Загально-правові принципи цпп.

Принцип демократизму цивільного процесуального права полягає в тому, що, здійснюючи правосуддя в цивільних справах, суд покликаний охороняти права і законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій. Діяльність суду повинна спрямовуватись на захист соціальної справедливості, зміцнення демократизму і правової держави.
Принцип гуманізму цивільного процесуального права полягає в тому, що діяльність суду при вирішенні цивільних справ повинна спрямовуватись на зміцнення соціальної справедливості і враховувати та захищати законні інтереси особи. Наприклад, згідно з чинним законодавством всім учасникам процесу гарантовано рівне становище незалежно від освіти, статі, віку, матеріального та соціального становища тощо; окремі категорії позивачів звільняються від сплати судових витрат.
Принцип верховенства права, закріплений в Конституції України, в цивільно-процесуальному судочинстві, означає підпорядкованість діяльності судових органів та всіх учасників цивільного процесу праву як способу вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом.
Принцип законності в цивільному процесуальному праві полягає в обов'язку суду та всіх інших учасників процесу неухильно дотримуватись у своїй діяльності норм Конституції та законів України. Розглядаючи справу та приймаючи рішення, суд керується виключно законом, а в організації своєї діяльності та виконанні судових рішень - законами та підзаконними правовими актами.

Порушення судами принципу законності призводить до несприятливих процесуальних та організаційних наслідків, які полягають у прийнятті необгрунтованого рішення чи його відміні. Якщо обов'язок дотримуватись закону не виконується особами, які беруть участь у справі, то до них можуть бути застосовані процесуальні санкції (наприклад, відмова в прийнятті апеляційної скарги в разі порушення терміну її подання).

Міжгалузевиминазиваються принципи, що діють відразу в кількох галузях права. Більшість принципів мають міжгалузевий характер, бо більш-менш одноманітно виражені в нормах кількох галузей. До них належать принципи судоустрою, судочинства (цивільного, господарського, кримінального) і правового стану осіб, які беруть участь у процесі. Це, зокрема, такі:

· незалежність суддів і підкорення їх тільки законам;

· здійснення правосуддя тільки судом;

· рівність прав учасників судового розгляду;

· всебічність, повнота й об'єктивність з'ясування обставин справи;

· ніхто не може бути суддею у власній справі;

· усність, безпосередність, безперервність, гласність процесу;

· національна мова судочинства;

· доступність судового захисту та багато інших.

Міжгалузевими принципами є такі принципи, як «дозволено все, що не заборонено законом», а також «дозволено тільки те, що прямо дозволено законом, все інше заборонено. Загальнодозволена спрямованість характерна для цивілістичного циклу галузей, зі змісту яких випливає, що громадяни і юридичні особи можуть займатися будь-якою діяльністю, не забороненою законом. Водночас діяльність органів держави базується на дозволено-заборонному принципі, бо здійснюється відповідно до їх компетенції в рамках адміністративного, криміналістичного і процесуального циклу галузей і побудована на забороні виходити за її межі.

Галузеві принципи підкреслюють особливості конкретної галузі права і нарівні з предметом і методом сприяють індивідуалізації галузі як самостійної в загальній системі права. Принципи галузей — це не раз і назавжди дана аксіома; вони, як і норми права, можуть змінюватися, зокрема зі зміною суспільних відносин, на базі яких виникає галузь права. Так, процеси реформування політичної, економічної, соціальної та інших сфер життя суспільства не могли не відбитися на змісті галузевих принципів. Поява ринку праці і капіталу, наприклад, сприяла становленню ряду нових принципів галузі трудового права. За часів соціалістичної системи господарювання за будь-яким роботодавцем все ж стояла держава, тому основні умови трудового договору з працівником (розмір зарплати, терміни договору, тривалість відпусток та ін.) були значною мірою усередненими. В умовах ринкової організації економіки основоположними принципами трудового права стають:

свободапраці, яка передбачає для кожного працездатного громадянина свободу вибору місця роботи, форми й виду реалізації своїх здібностей до праці, а також свободу договірного регулювання трудових відносин при встановленні державою обов'язкового мінімуму прав найманого працівника;

державний нагляд і контроль за умовами праці найманих працівників;

принцип обов'язковості умов договорів про працю, в тому числі вимоги дисципліни і підлеглості працівника організаторам виробництва в процесі праці;

і нарешті, більшого значення набуває принцип забезпечення працівника при настанні непрацездатності, а також матеріального забезпечення в разі безробіття, що зафіксовано на міжнародно-правовому рівні.

В галузях цивілістичного напряму йдеться про принципи єдності правового регулювання майнових і особистих немайнових відносин незалежно від їхніх суб'єктів, рівності учасників цивільних правовідносин, повного поновлення порушеного стану суб'єктів цивільного права та ін.