Папа дарує філіппу ii корону англії і ірландії

(Із Зальцбурга від 14 липня 158S р.)

Війна повертається лицем до Англії, і з мирних спроб не ви­ходить нічого. Його папське святійшество в присутності мого найласкавішого отця Зальцбурзького архієпископа у Ватикані наказав прилюдно оголосити буллу. В цій буллі англійська ко­ролева [Єлизавета] як давно засуджена єретичка позбавляється свого королівства, країни і підданих. Ці піддані, якого б стану вони не були, звільняються від присяги, в силу якої вони вико­нують свої обов’язки вірнопідданих.

Папа позбавляє Єлизавету всіх досі наданих їй титулів, по­честей і передає їх всі цілком королю Іспанії. Він віднині по­винен як законний, обраний і затверджений король Ірландії, як захисник католицької віри правити в цій країні. Він повинен перемогти королеву і добиватися підкорити собі її країну і лю­дей. Його святійшество прилюдно проголосив його величність [Філіпа ІІ королем Іспанії, Англії і Ірландії і хоче дати йому цей титул на вічні часи, але з умовою, щоб його величність, ді­ставши ці провінції [Англію і Ірландію], так само як неаполі­танський король, повинен був давати римському престолу певну щорічну пенсію. Щоб його величність міг це зробити якнай­легше, його святійшество відпустив як грошову допомогу один мільйон крон. Половина дається в нині призначений для від­плиття армади момент, а друга буде видана, як тільки піхота його величності висадиться в Англії і захопить там яку-небудь відому гавань.

7. ЗАГИБЕЛЬ «ВЕЛИКОЇ АРМАДИ»

(Повідомлення з Англії про «Велику армаду»,

одержане 19 листопада 1589 р. в Аугсбурзі a Гамбурга)

Армада короля Іспанії відпливла від португальських берегів у складі 135 парусів, утому числі: 4 галер з Неаполя, 4 португаль­ських галеонів, 44 венеціанських кораблів і т. п.

5 липня армада прибула в Корунью і звідти повинна була ви­рушити у Фландрію на з’єднання з силами герцога Пермського¹, щоб потім напасти на Англію. Англійська армада стояла в той час в Плімуті.

Коли через 8 днів армада вийшла з Коруньї, вона повернула в Остенде, а потім до берегів Англії, де вона від 4 до 5 днів билася з англійською армадою. В цьому бою англійцям дісталось два судна. На одному з них був дон Педро ді Мендоза, відправлений як полонений в Англію. Через непогоду були втрачені 4 порту­гальські галіони, які залишилися біля французького берега.

Тоді кораблі попливли далі і кинули якір біля Кале, бо вони вже не могли пройти до Дюнкерка.

У Кале вони хотіли діждатися герцога Пермського. Але він повідомив, що не зможе прибути раніше ніж через 8 днів. Адмі­рал відповів, що він хоче повертатися назад в Іспанію. Тимчасом англійці пустили назустріч армаді кілька палаючих кораблів, що змусило іспанців рубати якорі і поспішати у відкрите море. До того часу кожний корабель залишив по два якорі на мілині, а чотири найбільші галери зазнали аварії і зламались під Кале.

На другий день до 8 години обидві армади знову почали су­тичку і вели протягом 8 годин сильну перестрілку. В цій битві іспанці втратили 4 кораблі: дві португальські галери, один ко­рабель з Біскайї і ще один. Усі чотири пішли на дно. Три великі венеціанські кораблі залишилися біля берегів Фландрії під ве­ликою загрозою затоплення. З них два кораблі дісталися жите­лям Фліссінгена, а третій потонув. На одному був начальник гарнізону Севільї. Як переказують полонені, іспанці втратили в бою під Кале 4 тис. чоловік, у тому числі начальника кавале­рії севільської і неаполітанської.

В цей момент іспанці ще повинні були мати 120 кораблів, хоч дехто налічував тільки 110.

