Загальні принципи роботи з поштовими програмами?

Семінар 1

1. законодавче, нормативно-довідкове, договірне, організаційно-управлінське, фактографічне забезпечення?

Інформаційне забезпечення поділяють на законодавче, планове і нормативно-довідкове, договірне, технологічне, організаційно-управлінське і фактографічне. Законодавче – сукупність законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки. Законодавче забезпечення включає також законодавчі акти з питань громадського, трудового, кримінального і адміністративного права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства.Планове і нормативно-довідкове – сукупність інформації, яка є в планах економічного і соціального розвитку ревізованого підприємства; норми і нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; утворення фондів економічного стимулювання, пільгових витрат та ін.; розміри платежів до державного бюджету, з соціального страхування Договірне – господарські угоди, контракти з суб'єктами підприємницької діяльності, складені ревізованим підприємством та затверджені в установленому порядку. До них належать договори на поставку сировини, товарів, реалізацію продукції тощо.Технологічне – технічна документація з технології виробництва продукції, робіт і послуг, міждержавні та Державні стандарти, технічні умови якості продукції, галузеві стандарти, проектно-технічна документація та інші, які використовуються на ревізованому підприємстві.Організаційно-управлінське – складається із структури ревізованого підприємства, його юридично-правової, госпрозрахункової самостійності і організаційно-розпорядчих документів, затверджених вищестоящою організацією, а також накази, розпорядження, службове листування з питань виробничої і фінансово-господарської діяльності. Крім того, сюди відносять організаційно-розпорядчі документи, які видає керівництво ревізованого підприємства (штатний розклад, накази і розпорядження), службове листування з питань його діяльності.Фактографічне – сукупність даних економічного характеру про факти (операції), які дійсно відбулися у виробничій і фінансово-господарській діяльності, відображені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також у звітності про діяльність ревізованого підприємства, об'єднання.

Семінар 2

Загальні принципи побудови комп’ютерних мереж?

Загальні принципи побудови комп’ютерних мереж:

Інтерфейс – це певна логічна та фізична сутність між незалежними об’єктами, що взаємодіють між собою. Інтерфейс задає параметри та характеристики взаємодії об’єктів. Фізичний інтерфейс (порт) – визначається набором електричних зв’язків та характеристиками сигналів. Зазвичай, це роз’єм з набором контактів, кожен з яких має певне призначення. Роз’єми різних пристроїв об’єднуються за допомогою кабелю, в якому кожен провідник під’єднується до певного контакту.

Логічний інтерфейс – набір інформаційних повідомлень певного формату, якими обмінюються два пристрої, а також набір правил обміну цими повідомленнями.

В комп’ютері стандартним інтерфейсом є USB та COM порти, що призначені для під’єднання до комп’ютера різноманітних периферійних пристроїв.

В периферійному пристрої інтерфейс зазвичай представлено контролером периферійного пристрою, який приймає команди та дані від комп’ютера і керує роботою периферійного пристрою. Назворот контролер повідомляє комп’ютер про здійснені операції та свій стан (рис.2.2).

Програмну підтримку функціонування периферійного пристрою виконує програма-драйвер, що встановлюється на комп’ютер і керує контролером периферійного пристрою. Драйвер периферійного пристрою є посередником між процесором і периферійним пристроєм, він передає команди до контролера і здійснює високорівневі операції (наприклад, розділення документа на сторінки, друкування певного символу). Програмне застосування, яке виконує обмін даними з периферійним пристроєм звертається до драйверу пристрою і повідомляє йому адреси байтів пам’яті, що треба передати.

Драйвер послідовно передає байти по лінії зв’язку. Для виокремлення початку байта, першим передається стартовий сигнал специфічної форми, потім інформативні біти (на один біт - відповідний електричний сигнал) і наприкінці стоповий сигнал специфічної форми та контрольний біт для перевірки достовірності переданої інформації.

Після отримання чергового байту інформації, контролер його інтерпретує і запускає задану операцію для периферійного пристрою. Після завершення роботи, драйвер периферійного пристрою повідомляє операційну систему про виконання завдання. Операційна система повідомляє про це програмне застосування.

