Основні напрями й перспективи формування нової політичної системи
Головною метою формування нової політичної системи є перехід до справжньої, діючої народної демократії. Для того щоб нова політична система була завжди здатною до самооновлення й адаптації, необхідно, згідно з положенням нової Конституції України, докорінно опрацювати механізм представницької та безпосередньої демократії, широко втілити в суспільне життя елементи самоврядування, зламати бюрократичну машину, обравши справді професіональний, кваліфікований парламент. Виконавча влада повинна бути також висококваліфікованою, а її апарат — невеликим, але здатним ефективно працювати.
У зв'язку з докорінною перебудовою механізму представницької демократії та безпосередньої демократії виникає необхідність удосконалення виборчого законодавства на бага-топартійній основі, чіткого визначення процедури виборів Президента, народних депутатів України, місцевих представницьких органів.
До основних напрямів становлення й розвитку нової політичної системи слід віднести побудову демократичної, правової, соціальної держави, як записано в Конституції, з ефективно діючим парламентом, професіональним висококваліфікованим, сильним урядом, незалежними судовими органами — тобто з чітким поділом влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки з розмежуванням їх функцій. Важливим є зміцнення законності й правопорядку, виключення можливості узурпування влади та зловживань, ефективна протидія бюрократизмові й формалізмові; утвердження верховенства закону, його безперечне дотримання на всіх рівнях усіма громадянами; забезпечення гідних людини умов життя.
Демократизм держави і державного ладу в цілому виявляється, насамперед, у визнанні народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, а також у поєднанні безпосередньо народовладдя із здійсненням влади через органи державної вла-' ди і місцевого самоврядування.
Крім цього, основним напрямом формування новрї політичної системи є побудова громадянського суспільства як сукупності вільних людей та їх організацій, політичних партій, рухів, профспілок, кооперативів, асоціацій, покликаних виражати й захищати індивідуальні та групові інтереси громадян, встановлювати й реалізовувати відповідні відносини з державою. Створення громадянського суспільства в Україні мусить спиратися на використання світового досвіду, різних форм1 власності й демократичних політичних інститутів.
Шлях до громадянського суспільства пролягає через якнайширше запровадження самоврядування народу. Воно втілюється у двох взаємопов'язаних тенденціях:
1) розширення сфери самоврядування народу за рахунок радикального звуження централізованого державного управління;
2) якісний розвиток самоврядування, спрямований на подальше розширення сфери дії гуманістичних принципів, демократичних засад, витіснення елементів бюрократизму.
Важливим у побудові громадянського суспільства є утвердження плюралізму, який виступає своєрідною формою самореалізації суспільства й особи, відображаючи ступінь самодіяльності вільних людей та їх організацій, соціальної й політичної свободи.
Як основа демократичної політичної системи громадянське суспільство вносить у неї демократичні риси та якості, могутній дух вивільнення особи від державного диктату.
Важливим напрямом формування політичної системи є подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору самоврядуванню суспільства на всіх рівнях його соціально-політичної організації, сприяння якнайповнішому вияву ініціативи громадян, представницьких органів влади, партій, об'єднань і рухів, трудових колективів.
Зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства й особи як на теоретичному, так і на буденному рівнях є також важливим напрямом становлення й розвитку нової політичної системи. Це передбачає запровадження раціональної системи політичної освіти громадян, удосконалення повсякденного практичного політичного досвіду, враховуючи, що буденний рівень політичної свідомості матеріалізується у спостереженнях, звичках, уявленнях, стереотипах, впливає на формування громадської думки.
Творення нової України вимагає якісно нового стану духовності народу, посилення його освітнього й культурного по-
тенціалу, структурних змін у середній і вищій освіті, звернення до найкращих політичних традицій, політичної історії та культурної спадщини українського народу, раціональнішого й ефективнішого використання досягнень вітчизняного мистецтва. Це вимагає забезпечення необхідних умов для вільного розвитку нації в цілому й кожного етносу зокрема, формування й зростання національної свідомості й національної культури.
До основних напрямів й перспектив формування нової політичної системи слід віднести вдосконалення діяльності засобів* масової інформації, зміцнення їх ролі в регулюванні політичних відносин, управлінні суспільством, формуванні політичної свідомості, політичної культури суспільства й кожного громадянина, особливо в досягненні владно-політичної інтеграції суспільства.
Найважливішим завданням засобів масової інформації є забезпечення широкої гласності як запоруки демократизації суспільства, важливого принципу розбудови громадянського суспільства та правової держави. Одним із головних результатів діяльності засобів масової інформації повинне бути створення нової суспільно-політичної ситуації, яка характеризується розкріпаченням свідомості й ініціативи людей, вільним обміном і боротьбою думок, справжнім плюралізмом у пошуках шляхів виходу країни з кризи. При цьому гласність не повинна обернутися на засіб вияву амбіційних, егоїстичних інтересів окремих людей чи груп, досягнення цілей, що не збігаються з утвердженням реального народовладдя.
Вчасне самооновлення політичної системи з урахуванням внутрішнього й міжнародного становища, тобто її постійна адаптація, є важливим компонентом розвитку політичної системи. Адаптація для політичної системи — це не просто пристосування до ворожого впливу, це також спроба перетворити ті системи, які справляють тиск.
Слід зазначити, що будь-яка політична система функціонує на основі соціально-політичних норм, що відіграють роль регулятора політичної діяльності. Головне місце серед них посідає право — санкціоновані чи встановлені державою для громадян і юридичних осіб правила поведінки, дотримання яких забезпечується державним примусом. Крім того, існують звичаї, корпоративні норми та норми моралі. В усій системі норм є основні положення, пов'язані з виконанням влади. Це державне (конституційне) право, що гарантується Конституцією. Решта норм так чи так випливає з неї. Саме конституційні норми мають найбільш виражений політичний характер.