Великого галеона, посланого герцогом Флорентинським, після цієї битви ніхто не бачив. Услід за цим кораблі відступили, і англійці протягом п’яти днів гнали їх аж до берегів Шотландії. Там іспанці перелічили своїх солдатів і переконалися в тому, що втратили вже 8 тис. чоловік. Вони були почасти убиті, почасти ж загинули від хвороб.

Звідти, не поповнюючи запасів провізії, армада попливла до Ірландії. Там знову загинуло два кораблі: один називався «Св. Себастьян», а другий «Св. Матвій», на обох було 465 чоловік.

Оскільки на кораблях відчувалася гостра недостача прісної води, довелося біля берегів Ірландії викинути за борт багато коней і мулів. Коли кораблі відпливли від Ірландії, головно­командуючий герцог де-Медіна Сідонія наказав усім капітанам тримати курс на Корунью або на іншу найближчу іспанську гавань.

Протягом 10 днів усі кораблі пливли разом. Потім, внаслідок непогоди, герцог Сідонія з двадцятьма сімома кораблями відстав, і було невідомо, де він перебуває. Коли армада останній раз була вся вкупі, в ній було не більше 78 кораблів. З великих га­лер не залишилося жодної. Два кораблі герцога Сідонія сіли на мілину. Лише 3–4 чоловіка з його загону врятувались. Вони розповідали, що адмірал має лише 25 бочок вина, мало хліба і зовсім не має води. Його щогли ослабли і не давали змоги натягти всі паруси. 10 вересня великий корабель «Марія-делла-Роза» був викинутий на берег Ірландії. На ньому був полковник Мігель Оквендо – начальник однієї з частин цього флоту. Був на ньому також і принц Асколі, побічний син іспанського короля, двадцятивосьмирічний юнак. Крім того, на ньому було 10 знатних па­нів, 7 капітанів і 500 солдатів. Усі вони загинули. Врятувався тільки один чоловік, який доплив, учепившись за дерево. На цьому кораблі було 50 пушок і 25 інших металічних гармат, атакож 15 тис. дукатів – срібні реали і золото.

В той же день два великі кораблі були прибиті до берегів Ір­ландії. На них було 850 чоловік, з яких 700 загинуло, решта взята в полон.

Ці кораблі розбилися об берег. 12 вересня був викинутий на берег ще один великий корабель. 13 дворян, які перебували на цьому кораблі, були піймані, а 400 чоловік врятувалися на суші. З іншого корабля було знято 78 трупів. Іще на одному кораблі були взяті в полон 3 дворянин, єпископ і 79 солдатів. Решта загинула.

17 вересня загинуло два великі кораблі: «Св. Йоганн» і «Св. Мартін». Адміралом був де-Рікардо, і його корабель був мабуть чи не найбільшим у всьому флоті. На ньому було 800 солдатів, 60 португальських і 40 біскайських моряків. Всі вони уже про­тягом 4 днів нічого не їли.

Потім загинув ще галіон, на якому були маркіз і старий гар­нізон Неаполя і Севільї. Там були також дон Алонзо де-Лайба, Местре де-Кампо – начальник міланської кавалерії. 18 вересня з Ірландії прийшла звістка, що хвилі викидають на берег багато мертвих тіл.

¹ Олександр Фарнезе, герцог Пермський, був у той чає іспанським намісником (штатгальтером) в Нідерландах.

ЗОЛОТО З НОВОЇ ІСПАНІЇ

(Повідомлення з Венеції від 12 січня 1590 р.)

Нас повідомляють з Ліона, що, за відомостями з Лісабона, 18 грудня минулого року в Севілью увійшла флотилія, яка при­була з Нової Іспанії з 8 млн. золота.

В найближчому майбутньому має прийти ще більше кораблів, які через непогоду були змушені затриматись. Вони привезуть . 4 млн. Причиною пізнього прибуття перших кораблів є та об­ставина, що вони тримали курс на кілька градусів вище, ніж звичайно, щоб таким чином уникнути зустрічі з англійськими корсарами, які їх чекали на звичайному градусі. З тієї самої причини і інші кораблі взяли інший [не звичайний] курс.