Політична ситуація в україні в 2000 - на початку 2002 р.

Після виборів Президента політична боротьба в Україні між лівими і правими не припинилася. Центр цієї боротьби перемістився у Верховну Раду. На початку 2000 р. її робота була фактично паралізована боротьбою двох сил: лівою і правоцентристською. 13 січня 2000 р. ліві відхилили проект державного бюджету на 2000 р., назвавши його антинародним. Тоді 11 депутатських фракцій і груп правоцентристського спрямування і позафракційних депутатів заявили про утворення у Верховній Раді парламентської більшості для співпраці з іншими гілками влади. Більшість мала на меті зняти гостроту політичних проблем, що породжувалася політичними амбіціями і непрофесіоналізмом лівої частини керівництва Верховної Ради, передусім голови О. Ткаченка та його першого заступника А. Мартинюка.

З 21 січня по 1 лютого 2000 р. Парламент працював нарізно: 242 (згодом 256) депутатів в Українському домі, а 180 (згодом 157) депутатів з лівих фракцій – у приміщенні Верховної Ради. Більшість депутатів постановили відкликати О. Ткаченка з посади Голови Верховної Ради, як і його першого заступника А. Мартинюка.

1 лютого 2000 р. Головою Верховної Ради обрали І. Плюща, а його першим заступником – В. Медведчука і заступником – С. Гавриша. Ліві зазнали ще однієї поразки. Створення більшості у Верховній Раді, яка задекларувала прагнення співпрацювати у порозумінні, злагоді, взаємовимогливості і взаємодовір’ї з Президентом та його адміністрацією, Прем’єр-міністром і його Кабінетом, викликало оптимізм. Дуже важливо було не збочити з обраного шляху, поставити на чільне місце національно-державницькі інтереси, а не кланово-особисті, підтримати ще до кінця не втрачену віру людей у справедливість і можливість повноцінно реалізувати свої здібності заради поліпшення життя людей у всіх його вимірах (духовному, культурному, матеріальному тощо), зміцнення віками омріяної незалежності України.

16 квітня 2000 р. відбувся всеукраїнський референдум за всенародною ініціативою з таких питань:

1. Чи має право Президент України достроково припиняти повноваження Верховної Ради України, якщо вона протягом одного місяця не зможе сформувати постійно діючої парламентської більшості або протягом трьох місяців не затвердить підготовлений і поданий Кабінетом Міністрів Державний бюджет України?

2. Чи згодні громадяни України з необхідністю обмеження депутатської недоторканості?

3. Чи згодні громадяни України зменшити кількість народних депутатів України з 450 до 300?

4. Чи підтримають громадяни України створення двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації?

З першого питання “за” проголосувало 84,69% громадян, з другого – 89%, з третього – 89,91%, з четвертого – 81,68%. Усього у референдумі взяло участь 81,15 % громадян України.

За вердиктом Конституційного Суду України результати референдуму мають обов’язкову силу, і Верховна Рада була зобов’язана прийняти відповідні зміни до Конституції. Але процес імплементації (реалізації) результатів референдуму затягувався на невизначений термін. А з 28 листопада 2000 р. у Верховній Раді розгорнувся так званий “касетний скандал”, котрий відволік увагу народних депутатів від інших питань.

Мова йшла про зникнення журналіста Г. Гонгадзе, який розміщував критичні статті про Президента Л. Кучми та його оточення в інтернет-газеті “Українська правда”, та про записи майором Служби безпеки М. Мельниченком розмов Президента України з високопосадовими особами.

Ситуація в Парламенті знову загострилася, антипрезидентські сили зробили спробу розколоти парламентську більшість, дискредитувати Президента та виконавчу гілку влади, викликати політичну кризу в країні. 9 березня 2001 р. ці сили вивели на вулиці Києва своїх прибічників, відбулися серйозні сутички з правоохоронцями. Але масової підтримки в українському суспільстві ці дії не знайшли.

На початку 2001 р. відбулася зміна уряду. Прем’єр-міністр В. Ющенко змушений був піти у відставку, новим прем’єром був обраний А. Кінах. Наприкінці 2001 р. народні обранці відправили у відставку першого заступника Голови Верховної Ради В. Медведчука. Розгорівся новий політичний скандал. Політична ситуація у Верховній Раді напередодні парламентських виборів 2002 р. загострилася.