Історичне значення Французької революції

Французька революція — явище абсолютно унікальне і в європейській історії, і в світовій. З точки зору фактів це не завжди просто вловити. Що тут унікального? Стратили короля, встановили республіку — це було і в Англії в роки Англійської революції. Тоді у Франції правив Людовик XVI, і невипадково його настільною книгою була історія Карла I Англійського — він не хотів повторити цей досвід, щоб не зійти на ешафот. Велась політична боротьба, страчували людей — це теж було в історії. Написали кілька конституцій — французи прекрасно знали, що американці написали конституції і для окремих штатів, і після Війни за незалежність. Тобто за подієвою канвою значення революції важко вловити. Але водночас були речі, які робили Французьку революцію абсолютно унікальною.

По-перше, це перша революція, направлена на майбутнє. Що означало слово «революція» до цього, в Середні віки? «Революція» — це повернення у вихідну точку. Починаючи з певної точки орбіти планета здійснює коло та повертається у вихідну точку, і говорили, що планета зробила революцію. Казали: хворий пережив революцію, тобто він хворів, потім була, як ми сьогодні говоримо, криза, і врешті хворий пережив революцію. І це не лише філологічна особливість. У роки тієї ж Англійської революції всі намагались повернутись у минуле: і король, і парламент, який з ним воював, у те славне минуле, коли Англія була великою державою.

Французька революція — перша, яка поставила собі за мету побудувати новий світ. Звичайно, Французька революція зробила це першою на основі того, що писали просвітителі, яким дуже вірила освічена еліта. Вони вважали, що потрібно прийняти ряд якихось правильних законів, написати правильну конституцію, перебудувати країну, і тоді настане щастя. Цим, власне, і займалась Французька революція.

Якщо говорити сучасною мовою, країна була повністю переформатована. Раніше були звичні для нас провінції: Бургундія, Нормандія, Шампань чи Прованс. У кожній провінції були свої звичаї, звички, мови, говірки, на кордонах провінцій стояли митниці, тобто не можна було безмитно провезти товар. Жителі частини провінцій навіть не вважали себе французами, вони говорили: «Там у них у Франції якась революція, а нам чого в це лізти». Революція це повністю змінила: провінції скасували, на їх місці з'явились вісімдесят з гаком департаментів, більш-менш рівних за кількістю населення, назви провінцій пішли в минуле, і департаментам дали назви за географічними прив'язками: Сена і Марна, Верхні Альпи, Монблан і так далі. Крім цього, була поставлена мета боротись з незалежністю провінцій, тому всі департаменти мали абсолютно рівні права.

Була поставлена мета, щоб усі говорили французькою мовою. Зрозуміло, що реалізувати це за рік, за два чи за десять нереально, але шлях, визначений для цього, з'явився в роки Французької революції — це початкова школа та середня школа. Тобто школа повинна навчити дітей говорити правильно, школа повинна виховати громадянина майбутньої Франції. Більше століття за це боролись, повною мірою ця система запрацювала в кінці XIX століття. До цього француз, який вирушав з Парижа кудись у Монпельє, почував себе іноземцем, він нічого не розумів. Це є у спогадах від XVII століття, коли один французький драматург писав, що він, як московит, не розуміє ні слова з того, що йому говорять на вулицях.

Крім цього, Французька революція, наскільки це було можливо, повністю покінчила з усіма поділами французів, щоб створити єдиний французький народ, або, як тоді говорили, єдину французьку націю. І в Англії була нація, і було поняття французької нації, але нація в сучасному сенсі слова, з націоналізмом, з шовінізмом — це, звичайно, творіння Французької революції. Було проголошено повну рівність, але перед законом. Казали: зрозуміло, що розумний не буде рівним дурному, сильний не буде рівним слабкому, але перед законом всі повинні бути рівні. Французька революція скасовує все, що націю ділило: скасовує стани, скасовує дворянські титули, ремісничі цехи, корпорації — все це було скасовано.

