівель, насильницькому виселенні громадян, збройному опорі представникам влади та інших діях.

Насильством над особою слід вважати нанесення ударів, побо­їв, катування, заподіяння будь-яких інших тілесних ушкоджень. Вчинене під час масових заворушень умисне вбивство вимагає до­даткової кваліфікації за ст. 115. Погроми — це дії, поєднані зі зни­щенням, ушкодженням, руйнуванням громадських споруд, житло­вих та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна. Підпа­ли — це дії, що спричинили займання будинків, споруд, транспорт­них засобів. Знищення майна означає його приведення в повну непридатність. Захоплення будівель або споруд — це самовільне захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. Насильницьке виселення громадян має місце у випад­ку вигнання людей з їхніх помешкань чи певної місцевості із засто­суванням фізичного чи психічного насильства. Збройний опір має місце у разі перешкоджання представникові влади виконувати його обов'язки із застосуванням хоча б одним із учасників масових заво­рушень вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, які вико­ристовувались як зброя. Для визнання злочину закінченим досить вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 294 дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результа­ті масових заворушень може бути і непрямим. Мотиви і мета масо­вих заворушень можуть бути різними, та на кваліфікацію вони не впливають, але можуть бути враховані при призначенні покарання.

Суб'єктом цього злочину можуть бути лише організатори масо­вих заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку.

Частина 2 ст. 294 передбачає відповідальність за ті самі дії, як­що вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей слід розуміти смерть одного чи кількох потер­пілих. Під іншими тяжкими наслідками розуміють заподіяння тяж­ких тілесних ушкоджень або заподіяння значної матеріальної шкоди.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 294 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; за ч. 2 ст. 294 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295). Стаття 295 передбачає відповідальність за пуб­лічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загро­жують громадському порядку, а також розповсюдження, виготов­лення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Об'єктом цього злочину є громадський порядок, тобто такі су­спільні відносини, що забезпечують нормальні умови діяльності під­приємств, організацій, установ і окремих громадян.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується однією із трьох дій: а) публічними закликами до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд; б) публічними закликами до насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку; в) розповсюдженням, виготовленням чи зберіганням з ме­тою розповсюдження матеріалів такого змісту. Публічні заклики за своїм змістом є усним чи письмовим звертанням або виступом перед певною аудиторією, а також невизначеною кількістю людей на мі­тингах, зборах, по радіо, телебаченню, в яких містяться заклики до вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян із займаних ними житлових будинків або певної місцевості. Під розповсюдженням матеріалів, що містять такі заклики, слід розуміти безпосередню передачу чи доведення будь-яким способом їх змісту до відома ін­ших осіб. Виготовлення матеріалів — це безпосереднє авторське створення або технічне їх виготовлення (друкування, виготовлення ксерокопій, фотомонтажної або аудіо- чи відеопродукції). Під збере­женням розуміють перебування таких матеріалів безпосередньо у винного, наприклад, у його помешканні, автомобілі, за місцем робо­ти, з метою їхнього розповсюдження. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої з названих у ст. 295 дії.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При виготовленні чи збереженні зазначених вище матеріа­лів обов'язкова наявність мети їх розповсюдження.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річно-го віку.

Покарання за злочин: за ст. 295 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, чи обмеження волі на строк до трьох років.

Хуліганство (ст. 296). Хуліганство — один з небезпечних і ду­же поширених злочинів проти громадського порядку. Частина 1 ст. 296 визнає хуліганством грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особли­вою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші види хулі­ганських дій утворюють адміністративний делікт.

Об'єктом хуліганства є громадський порядок, що включає комплекс суспільних відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, мораль­ність, нормальний відпочинок і дотримання правил поведінки в сус­пільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об'єкт хулі­ганства. Як додаткові об'єкти часто виступають особистість, здо­ров'я, навколишнє середовище, власність.

З об'єктивної сторони хуліганство являє собою суспільно не­безпечну дію, що грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський порядок, новий закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю або винятковим циніз­мом. Особлива зухвалість — це нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, які спричинили тілесні уш­кодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкод­ження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або гро­мадського транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстра­тивна зневага нормами моральності, наприклад, груба непристой­ність, демонстративне оголення, знущання над хворими, немічними тощо.