Програма що працює на комп’ютері А не може безпосередньо доступитися до ресурсів комп’ютера В. Вона має просити (за допомогою повідомлень) відповідну програму, що працює на комп’ютері В. Повідомлення можуть містити як інформаційні дані (вміст певного файлу), так і команди на виконання певних дій. Драйвери і контролери портів працюють подібно до попереднього прикладу. Разом вони виконують передачу інформації по кабелю між двома комп’ютерами. В справжніх мережах подібні функції виконують мережні адаптери та їх драйвери.

Модулі «Клієнт» та «Сервер»

Потреба у доступі до віддалених файлів та ресурсів може виникати у користувачів багатьох різноманітних застосувань:

·
Текстових редакторів.

·
Графічних редакторів.

·
СУБД (Системи управління базами даних).

Очевидно, що функції з організації обміну нераціонально втілювати у склад кожного програмного застосування. Ефективніше цю задачу вирішує пара спеціалізованих модулів:

Клієнт – модуль, що призначений для формування повідомлень-запитів до віддаленого комп’ютера від різних типів програмних застосувань. В зворотному напрямку – прийом результатів та передача їх до відповідних програмних застосувань.

Сервер – модуль, який постійно очікує запити від клієнтів. Після отримання запиту, він виконується. Один сервер є спроможним виконувати запити відразу від кількох клієнтів (одночасно чи послідовно).

Важливою функцією клієнтської програми є здатність відрізняти запит до віддаленого ресурсу від запиту до локального ресурсу. Клієнтська програма сама розпізнає і перескеровує (Redirect) запит до віддаленого комп’ютера звільнюючи програмні застосування від таких завдань Клієнт і сервер виконують системні функції по обслуговуванню запитів всіх програмних застосувань комп’ютера А на віддалений доступ до ресурсу комп’ютера В (принтеру, файлам, факсу). Для того, щоб програмні застосування комп’ютера В могли користуватися ресурсами комп’ютера А, схему доповнюють клієнтом для комп’ютера В і сервером для комп’ютера А.

Терміни «клієнт» і «сервер» використовують для позначення як програмних модулів так і комп’ютерів. Якщо комп’ютер переважно надає свої ресурси іншим комп’ютерам, то він називається сервером, якщо їх споживає – то клієнтом. Іноді комп’ютер може бути як клієнтом так і сервером. Мережні сервіси (служби) і застосування

Сервісом (service) називається надання користувачам спільного доступу до певного типу ресурсів (наприклад, доступ до файлів – файловий сервіс, сервіс друку, сервіс електронної пошти, сервіс віддаленого доступу).

Програми, що реалізують мережні сервіси відносяться до класу розподілених програм.

Розподілена програма – це програма, що складається з кількох взаємодіючих частин. Кожна частина може виконуватися на окремому комп’ютері мережі.Мережні служби – це системні розподілені програми, що реалізують мережні сервіси.

Семінар 3

Мережеві новини Usenet?

Новини мережі Usenet — це другий по розповсюдженості сервіс Інтернет. Якщо електронна пошта передає повідомлення по принципу «від одного — одному», то новини мережі передають повідомлення «від одного — багатьом». Механізм передачі кожного повідомлення схожий на передачу пліток: кожен вузол мережі, який отримав якусь нову інформацію (тобто нове повідомлення), передає її на всі знайомі вузли, тобто всім тим вузлам, з якими обмінюється новинами. Таким чином, послане користувачем повідомлення розповсюджується, багатократно дублюючись, по мережі, досягаючи за доволі короткі строки всіх учасників телеконференції Usenet у всьому світі. При цьому обговорення теми, яка цікавить користувача, може брати участь безліч людей, незалежно від того, де вони знаходяться фізично. Кількість користувачів Usenet доволі велика — за оцінками UUNET technologies, кількість нових повідомлень, які поступають у телеконференції щоденно становить близько мільйона.

