Про українську мову і українську школу

ЗАЛІКОВА РОБОТА

АНАЛІЗ ТЕКСТУ ВИСТУПУ

ЗАВДАННЯ

1. Підібрати текст виступу.

2. Проаналізувати текст за таким планом:

1.Указати вид красномовства (за сферою виголошення і за метою), форму викладу

(монолог/діалог) та жанр (лекція, промова, лист тощо).

2. Сформулювати тему і головну думку тексту (визначити, наскільки вона

зрозуміла і як виголошується).

3. Проаналізувати комунікативну ситуацію: адресат, адресант, умови спілкування.

4. Назвати способи мовленнєвого впливу.

5. Установити структурні та композиційні особливості тексту.

6. З’ясувати, як реалізуються доступність, розмовність і емоційність, чи

встановлюється контакт з аудиторією.

7. Схарактеризувати мову виступу.

8. Зазначити комунікативні позиції автора.

9. Назвати:

а)види аргументів, що використовуються (логічні/емоційні, за/проти,

сильні/слабкі/неістинні, коректні/некоректні);

б) спосіб аргументації (нисхідна/висхідна, індуктивна/дедуктивна,

однобічна/двобічна);

в) прийоми ефективної аргументації (персоніфікація ідей, відступи від теми,

використання парадоксу, лаконізм, гумор тощо).

10. Зробити висновок про успішність реалізації комунікативного завдання в даній

мовленнєвій ситуації. Якщо є недоліки – вказати.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Закони риторики диктують основні вимоги до публічного виступу, а саме: змістовність, зрозумілість головної думки, істинність, логічність викладу, рішучий початок і рішучий кінець, стислість, розмовність, стримана емоційність, вираження потреби донести думку до слухачів, контакт з аудиторією, правильність, ясність, багатство та виразність мовлення.

Характеризуючи текст, необхідно визначити не тільки його відповідність зазначеним вимогам, але й указати вид красномовства, проаналізувати комунікативну ситуацію, сформулювати тему й головну думку тощо (див. план і зразок аналізу).

Текст можна підібрати з навчальних посібників (Г.М.Сагач, Н.Г.Чибісової, Л.І.Мацько та ін.), наукових і публіцистичних видань. Обсяг – одна-дві сторінки, тематика – довільна (бажано, щоб це був не уривок, а закінчений за змістом текст). Аналіз повинен бути конкретним, з урахуванням вимог до виступу, всі твердження необхідно аргументувати прикладами. Текст виступу обов’язково додається.

Зразок аналізу

М.Грушевський

ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ І УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ

Буде тому двісті п’ятдесят літ з лишком, за гетьмана Богдана Хмельницького, переїздив через Україну грек із Сірії Павел із міста Алєпа. Він дуже докладно описав сю подорож свою і що він бачив на Україні. Його рідна країна Сірія пропадала тоді в темноті, біді і неволі під панованнєм турецьким. Україна ж саме тоді визволила себе від польського пановання і жила по всій своїй волі. Вигнали панів, забрали їх землі, самі вибирали собі попів і учителів у школу, яких хотіли, собі прикликали. Кажуть пани звичайно, що темні мужики не можуть самі собі порядку дати. Отже, той Павло саме тому дивуєть ся, які гарні порядки тоді були на Україні: як роботящо і розумно хазяйнували люде, як дбали про бідних, калік і сиріт, як старали ся про освіту. Дуже дивно було йому бачити, що тут усі діти письменні, навіть дівчатка, навіть сирітки – “вчать їх”, каже, “а не дають волочити ся без діла”. В кожнім селі була звичайно школа, старали ся про неї самі селяни, ніхто до неї не мішав ся. Вчили в такій школі мовою своєю, українською, а хоч не мудрі були ті вчителі, проте було письменних може й більше, ніж тепер. Український нарід, як порівняти його до московського приміром, – був тоді далеко розумніший, освіченійший, проворнійший. З України потім ціле століття находили на Московщину люде, що там заводили школи, бібліотеки, вчили, писали і друкували. Довгий час усі вищі духовні в Московщині були з Українців, бо своїх учених там не було. Довгі часи Московщина жила українською наукою, пока своєї нарешті не розвела, працею та заходами тих же українських учених.

Так було двісті літ тому. А тепер? Тепер навпаки. Тепер український народ задніх пасе. Письменних на Україні, так гуртом узявши, буде чи не у двоє менше, як у московських сторонах. Україна стала одною з найтемніших сторін. Книжок, газет між народом розходить ся незвичайно мало. Люди не мають поняття ні про що. Подивися по всяких заводах, чи торговлях, чи по школах, та урядах – більше там Руські, Поляки, Німці, Французи всяку справу ведуть, а наш чоловік на чорній роботі, бо невчений. Край багатий, родючий, дозвільний, а люде ледве живуть, у біді та темноті, та тільки що про переселеннє думають.

За сі двісті п’ятдесят літ наші краї поправили ся, покращали, просвітили ся й збогатили ся так, що й не сказати. А наш край, наш нарід зостався трохи не з тим, що був, або ще й назад пішов. Зостався темним гречкосієм, наймитом чорноробочим. Таке з ним зробила панщина, наново на нього накинена. Людей від усяких справ відсунено так, що нічим не могли порядкувати: мовчи, не розсуждай, що прикажуть – сповняй. До того темнота – не було освіти. Шкіл мало, а вчать непонятно, мовою руською...