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок. Форми хуліганських дій мо­жуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне пору­шення громадського спокою, нормального функціонування підпри­ємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквер­нення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Хуліганські дії можуть бути вчинені, в будь-якому місці, частіше це відбувається в парках, на вулицях, кінотеатрах, магазинах та ін­ших громадських місцях. Як правило, такі дії відбуваються в присут­ності потерпілих та інших громадян. Однак публічність не є обов'яз­ковою ознакою хуліганства. Воно може мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе вчинення хуліганства і по телефо­ну, коли винний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить по­терпілим, порушуючи їх сон і цинічно ображає їх.

Із суб'єктивної сторони хуліганство — це злочин, вчинений із прямим умислом. Однак умисел стосовно заподіяння шкоди в ре­зультаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприк­лад, заперечувати наявність цього у випадку, коли п'яний хуліган зухвало почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці, зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілес­не ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоду здоров'ю будь-кому з оточуючих, але свідомо допускав такі наслідки. Хуліганство припускає наявність особливого мотиву, який називають хуліганським (хуліганські спо­нукання). Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити се­бе суспільству, виявити п'яну зухвалість, продемонструвати свою грубу силу, зневагу до оточуючих тощо. У деяких випадках злочин­не посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може транс­формуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревно­щі двоє в кінотеатрі обмінюються взаємними образами, ударами, ви­никає бійка, внаслідок чого порушується нормальна робота кіноте­атру, спокій і відпочинок глядачів. Спрямованість умислу винного і особливий хуліганський мотив є основними критеріями відмежуван-ння хуліганства від злочинів проти життя і здоров'я особи.

Суб'єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річ-ного віку. Частина 2 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб, причому попередня змова учасників не є обов'язковою для кваліфікації. Хуліганство, вчинене групою осіб, слід відрізняти від масових заворушень (ст. 294) і від групового по­рушення громадського порядку (ст. 293). При масових заворушен­нях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжують­ся погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського по­рядку (ст. 293), поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ста­новитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296).

Частина 3 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, визначене частинами 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов'язане з опором пред­ставникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тоб­то це вчинення хуліганства особою, яка раніше була судима за будь-яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погаше­на. Хуліганські дії, поєднані з активним опором — це протидія пред­ставникові влади або представникові громадськості, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку. Такі дії, у тому числі по­єднані з насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не вимагають додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету ор­ганів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єд­нань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насиль­ством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину (на­приклад, ч. 2 ст. 121). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути ознакою злісного хуліганства і такі дії мають кваліфікуватися за су­купністю злочинів.

У частині 4 ст. 296 передбачена відповідальність за дії, визначе­ні частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263. Однак до вогнепальної зброї, ви-

300 користання якої утворить склад такого хуліганства, відноситься не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й глад-коствольні мисливські рушниці тощо.

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для нане­сення тілесних ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, зазда­легідь спеціально оброблені, пристосовані для цих цілей, як, напри­клад, заточена велосипедна спиця, а й елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (наприклад, відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які пред­мети, що не піддавалися ніякій обробці, але були заздалегідь підго­товлені винним для використання (столовий ніж, молоток, викрут­ка, шило, газовий пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці вчинення хуліганських дій, не утворить передбаченого ч. 4 ст. 296 хуліганства. Під застосуванням зброї та інших предметів розуміють не тільки їхнє реальне застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов'язкових ознак такого хуліганства є використання зброї та інших зазначених предметів для заподіяння шкоди здоров'ю людей. Вчинення хуліганських дій з використанням цих предметів, наприклад, для пошкодження майна, лісових насаджень, проти тварин не утворить складу цього виду ху­ліганства. Кваліфікація вчиненого в цих випадках має наставати за частинами 1, 2 чи 3 ст. 296, а якщо ці дії містять ознаки інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Нанесення при хуліганстві тяжкого тілесного ушкодження тягне за собою відпові­дальність за сукупністю цих злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 296 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 296 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбав­лення волі на строк до чотирьох років; за ч. З ст. 296 — позбавлен­ня волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 4 ст. 296 — позбав­лення волі на строк від трьох до семи років.