Поняття й види функцій державного управління.

Поняття управління і соціальне управління.

Управління – це керівний вплив суб’єкта на об’єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування відповідно до закономірностей її існування і розвитку.

Платон (427-347 рр. до н. е.) та Арістотель (384-322 рр. до н. е.) вважали, що управління – це частина політичного процесу. Це суспільний засіб існування.

Процес управління – це взаємодія двох взаємопов’язаних елементів (підсистем): суб’єкта управління та об'єкта управління.

Суб’єкти управління можуть бути індивідуальними (учитель, директор, майстер, батько, мати і т. д.) і колективними (колегія, рада, штаб і т. д.).

Об’єкти управління в соціальній системі можуть бути: – суспільство, держава, окремі регіони; – сфера людського буття і галузь виробництва; – колектив підприємств, організацій, установ; – спільність, група людей, окрема людина.

Види управління: технічне, біологічне, соціальне.

Соціальне управління у самому широкому розумінні – це механізм організації суспільних зв’язків.

Соціальне управління у вузькому розумінні – це державне управління, під яким розуміється специфічний вид державної діяльності, що відрізняє її від інших проявів.

Структура управлінського впливу включає такі компоненти:

суб’єкт (окремі особистості, група осіб, різні організації, що є провідною підсистемою в будь-якій системі управління);

об’єкт (різноманітні соціально-психологічні явища та феномени – особистість, спільноти, їхній спосіб життя та діяльність із метою якісного та повного рішення завдань організації);

способи впливу (традиційно виділяють чотири основних – проникнення, зараження, наслідування та переконання).

Таким чином, управління – це структура й функція з упорядкування, збереження і цілеспрямованого розвитку системи.

Характеристика і поняття державного управління.

Під державним управлінням розуміють специфічну діяльність держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які безперервно, планомірно, владно впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів.

Учені виділяють три етапи в історії становлення сучасної науки державного управління: формування вихідних підходів і концептів (кінець 30-х – друга половина 50-х років); інституціоналізація напряму як університетської навчальної і наукової дисципліни (кінець 50-х – 70-ті роки); розвиток теоретичних та емпіричних напрямів науки, диференціація і спеціалізація напрямів і підгалузей (80-90-ті роки).

Основні властивості державного управління:

По-перше, державне управління спирається на державну владу, яка є легітимною, тобто має правову обумовленість.

По-друге, воно охоплює всі сфери суспільства.

По-третє, оскільки держава як складне явище є певною впорядкованою системою, то виступаючи в якості суб’єкта управління, вона надає і державному управлінню властивість системності, наявність якої надає державному управлінню необхідну узгодженість, координацію, субординацію, певну цілеспрямованість, раціональність і ефективність.

Принцип здійснення державної влади – поділ її на законодавчу, виконавчу та судову (закріплено у ст. 6 Конституції України).

Форма державного правління – це спосіб організації державної влади, зумовлений принципами формування і взаємовідносин вищих органів держави.

Виділяють 5 ознак державного управління:

1) Виконавчо-розпорядчий характер.

2) Підзаконність.

3) Масштабність та універсальність.

4) Ієрархічність. Ієрархічність державного управління виявляється в тому, що органи, які його здійснюють, мають систему, підпорядкованих їм інстанцій нижчого рівня.

5) Безпосередньо організаційний характер.

Поняття й види функцій державного управління.

Функції державного управління — це відносно самостійні та однорідні частини змісту управлінської діяльності, в яких виражається владно-організуючий вплив суб'єкта управління на об'єкт. Найбільш поширеною у вітчизняній літературі є класифікація функцій державного управління на загальні, спеціальні та допоміжні.

Загальними функціями державного управління є:

Функція прогнозування. Державне управління покликане вирішувати довгострокові, перспективні завдання, розв'язання яких відбуватиметься в умовах певної невизначеності, якщо органи виконавчої влади не матимуть прогнозів.

Функція планування присутня на всіх рівнях ієрархії управління. Вона полягає у визначенні мети, напрямів, завдань, засобів реалізації тих чи інших процесів, розробленні програм, за допомогою яких повинна бути досягнута мета.

Функція організації пов’язана зі створенням організаційного механізму.

Функція контролю покликана постійно надавати інформацію про дійсний стан справи щодо виконання завдань.

Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб'єкта чи об'єкта управління.

До основних спеціальних функцій державного управління, що здійснюються на вищому рівні вищим органом (Кабінетом Міністрів України), у системі органів виконавчої влади належать:

- забезпечення державного суверенітету та економічної самостій­ності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави;

- розроблення проекту Закону про Державний бюджет та забез­печення його виконання;

- розроблення і здійснення загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку держави.