Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а. Тодыка Ю. Н.Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика

Тодыка Ю. Н.Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. — X.: Факт, 2001.- 328с.

Тодика Ю.М., Марцеляк О. В.Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян. - X.: Лібра, 1998.- 107с.

Савенко М.. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції //Право України. – 1999. - № 2. – С. 3-9

Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С.68-83.

Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті практики Європейського суду з прав людини: Матеріали п'ятого українсько-німецького колоквіуму з питань конституційного права // Вісник Конституційного Суду України. - 2001. - № 2. - С. 40-47.

Ткачук П. Конституційний Суд України: теоретико-правові питання діяльності // Вісник Конституційного Суду України.- 2006.- № 4.- C.23-37

Т е м а 31. ІНСТИТУТ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ В МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ПРАВ ОСОБИ

П л а н

1. Поняття та характерні риси механізму захисту прав особи.

2. Загальна характеристика елементного складу механізму захисту прав особи та місце і роль Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена) в цьому механізмі.

3. Історія виникнення та становлення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Україні.

4. Компетенція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по захисту прав особи.

5. Проблеми удосконалення та підвищення ефективності діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по забезпеченню прав особи.

В роботі необхідно розкрити загальне значення забезпечення прав особи, дати поняття та особливості механізму захисту прав і свобод людини та громадянина, проаналізувати елементний склад цього механізму і визначити місце Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в цьому механізмі. Навести історію виникнення інституту омбудсмена, коротко охарактеризувати його існуючі моделі, зупинитися на становленні цього інституту в Україні. Дати стислу характеристику функцій та повноважень Уповноваженого в галузі захисту прав особи, проаналізувавши відповідне чинне законодавство. Необхідно показати роль діяльності омбудсмена в процесі забезпечення прав особи, виявити існуючі проблеми і вказати на шляхи їх вирішення, вказати напрямки вдосконалення та підвищення ефективності діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по захисту прав особи.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини: Закон України // Відомиості Верховної Ради України. – 1998. - №20. – Ст. 99.

Кушніренко О., Барабаш Ю. Інститут євроомбудсмана: питання теорії і позитивної практики // Право України. – 2001. - №6.

Тодика Ю.М., Марцеляк О.В. Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян. Монографія. - Харків: Лібра, 1998. - 107с.

Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №1. – с.68-83.

Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №3.

Волинка К.Г. Проблеми становлення єдиного механізму забезпечення прав і свобод особи // Запорізький юридичний інститут. Вівсник Запорізького юридичного інституту: Наук.-практ. Зб. - №3 (12). – 2000. . Запоріжжя, 2000. – С. 38-48.

Карпачова Н. Стан дотримання та захисту прав громадян України. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини // Влада. Людина. Закон. – 2003. - №1. – С. 102-109.

Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. / За К 65 ред. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. — Х.: Право, 2008. — 416 с. — ISBN 978-966-458-056-1

Т е м а 32. ВИБОРЧА СИСТЕМА І ВИБОРЧЕ ПРАВО ПО ВИБОРАМ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ

П л а н

1. Поняття виборчої системи і виборчого права.

2. Виборча система по виборах народних депутатів України.

3. Види виборів народних депутатів України, порядок їх призначення.

4. Порядок проведення виборів, підрахунку голосів і визначення результатів виборів.

5. Проблеми реалізації виборчого права по виборах народних депутатів України.

Потрібно сформулювати поняття виборчої системи і виборчого права, проаналізувати змішану виборчу систему по виборах нарподних депутатів України, її переваги і недоліки.

У другому питанні необхідно вказати на види виборів народних депутатів України, особливості їх призначення. Далі потрібно проаналізувати окремі стадії виборчого процесу, зокрема, висування та реєстрації кандидатів у народні депутати, проведення агітації, фінансування виборів, порядку голосування та визначення результатів виборів. В останньому питанні необхідно зупинитися на проблемах реалізації виборчого законодавства по виборах народних депутатів України на прикладі останніх парламентських виборів.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Конституція України.-К., 1996.

Про Центральну виборчу комісію України: Закон України від 30.06.2004 // Відомості Верховної Ради України . – 2004 – № 36. – С. 448

Про народних депутатів України: Закон України від 07.07.2005 (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України .– 2005. – № 38-39. – С. 449

Лавринович О. Реформа виборчої системи і парламент України // Право України.-2000.-№ 1.

Телешун С. Нові перспективи Закону про вибори народних депутатів України версії розвитку // Право України.-2001.-№ 1.

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы народных депутатов Украины: конституционно-правовой аспкет.-Х., 1998.

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики.-Х.,2000.

Мельниченко В. Нам не потрібні блукаючі форварди від політики (Виборчі системи сучасності) // Віче.-1997.

Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: актуальні проблеми теорії і практики.-К.,2001.

Тодика О.Ю. Вибори до парламентів країн СНД (Порівняльно-правовий аспект): Монографія. - Х.: Факт, 2003.

Кресіна І.О., Перегуда Є.В. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми: Монографія.-К., 2003.

Ставнійчук М.І. Теоретичні проблеми безпосереднього народовладдя // В кн..: Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф.Погорілко: Монографія.-К., 2003.

Задорожній О. Європейські пропозиції, українські реалії // Урядовий кур’єр.-26 квітня 2003 р.-№ 79.-С.5.

Тема 33. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ЯК ЄДИНИЙ ОРГАН КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В ДЕРЖАВІ

П л а н

1. Поняття, особливості та форми конституційного контролю.

2. Система органів державної влади, що здійснюють конституційний контроль в Україні і місце Конституційного Суду України у цій системі.

3. Повноваження Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції і місце цього органу державної влади в системі поділу влади в Україні.

4. Роль Конституційного Суду України в процесі розбудови в Україні демократичної, правової та соціальної держави.

