Чи може прокурор брати участь у засіданні тре­тейського суду?

Методичні рекомендації

Сутність верховенства права полягає в тому, що права людини та основоположні свободи є тими цінностями, що формують зміст і спрямованість діяльності держави. Дальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на утвердження верховенства права через забезпечення:

доступності правосуддя;

справедливої судової процедури;

незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів;

юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень;

ефективності судового захисту.

Потрібно звернути увагу на безпосередні суб'єкти здійснення судової влади, враховуючи наробітки проблематики правовідносин та правового статусу у теорії держави та права, кримінальному та цивільному процесі. Вивчення цієї теми необхідно пов'язати з аналізом розділу VIII чинної Конституції України, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, Концепції реформування кримінальної юстиції України.

Судова влада – це самостійна і незалежна гілка державної влади, наділена виключною компетенцією вирішувати соціальні конфлікти правового характеру у встановленій законом процесуальній формі.

У науці неоднозначним є визначення системи функцій судової влади. Загальноприйнятим є підхід, відповідно до якого судова влада виконує функції правосуддя та судового контролю.

На семінарі слід звернути увагу на запроваджені Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року зміни до організації та структури національної моделі судової влади, обговорити проблему доступності правосуддя, умовою забезпечення якого є поінформованість особи про організацію і порядок діяльності судів; правосуддя не стане доступним, якщо система судів лишатиметься для особи складною та незрозумілою щодо визначення компетентного суду для вирішення її справи. Водночас доступність до правосуддя не виключає можливості для особи вирішити свій спір у позасудовому порядку. Держава повинна сприяти розвитку таких недержавних інституцій, як третейські суди, посередники (медіатори) тощо, які допомагають залагодити спір, не доводячи його до суду.

Основними новелами Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453 стали зміна статусу й ролі Верховного Суду України, що позбавлений функцій касаційної інстанції та повноваження давати рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства, утворення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ліквідація військових судів, зміна системи і повноважень органів суддівського самоврядування, в тому числі щодо призначення суддів на адміністративні посади, механізму добору та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності тощо, які у цілому характеризують різнонаправлені тенденції щодо централізації впливу на судову владу та демократизації окремих її складових.

Неодмінними умовами справедливого судочинства є незалежність, безсторонність та професіоналізм судді.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Правильно організована система судів є однією з гарантій справедливого і ефективного судочинства.

Система судів загальної юрисдикції будується на принципах:

спеціалізації – суди мають бути організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства;

територіальності – суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини;

інстанційності – суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.

Судова реформа потребує реального підвищення статусу та престижу професії судді. Невід'ємною ознакою статусу судді є незалежність від будь-яких втручань у його діяльність на посаді судді, в тому числі з боку представників судової влади. Для досягнення незалежності судді необхідно створити механізми, які запобігатимуть можливостям зовнішнього впливу на нього. Розміри суддівської винагороди, страхування, пенсійного забезпечення та довічного утримання мають відповідати тій високій ролі, яка належить суддям у демократичному суспільстві.

Одним з головних завдань судово-правової реформи є реальне утвердження верховенства права у суспільстві і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді.

Організація судової системи і судочинства має запобігати будь-яким спробам чинити тиск на суддів та виникненню найменших сумнівів щодо неупередженості та професіоналізму суддів.

При підготовці до заняття слід звернутися до положень Наказу Державної судової адміністрації України № 168 від 8 травня 2003 року “Про утворення мережі модельних судів”.

Модельний суд – це суд із високоефективною організацією роботи апарату, спрямованою на організаційне забезпечення судової діяльності при чіткому розмежуванні процесуальних та адміністративно – управлінських функцій із високим рівнем судочинства.

Територія суду поділяється на блоки, що фактично ізолює суддів від спілкування з учасниками судових процесів поза межами судових засідань, забезпечуючи незалежність суддів та об’єктивність прийняття рішень.

Результати впровадження організаційних форм роботи, започаткованих Івано-Франківським міським (модельним) судом, свідчать про значне підвищення ефективності діяльності навіть в умовах недостатності фінансування та матеріально-технічного забезпечення місцевих судів загальної юрисдикції.

Організація діяльності модельних судів дає змогу частково вивільнити суддів від непроцесуальної діяльності, збільшивши таким чином час, який вони використовують безпосередньо для відправлення судочинства. Запровадження нових форм та методів діяльності судів сприяє підвищенню рівня судочинства при розгляді справ, забезпеченню судового захисту прав і свобод людини та інтересів держави.

У теорії досить усталеною є позиція представників харківської процесуальної школи (Ю.М. Грошевий, І.Є. Марочкін, А.Р. Туманянц та інші), які визначають як функції судової влади правосуддя і судовий контроль.

Конституція України (ст.55) надає право кожній людині на оскарження в суд рішень, дій чи бездіяльності державних органів і посадових осіб, що значно розширює можливості всіх учасників кримінального, цивільного, адміністративного та господарського процесу скористатися судовим захистом своїх процесуальних прав. Відповідно до конституційних приписів проведення окремих слідчих дій, що обмежують права і свободи людини, може здійснюватися тільки на основі рішення суду (ст.ст. 29-32 тощо).

Судовий контроль, здійснюваний на стадії досудового розслідування, — один з напрямків реалізації судової влади, самостійна кримінально-процесуальна функція суду в стадїї досудового провадження, що полягає в здійсненні судом перевірочних дій, які мають попереджувальний і правовідновлювальний характер, з метою забезпечення законності й обґрунтованості рішень і дій слідчого (прокурора), котрі обмежують права і свободи людини.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство, як і новий КПК України, для вирішення завдань, що постають на досудовому слідстві перед судом, наділяє його двома видами повноважень: 1) правом приймати ухвали про застосування певних процесуальних заходів, зокрема, примусових; 2) правом вирішувати скарги на дії і рішення слідчого, прокурора.

Будучи незалежним від зовнішнього впливу і вільним від функції обвинувачення суд виступає гарантом прав і законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства, може реально і швидко відновити порушені права, забезпечити законність і об'єктивність дій і рішень органів досудового розслідування.

Особливістю судово-контрольної діяльності є те, що у ході її здійснення не вирішуються питання про винність або невинність особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, основним предметом цієї діяльності є перевірка правомірності застосування до особи правообмежувальних заходів. Новий КПК України передбачає розширення сфери застосування судового контролю шляхом запровадження посади слідчого судді та надання йому на досудових стадіях повноваження обрання запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження тощо.

Важливим в умовах економічної реформи є судовий контроль за функціонуванням органів Міндоходів України, Дерфінінспекції України, Державної виконавчої служби Мінюсту України та інших.

Рекомендована література

Основна література