Культура України в роки Великої Вітчизняної війни.
У роки окупації України її урядові установи, культурні та наукові заклади були евакуйовані на схід СРСР, і функціонували на території інших республік.
Над вирішенням найважливіших проблем фронту працювало понад 70 інститутів, евакуйованих з України до Казахстану, Туркменії, Узбекістану, Киргизії тощо.
Фахівці фізико-технічного інституту АН УРСР реалізовували оборонну програму: вони розробили прилади для військової авіації, радіолокації,пеленгації. Інститут електрозварювання АН УРСР, очолюваний Є. Патоном, розробив метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час складання корпусів танків Т-34. Цей метод дозволив поліпшити міцність та якість бойових машин. Українські вчені розробили нові ефективні методи лікування поранених. Інститут клінічної фізіології на чолі з академіком О. Богомольцем створив препарати для лікування ран та переломів кісток. Співробітники Харківського інституту переливання крові організували пункти заготівлі та консервування крові, підготували спеціалістів для роботи в них та надіслали до військових госпіталів кілька тонн консервованої крові. Інститут біохімії АН УРСР на чолі з академіком О. Палладіним створив препарат, що прискорював згортання крові. Відомий хірург-офтальмолог, академік АН УРСР В. Філатов удосконалив методи лікування очних хвороб та розробив ефективну пересадку рогівки.
Інститути історії, економіки, археології, мовознавства і літературознавства були об'єднані в Інститут суспільних наук. Історики видали праці «Боротьба українського народу проти німецьких загарбників», серію брошур про народних героїв України. Ці видання, авторами яких були відомі історики України М. Петровський, К. Гуслистий, М. Супруненко та інші, мали важливе значення в ідеологічній боротьбі з ворогом.
Культурно-освітні установи на території республіки з початком війни тимчасово припинили свою діяльність. Зупинилося друкування книжок, вихід газет, журналів тощо. Евакуйовані з України видавництва об'єдналися в єдине Українське державне видавництво, що знаходилося в Саратові, а потім в Москві, де видавало політичну та художню літературу, журнали, листівки, газети. Насамперед виходили газети партійних та радянських органів: «Комуніст». «Советская Украйна», «Література і мистецтво». Твори патріотичної тематики друкувалися в журналах «Українська література», «Україна» та інших. Поетичні, прозові, драматичні та публіцистичні твори українських літераторів були сповнені ненавистю до ворога, глибокою переконаністю у перемозі над ним. Такими є «Творча сила народу» П. Тичини, «Народ бессмертен» М. Рильського, «Клятва» М. Бажана, «Україно моя» А. Малишка, «Ніч перед боєм», «Воля до життя» та «Україна в огні» О. Довженка.
Наукову та науково-популярну літературу видавала АН УРСР, яку було евакуйовано до Уфи. У листопаді 1941 р. розпочали роботу українські радіостанції ім. Т. Шевченка (Саратов) та «Радянська Україна» (Москва). Перша з них популяризувала українську культуру. Активно діяла фронтова редакція радіостанції Південно-Західного фронту.
З України було евакуйовано понад 50 театрів, яким доводилося ставити вистави просто неба. Головна увага приділялася виступам у військових частинах, госпіталях. У фронтових концертах виступали видатні майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський. М. Гришко. Особливої ваги набула кінодокументалістика. У вересні 1941 р. Українська студія хронікального фільму випустила перший кінорепортаж «З фронтів Вітчизняної війни». Спеціальні групи кінооператорів готували кінозбірники про бойові події. Фронтовими кінооператорами були зафіксовані на плівці всі значні бойові операції. Кінооператор В. Орлянкін пройшов з кінокамерою від Волги до гирла Дунаю. Велике значення мали документальні фільми О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) та «Перемога на Правобережній Україні» (1945).
Українські кіностудії було евакуйовано до Середньої Азії, де вони випускали патріотичні фільми. У 1943 р. режисер Марк Донський поставив фільм «Райдуга», який отримав «Оскара», а у 1946 р. — Державну премію СРСР. Війна не припинила розвитку українського образотворчого мистецтва. Захист Вітчизни став головною темою праць українських художників. Створені ними плакати та листівки розповсюджувалися серед населення прифронтових і окупованих територій з перших днів війни, закликаючи до боротьби із загарбниками. Особливо сильне враження справляли плакати «На бій, слов'яни» та оригінальна серія «Гнів Шевченка — зброя перемоги» В. Касіяна, «За плач дітей, за дим руїн, за кров братерську — на Берлін» І. Літинського та інші.
Плідно працювали у воєнні роки українські скульптори. Так, К. Діденко створив серію скульптурних портретів С. Ковпака, О. Федорова, С. Руднєва та інших партизанів України. Висновок. Українські науковці та діячі культури зробили вагомий внесок у боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. їхні винаходи, наукові дослідження, патріотичні твори стали складовою здобутої у Великій Вітчизняній війні перемоги.
Дати: 1941 р., 1943 р. ■ Поняття, терміни, назви: евакуація, патріотизм, визвольний пафос.
■ Особистість в історії: Є. Патон, О. Богомолець, О. Довженко.
Білет 21