В роботі необхідно визначитись із поняттям та особливостями конституційного контролю, охарактеризувати його форми. Вказати які органи державної влади можуть здійснювати конституційний контроль, в якій мірі та формах, визначитись з тим, яке місце в цій системі займає Конституційний Суд України. Потім треба розкрити повноваження Конституційного Суду як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, проаналізувавши відповідне законодавство. Необхідно стисло висловитись про місце Конституційного Суду України в системі поділу державної влади, зокрема, до якої гілки влади слід віднести Конституційний Суд – до судової чи до контрольно-наглядової. Аналіз конституційно-правового статусу Конституційного Суду необхідно закінчити висвітленням ролі цієї державної інституції в становленні України як демократичної, правової та соціальної держави, наводячи при цьому приклади з практики та аналізуючи прийняті Конституційним Судом рішення.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про Конституційний Суд Україгни: Закон України від 16.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. – Ст. 272.

Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 р. №2-3ЗП // Офіц. Вісн. України. – 1997. - №27. – С. 155.

Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 р. (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України // Офіц вісн. України. – 2000. - №51. – Ст. 2226.

Регламент Конституційного Суду України. Затв. Рішенням Конституційного суду України 05.03. 1997 р. // Офіц. вісн. України. – 1997. - №20. – С. 87.

Тодика Ю.М., Марцеляк О.В. Конституційний Суд України і прокуратура в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав громадян. Монографія. - Харків: Лібра, 1998. - 107с.

Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. - №2-3 (33-34). – 2003. – Х.., 2003. – С.287-301.

Евграфов П. Конституційний Суд України: формування громадянського суспільства, демократичної, правової держави. // Роль Конституційного Суду в державі та суспільстві: міжнародний семінар. 10-11 травня 2001р. м. Київ. – К., 2002. – С. 7-18.

Чиркин В.Е. Контрольная власть. // Государство и право. – 1993. - №4. – с.11-12.

Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России. – М.: Інститут государства и права РАН, 1995. – 175с.

Савенко М. Функція правової охорони Конституції України // Право України. – 2001. - №9.

Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – с.52-67.

Боботов С.В. Конституционная юстиция. – М.: Издательство ИЧП «ЕАВ», 1994. – 127с.

Ткачук П. Конституційний Суд України: теоретико-правові питання діяльності // Вісник Конституційного Суду України.- 2006.- № 4.- C.23-37

Т е м а 34. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

П л а н

1. Особливості правового статусу автономії у складі унітарної держави.

2. Правове положення Автономної Республіки Крим в Україні..

3.Правовий статус органів влади Автономної Республіки Крим та їх компетенція

4.Правові основи взаємовідносин вищих органів влади України та Автономної Республіки Крим в аспекті побудови в Україні правової, демократичної держави.

5.Автономна Республіка Крим як невід’ємна складова частина України.

По першому питанню необхідно визначити особливості правового статусу автономій в складі унітарних держав.

При розкритті другого питання звернути увагу на особливості правового статусу Автономної Республіки Крим у складі України, доказати цей особливий статус.

По третьому питанню розкрити склад органів публічної влади Автономної Республіки Крим, визначити їх повноваження, розмежувати повноваження між вказаними органами.

По четвертому питанню необхідно встановити правові основи взаємовідносин вищих органів влади України та Автономної Республіки Крим, зазначити як вони впливають на побудову в Україні правової, демократичної держави.

Розкриваючи п’яте питання плану, необхідно довести, що Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України, яка відповідно до законодавства України не має права виходу із України.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Конституція України. – К., 1996.

Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погоріло, Ю.М.Тодики. – К., 1999*.

Конституційне право України.- К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2004.- 884 c.

Копиленко О.Л. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу.- К.: Таксон, 2002.- 342 c.

Кравченко В.В. Конституційне право України.- К.: Атіка, 2001.- 320 c.

Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционное право Украины.- Х.: Райдер, 2003.- 292 c.

Чубаров Р. Конституція Автономної Республіки Крим //Віче.- 2003.- № 5.-C. 49-55

Швачка А.А. Автономная Республика Крым в административно-территориальной системе Украины // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків 4 - 5 грудня 2001 р.).- Х.: Нац. юрид. акад. України,2002.- C.215-216

Савчин М.В. Проблеми конституційного статусу Автономної Республіки Крим // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми: Зб. наук. праць членів Т-ва конст. права з нагоди 10-ї річниці Конституції України, Конст. Суду України та самого Т-ва.- К.: Купріянова, 2007.- C.220-249.- ISBN 978-966-8668-42-5

Т е м а 35. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

П л а н

1. Поняття та правова природа місцевого самоврядування.

2. Система місцевого самоврядування та його принципи.

3. Особливості статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Гарантії місцевого самоврядування.

В першому питанні необхідно дати визначення місцевого самоврядування, проаналізувати різні підходи щодо розуміння юридичної природи місцевого самоврядування.

В другому питанні потрібно дати поняття системи місцевого самоврядування, коротко проаналізувати її складові, а також вказати принципи, на яких організується та функціонує місцеве самоврядування в Україні.

Третє питання стосується характеристики особливостей правового статусу основних органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

В четвертому питанні необхідно розкрити гарантії діяльності місцевого самоврядування, зокрема фінансово-економічні, організаційні, правозахисні.

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97. // ВВР України. – 1997. - №24. – Ст.170.

Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.01. - №33. – Ст. 175.

Головченко В. Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1997. - №2.

Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. - №3.

Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Монографія / Заряд Ю.М. Тодики і В.А.Шумілкіна. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2004.

Чапала Г.В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: теоретико-правовий аналіз: Монографія. – Харків: Право, 2006.

Муніципальне право України / За ред. В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001.