Новини поділені на ієрархічно організовані тематичні групи і ім'я кожної групи складається з імен підрівнів ієрархії, які розділені крапками, причому загальніший рівень пишеться першим. Розглянемо, наприклад, ім'я групи новин fido7.windows.nt.admin. Ця група відноситься до ієрархії верхнього рівня fido7, це ієрархія некомерційної системи країн колишнього СРСР. В ієрархії fido7 наявний підрівень windows, призначений для обговорення різних питань, пов'язаних з операційними системами фірми Microsoft. Далі, NT означає операційну систему Windows NT, а admin позначає групу, призначену для обговорення питань адміністрування. Таким чином, маючи мінімальні знання англійської мови, можна за іменем групи легко зрозуміти, що в ній обговорюється. Наприклад, в alt.games.doom пишуть ті, хто полюбляє гру DOOM.

Існують глобальні ієрархії та ієрархії, які локальні для якої-небудь організації, країни чи мережі. Набір груп новин, які отримує локальний сервер Usenet визначається адміністратором серверу та наявністю тих чи інших груп на інших серверах, з якими він обмінюється новинами. Доволі часто ситуація, коли сервер отримує, по-перше, всі глобальні ієрархії, по-друге, локальні для країни чи мережі, по третє, ієрархії локальні для конкретної організації.

До різних ієрархій застосовуються різні норми і правила роботи з ними. В першу чергу, це стосується мови повідомлень — в україномовні групи слід писатиукраїнською мовою, в той же час як у групи глобальної ієрархії comp можна писати лише англійською. Не завжди в Usenet можна посилати інформацію рекламного характеру. Деякі з груп спеціально створені для комерційних цілей і надають таку можливість, а деякі є абсолютно некомерційними — і тому встановлена заборона. Менш суворими є обмеження на можливі обсяги цитування попередніх авторів, розмір підпису тощо.

Починаючи роботу з будь-якою групою або ієрархією груп, в першу чергу необхідно ознайомитися з правилами роботи з тими, які регулярно розміщує в цих групах людина, яка добровільно взяла на себе обов'язки координатора групи (модератора).

Справді групи новин бувають двох типів — модеровані та звичайні. Повідомлення, які з'являються у модерованих групах, перед тим, як розсилаються по мережі, проходять процедуру своєрідної цензури, яка здійснюється модератором — у такій структурі, як Usenet, неможливо підтримувати порядок без суворості.

На нинішньому етапі будь-який комп'ютер, який підключений до Інтернет, має доступ до новин Usenet, але новини Usenet розповсюджуються і по іншим мережам, так же широко, як і електронна пошта. Спосіб і зручність роботи з новинами у великій мірі залежить від того, яким чином користувач отримує їх. В Internet програма-клієнт напряму отримує новини з серверу Usenet, і між переглядом списку повідомлень, які містяться у групі, і переглядом цих повідомлень немає затримки. Коли ж користувач отримує новини через електронну пошту, то спочатку він отримує список статей, а вже потім отримує статті, які окремо замовляє.

Семінар 4

Електронні публікації?

Особливістю електронних публікацій є дешевий видавничий процес, обумовлений відсутністю високих накладних витрат на виготовлення і розповсюдження. Якщо видавець не зацікавлений в одержанні прибутку, він може просто розмістити документ в мережі, зробивши його доступним засобами Web.

Вибір способу розповсюдження електронної публікації залежить від кола потенційних користувачів і ринкової стратегії, розроблюваної для публікації. Сьогодні найбільш реальними є компакт-диски і мережа.

При створенні електронної публікації повинні бути закладені ідеї, цікаві читачам, тому потрібні автори і редактори; ці ідеї повинні відповідати способу представлення і змісту, тому потрібні видавці і інвестори; публікації повинні бути підготовлені для розміщення на носії – повинні розробники; якщо публікації будуть розміщені на компакт-диску – необхідні виготовлювачі; оскільки видання будуть продаватись і купуватись – необхідний маркетинг.

Як правило, видання мережевих документів ґрунтується на мові HTML.

Електронні публікації дозволяють використовувати накопичений організацією досвід для налагодження відносин з усіма учасниками ділових процесів, здійснюваних організацією.