...Всі інші народи, які дійшли до добробуту, освіти, доброго ладу, дійшли тільки завдяки тому, що мали просвіту на своїй рідній мові.

Даний виступ за місцем виголошення належить до соціально-політичних промов, за метою – до спонукаючих, за формою викладу – монолог. Його основною темою є розповідь про стан української просвіти минулого і сучасного у порівнянні, для чого автор наводить історичні свідчення. Головна думка виступу зрозуміла: український народ може досягти добробуту тільки через просвіту рідною мовою. Вона прямо не виголошується, але останній абзац прямо наштовхує на аналогію.

М.Грушевський як історик і політичний діяч (адресант) звертається до широкого українського загалу (адресат) за допомогою писемного публіцистичного мовлення. Він використовує переконування як основний засіб мовленнєвого впливу, наводячирзні види аргументів.

Структура виступу чітка: вступ (викладаються історичні дані про розквіт України), основна частина (проводяться паралелі між сьогоденням і минулим) та кінцівка (непрямо проголошується основна думка). Переходи від однієї частини до іншої логічно обгрунтовані (раніше – тепер – що робити). Початок і кінець не затягнуті, сам виступ лаконічний, містить тільки необхідні аргументи, але в той же час – достатньо інформативний.

Композиція виступу лінійна. Спочатку йде експозиція (перші два речення), потім зав’язка (розповідь про враження грека із Сірії – до кінця першого абзацу). Розвиток дії – другий абзац – опис стану просвіти в Україні; кульмінація – третій абзац, де автор з болем констатує той факт, що народ ”зостався темним гречкосієм, наймитом чорноробочим“. Розв’язка – останній абзац, в якому натякається на шлях виходу із кризової ситуації.

Виклад матеріалу доступний, автор ніби веде довірчу бесіду із читачем, хоче донести до нього свою думку. Розмовність викладу досягається за рахунок використання розмовної лексики і фразеології („розвела науку”, „волочитися без діла”, „пасти задніх” тощо), розмовного синтаксису (непрямий порядок слів: „Вчили в такій школі мовою своєю”...; неповні речення: „Зостався темним гречкосієм, наймитом чорноробочим”;), звертань („подивися”), питань („А тепер?”)).

Хоча в тексті відсутня емоційно забарвлена лексика, але йому властива стримана емоційність. Відчувається, що автора хвилює зміст виступу, про це свідчать не тільки емоційні аргументи, а й використання прикметників вищого та найвищого ступенів („освіченійший”, ”розумніший”, „найтемніших”), уживання слів з суфіксами суб’єктивної оцінки („сирітки”) та русизмів („розсуждай”, „непонятно”). Мова виступу відповідає тогочасним літературним нормам, вона ясна, багата та виразна (є синоніми: темнота, біда, неволя; епітети: темні мужики, дозвільний край; метафори: накинена панщина; антитеза: краї поправилися – народ назад пішов; риторичні питання:”А тепер?” тощо).

Автор весь час займає різні комунікативні позиції, найбільш вживані – інформатора (повідомлення фактів), співрозмовника (звертання) і емоційного лідера.

М.Грушевський використовує логічні (свідчення очевидців, історичні дані) та емоційні аргументи (власні враження, а також історичні факти, що звернені до почуттів – гордощів за свій народ, сорому за нинішнє існування, патріотизму). Усі вони є аргументами “за”, тобто підтверджують тезу автора про необхідність просвіти рідною мовою. До сильних доказів можна віднести свідчення очевидця – грека, що подорожував Україною, інші аргументи – слабкі (наприклад, ”по всяких заводах, чи торговлях, чи по школах, та урядах – більше там Руські, Поляки, Німці, Французи всяку справу ведуть, а наш чоловік на чорній роботі, бо невчений“; “Шкіл мало, а вчать непонятно, мовою руською”. Всі докази – коректні.

Аргументація однобічна (тільки аргументи ”за“), нисхідна, індуктивна (спочатку наводяться докази, а потім – теза).

Автор використовує такі прийоми ефективної аргументації, як: емоційність, не зловживання логічним натиском, звертання до життєво важливих проблем адресатів виступу, лаконізм.

У цілому, М.Грушевський успішно реалізує комунікативне завдання, його звертання до народу спонукає змінити ставлення до рідної мови, відродити колишню славу України.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття про риторику. Мета і завдання, предмет, програма та структура курсу.

2. Етапи становлення та розвитку риторичної науки.

3. Вітчизняне ораторське мистецтво.

4. Усний виступ, найважливіші вимоги до нього.

5. Способи мовленнєвого впливу оратора на аудиторію.

6. Різновиди красномовства за сферою соціальної діяльності.

7. Види промов за цільовою установкою.

8. Різновиди промов за типом підготовки і знаковим закріпленням.

9. Основні етапи підготовки публічного виступу.

10. Збирання матеріалу, основні джерела його накопичення.

11. Укладання основи виступу.