Концепція колективної соборності правління християнською церквою Івана Вишенського.

Іван Вишенський - визначний український письменник-полеміст - висунув концепцію колективної соборності правління християнською церк­вою, засновану на ідеї рівності всіх людей перед богом. Принцип соборності як вияв демократизму він відстоював також у відносинах між церквами. В цьому ж контексті І. Вишенський заперечував не тільки абсолютизм духо­вної влади - папи римського, а й абсолютизм світської влади - королів і царів, вважав, що будь-який володар отримує владу від бога і не може корис­туватися нею на свій розсуд.

У козацько-гетьманську добу політична думка України розвивала­ся в контексті правових документів, які відображали аспекти державного устрою і міжнародних відносин України, а також у руслі концепції просвіт­ників щодо суспільства і держави. До важливих правових документів того часу можна віднести "Березневі статті", "Гадяцький трактат", "Угоду та Кон­ституцію" Пилипа Орлика. В них було закладено правову основу міжнарод­них договорів України з іншими державами, чітко простежувалися атрибу­ти суверенітету української державності, визначалися конституційні засади державного і суспільного ладу.

Ключові терміни:

Аристократія -форма державного ладу, за якої правління здійснюється представниками родової знаті. Аристократією називають форму правління, при якій державна влада зосереджена в руках привілейованої освіченої знатної меншості.

Українські братства – це православні релігійніікультурно-освітні організації українського населення. В них входили представники міщан, духовенства, української шляхти та козаків.

Держава –це держава, що має свою територію та кордони, які можуть розширюватися, проводить власну незалежну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн.

Державна влада -це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус. Державна влада є різновидом соціальної влади і завжди є політичною по суті.

Еліта - невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства.

Закон - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.

Концепція колективної соборності правління християнською церквою –це концепція, що заснована на ідеї рівності всіх людей перед Богом

Легітимність -здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Легітимність влади –це здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у струк­турах влади. Чим нижче рівень легітимності, тим частіше влада буде спиратися на силовий примус.

Монархія –форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

Народ –багатопланове поняття, яке може мати такі значення:

- Народ — населення держави, мешканці країни. - Народ — громадсько-політична сила, на яку опирається офіційна влада в країні^. - Народ — форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я). - Народ — взагалі люди, переважно у великій кількості.

Патерналізм –система політичних відносин, принцип державного управління або політична практика, при якій одні політичні суб'єкти поводять себе до інших як «батько» до «дітей» в патріархальній сім'ї.

Поділ влади –основоположний принцип, відповідно до якого в демократичній правовій державі мають співіснувати самостійні галузі ("гілки") державної влади - законодавча, виконавча, судова, кожна з яких здійснюється незалежними один від одного органами, що перебувають у стані стримування і взаємного контролю.

Реформація –католицький церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення в країнах Західної та Центральної Європі у XVI столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.

Теологія, «чернеча республіка» -це богослів'я, сукупність релігійних доктрин про суть і дію бога, побудована у формах ідеалістичного умогляди на основі текстів, що приймаються як божественне одкровення.