Види електронних публікацій організації можуть бути такими:

· статична публікація: публікація змісту, який залишається незмінним, поки автор не змінить його вручну;

· динамічна публікація:публікація змісту, який автоматично змінюється, але виглядає однаково для будь-якої аудиторії;

· “вибіркова” публікація:публікація змісту, який побудований із заздалегідь визначених компонентів, які аудиторія підбирає самостійно, виходячи із своїх специфічних потреб;

· адаптивна публікація: публікація змісту, який складається із заздалегідь визначених компонентів, які може настроювати як аудиторія, так і автор;

· публікація, орієнтована на відносини:залучення аудиторії до процесу публікації за рахунок створення середовища, до якого користувачі роблять свій внесок, надаючи відгуки і пропозиції.

Розробка електронної публікації містить такі головні компоненти:

· створення змісту: розробка змісту і його структурування за компонентами;

· управління змістом: оцінка, управління версіями і установка компонентів;

· доставка змісту:поєднання керованих компонентів і їх розподіл у різних середовищах для різних аудиторій.

Електронні публікації можуть бути статичними і динамічними (формуються в момент звертання до них спецiальними програмами пiд час надходження запиту) і розміщуються на Web-сайтах організацій. Розробка Web-сайта складається з таких основних операцій і потребує врахування таких основних компонентів сайта:

· розробка концепції сайта;

· створення продуманої зручної навігаційної системи сайта

· розробка інтерфейсу сайта

· розробка індивідуального дизайну сайта

· графіка і анімація

· web-програмування і верстання

· створення web-додатків;

· система управління змістом сайта;

· система управління доступом;

· форма замовлення;

· оновлюваний прайс-лист;

· каталог продукції;

· гостьова книга;

· система Інтернет-магазину;

· смуга новин

· система голосування;

· система збору статистики;

· дошка оголошень (форум);

· оптимізація сторінок для пошукових систем з підбором ключових слів;

· реєстрація у багатьох пошукових системах і каталогах;

· підтримка сайта (оновлення і обслуговування);

· тестування сайта;

· контент (зміст) сайта.

Можна виділити такі стандартнівидисайтів:

· “візитна картка”;

· Інтернет-представництво;

· корпоративний сайт.

Візитна картка

Сайт типу “Візитна картка” рекомендується невеликим компаніям та окремим особам, які бажають бути представленими в Інтернет для довідкової підтримки клієнтів, анонсування інформації щодо пропонованих товарів і послуг. До сайта такого типу входять такі розділи:

· про компанію;

· розділ, присвячений презентації компанії, опису роду діяльності, рекламі;

· послуги (товари) і ціни;

· “як нас знайти”;

· розділ, який містить контактну інформацію, графічну карту проїзду, можливість зворотнього зв’язку(E-Mail),опис маршруту;

· розділ новин компанії.

Розробка такого сайту включає:

· розробку дизайну;

· сканування і опрацювання графічних матеріалів та ілюстрацій;

· створення інформаційного наповнення (приблизно 7 сторінок);

· використання анімації (динамічні кнопки, підказки та ін.).

Інтернет-представництво

Сайт “Інтернет-представництво” створюється для компаній, які планують використовувати інфорнет з маркетинговою метою, для підтримки клієнта та просування бізнесу.

До складу такого сайту може входити електронний каталог товарів, реалізований на основі технології баз даних, захищена паролем система адміністрування динамічного наповнення сайта. Сайт, побудований на основі такого типового рішення, є системою, що розвивається і надалі може бути доповнений новими інформаційними розділами і програмними модулями.

Як правило, до такого сайта входять розділи:

· “ Про компанію”;

· “Як нас знайти”;

· каталог товарів;

· прайс-листи, доступні для перегляду в Інтернет і зберігання на комп’ютері користувача;

· розділ новин компанії;

· розділ підтримки клієнтів;

· зворотній зв’язок;

· гостьова книга;

· системи “питання-відповідь”;

· система адміністрування сайта.

Розробка включає:

· розробку стилю і дизайн сайта;

· розробку структури подання інформації;

· сканування і опрацювання графічних матеріалів та ілюстрацій;

· створення інформаційного наповнення (приблизно 15 сторінок);

· використання анімації;

· створення форм зворотнього зв’язку;