З'явився принцип виборності. За старого порядку, як стали називати те, що було доти, панував принцип призначуваності на посади. Суверенітет у короля, король призначає на всі посади, частина посад продається. Тепер з'являється поняття «суверенітет нації», і на всі посади вибирають, аж до єпископів, тобто навіть на церковні посади. Згодом, звичайно, це все коректувалось. Частина просвітителів писала, що нереально, щоб народ приймав закони, народ повинен обирати представників, а ті приймати закони. Потім за Наполеона (Наполеон, звичайно, частина революції) з'явилась ідея про те, що держава призначає посадових осіб, префектів — це все дожило до сьогодні, — щоб контролювати те, що відбувається на місцях. Але в цілому принцип виборності восторжествував.

Почав реалізовуватись принцип, який отримав назву «меритократія» — правити повинні кращі: кращі за здібностями, кращі за талантами. Жодна європейська країна цього не проголошувала, незрозуміло, чи може якась країна взагалі цього домогтись, оскільки завжди існуватиме боротьба між людьми. Але французи це проголосили, стали втілювати в життя, і пішло це з Наполеона. Маршал Ней — син бондаря, маршал Мюрат — син шинкаря, але нікого це не хвилювало — ні походження не грало ролі, ні багатство, призначали за талантом — в ідеалі, звичайно. Потім Франція приблизно за століття вибудує спеціальну систему під це, і сьогодні, щоб зайняти багато державних посад аж до шкільного вчителя, потрібно пройти конкурс, скласти іспити. Тобто на рівні офіційної ідеології на посади призначаються найкращі.

Таких фрагментів в історії Французької революції дуже багато, і в цілому вони формують французьку політичну систему, причому сьогоднішню. Для Франції Французька революція абсолютно офіційно, на рівні офіційного дискурсу — це подія основоположна. І це не просто ідеологія, це живе в головах пересічних французів, їх виховує все та ж школа. Коли виникає якийсь скандал на релігійній основі або ще якийсь, завжди кажуть: це замах на республіканські цінності, це цінності Французької революції, вони були закладені, і міняти їх не можна в жодному разі.

Природно, що революція — подія основоположна багато в чому не лише для Франції, але й для всієї Європи. У 1792 році починається війна, Франція сама її починає, ніхто, звичайно, не міг собі уявити, що війна триватиме двадцять з гаком років, до 1815 року, — сучасники іноді називали її тридцятирічною війною. Революційні війни переростуть у наполеонівські, і після Віденського конгресу буде побудована Віденська система — 1815 рік. Карта Європи зміниться, зміняться принципи, які були покладені в основу міжнародної політики. Історики сперечаються, скільки ця система прожила в первісному вигляді — 10 років, 15 років, 20 років. Але що цікаво, XIX сторіччя було найбільш мирним з усіх попередніх. Тобто певну міжнародну систему за підсумками революції все-таки змогли побудувати.

І значення для всього світу, яке не обмежується ні Францією, ні Європою. Принцип 1789 року, як прийнято говорити у Франції, — це те, що сьогодні є основою, аксіомою європейської політичної моделі. Свобода, рівність усіх перед законом, презумпція невинуватості, закон єдиний для всіх, народний суверенітет, всі повинні обиратись — це залишається базою і європейської політичної моделі, і американської політичної моделі, і звідти вже поширюється на весь світ. Якщо взяти ідейні течії, які задавали координатну сітку для подій у Європі і в усьому світі в XIX-XX століттях — лібералізм, соціалізм, консерватизм, комунізм, що завгодно, — всі шукають і знаходять собі попередників саме в роки Французької революції, всі ведуть свої витоки саме звідти.

Практично будь-яка революція XIX століття звіряє себе з Французькою революцією. І не тільки XIX століття: навіть для Жовтневого перевороту початку XX століття Французька революція була абсолютно офіційно визнана (це є в офіційних виступах) революцією-прототипом. Те, що відбувалось у Франції більше 200 років тому, стало прототипом для того, що відбувалось за зовсім інших умов в абсолютно іншій країні, причому прототипом на багатьох рівнях, починаючи від лексики — ті ж комісари з'являються в роки Французької революції — і закінчуючи тим, що під час Жовтневого перевороту постійно стежили, які етапи пройшла Французька революція, як у ній йшла політична боротьба, ось у них терор і у нас, а чи буде у нас термідор. Це офіційно обговорювалось на рівні Центрального комітету партії, на рівні найбільших партійних діячів.