Необхідні поняття і терміни. Політика “військового комунізму”, продрозкладка, неп, українізація, індустріалізація, колективізація

Політика “військового комунізму”, продрозкладка, неп, українізація, індустріалізація, колективізація, холокост, “український ренесанс”, націонал-комунізм, репресії, “розстріляне відродження”, тоталітарний режим, “пацифікація”, Організація українських націоналістів, інтегральний націоналізм, “українське питання”.

Контрольні питання і завдання:

1.Вкажіть причини запровадження нової економічної політики на початку 20-х рр. Які основні риси її характеризували?

2.Поясніть, чому було згорнуто нову економічну політику, яку Ленін планував проводити «всерйоз і надовго»?

3.Чи означало утворення СРСР остаточну втрату Україною незалежності?

4.У чому полягали особливості процесу індустріалізації в Україні?

5. Доведіть, що наслідки індустріалізації в Україні були суперечливими і неоднозначними.

6. Поміркуйте, яке місце зайняла суцільна колективізація сільського господарства у рамках курсу на модернізацію економіки?

7.Які ознаки свідчили про зміцнення тоталітаризму в Україні у 20—30-х рр.? Чим можна пояснити масовий характер репресій?

8.До складу яких держав входили західноукраїнські землі у 20—30-ті рр. ХХ ст.? Порівняйте їх становище із Радянською Україною.

9.Чому державність Карпатської України Гітлер назвав «нежиттєздатною»?

10.Що таке «українське питання» і яке місце воно займало у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни?

Семінар 6. Україна в роки Другої світової війни

План заняття.

1.Західна Україна та геополітичні інтереси СРСР і фашистської Німеччини. Україна в 1939-1941 рр.

2.Велика Вітчизняна війна. План “Ост”.

3.Дві течії Руху Опору в Україні у роки Другої світової війни.

4.Перебіг військових дій на території України (1941-1944). Визволення українських земель від фашистських загарбників.

5.Втрати та внесок України у перемогу над фашизмом. Участь України у створенні ООН.

Теми доповідей:

1.Діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни.

2.”Молода гвардія” у пам’яті молоді України.

Література

Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. – К.: “Академвидав”, 2005. – С.342-482.

Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. -К.: Либідь, 1993. -С.221-253.

Історія України: нове бачення: У 2 т. /Під ред. В.А.Смолія.- К.: Україна, 1995.-Т.2.-С.281-328.

Кравченко В.И., Панченко П.П. Украина во второй мировой войне (1939-1945). Современное видение, неизвестные факты. – Донецк, 1998. – 100 с.

Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, НТШ, 1993.-659 с.

Полная хронология XX века. - М.: ВЕЧЕ, АСТ, 1999. - 230 с.

Советское общество: В 2 т. Т. 1. От восстания в Петербурге до второй сверх-держав мира / Под ред. Ю.Н.Афанасьева. -М: Российск.гос.гуманит.ун-т., 1997. -250 с.

Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945). - Львів: Світ, 1995.-310 с.

Методичні рекомендації

На початку семінару необхідно зазначити, що в силу цілого ряду обставин «українське питання» напередодні другої світової війни починає займати одне із центральних місць у міжнародній політиці. В тому чи іншому варіанті у його вирішенні були зацікавлені три групи країн: ті, які володіли українськими землями, які бажали володіти і які задовольняли свої геополітичні інтереси, використовуючи гру на «українській карті». На жаль, український народ не міг самостійно вирішити українське питання. У цей час все фактично залежало від балансу інтересів різних, в першу чергу, великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити. Пакт Ріббентропа-Молотова і таємний протокол до нього, будучи актом свавільного поділу Європи на «сфери інтересів» між СРСР і фашистською Німеччиною, фактично розв'язував руки Гітлеру для початку Другої світової війни. Водночас він став і своєрідною точкою відліку процесу «збирання» українських земель у рамках однієї держави, що об'єктивно було явищем прогресивним. Інша річ, що для радянського керівництва збирання українських земель було не самоціллю, а лише частиною планів убезпечення західних кордонів СРСР, засобом нейтралізації планів типу «Великої України», формою поширення свого впливу в західному напрямку.

Слід з’ясувати, що на початковому етапі війни проти СРСР у німецьких планах щодо України відбулось не просто зміщення акцентів з політичних на економічні, а фактично трансформувалась сама модель майбутнього розвитку українських земель. Якщо у довоєнний період планувалось утворення бодай маріонеткової держави — Великої України, то вже на початку агресії проти Радянського Союзу українські землі розглядались виключно як бездержавний сировинний додаток, джерело продовольства іробочої сили, з перспективою після знищення значної частини населення, онімечення та колонізації. Ця трансформація не ви­падкова, вона пояснюється гранично утилітарним, прагматичним підходом німецьких політиків до долі українських земель. Саме тому в планах фашистів у довоєнний період ці землі — козир у дипломатичній грі; у воєнний — матеріальна база і зручний плац­дарм для ведення бойових дій; у повоєнний — одне з кращих місць для розгортання німецької колонізації.

Розглядаючи перебіг військових подій на території України, зверніть увагу на некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна неготовність армії, тактичні прорахунки, які стали основними причинами трагічних поразок та катастроф на початковому етапі війни. Стримуючими факторами розвитку партизанського руху (особливо у початковий період) виявилися: наступальна воєнна доктрина, що почала домінувати наприкінці 30-х рр. і призвела до згортання підготовки кадрів та вироблення засобів для ведення «малої війни», ліквідації документації та партизанських схованок і баз; дефіцит підготовлених партизанських кадрів; відсутність координаційного центру, погане постачання загонів зброєю, боєприпасами, медикаментами; жорстоке придушення окупаційними властями будь-яких виявів опозиції фашистському режиму. Створення центральних партизанських штабів, координація дій, матеріальна підтримка з Великої землі, застосування партизанами ефективних методів боротьби («рейкова війна») і велика підтримка місцевого населення, знання народними месниками місцевості дали змогу партизанському руху перейти на якісно вищий щабель і перетворитись на важливий фактор війни, фактично на справжній другий фронт.

При вивченні цієї теми необхідно враховувати, що війна завдала Україні більше руйнувань та втрат, ніж будь-якій іншій країні Європи, втрати в економіці сягали приголомшуючих масштабів. Водночас за умов інкорпорування Західної України до складу УРСР вперше за багато століть усі українці об’єдналися у межах однієї держави. Розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин (зокрема, відновлення міжнародного представництва УРСР на міжнародній арені на початку 1944 р.) мало, на думку Сталіна, посилити вплив СРСР на світову політику.