Поняття та ознаки правової держави

Ідеї, що стали доктринальною основою концепції «правової держави» формувались на протязі тривалого часу починаючи ще з античних часів (Платон, Аристотель, Цицерон). Але сам термін з’явився у німецькій літературі у працях філософа І.Г. Фіхте, та державознавців Р. фон Моля та К. Т. Велькера у першій половині XIX століття.

Суть правової держави розкривається у співвідношенні права і держави, розумінні їх власного змісту, а також природи їх діалектичної взаємодії (коли скрізь природу права ми оцінюємо природу держави, і навпаки).

Головним призначенням правової держави є:

- забезпечення моральними та юридичними засобами принципу верховенства права у всіх сферах суспільних відносин;

- реальне здійснення, гарантії та захист прав і свобод людини і громадянина, а також їх поновлення у випадку порушення;

- рівноправність громадянина і держави, їх взаємна відповідальність;

- участь і контроль громадянського суспільства у процесі створення і застосування законів.

Правова держава заснована на наступнихпринципах:

1. Верховенство права:

- право визначається як загальнолюдська цінність саме тому, що в його природі розкриваються та знаходять свою реалізацію такі цінності як свобода, справедливість, рівність, безпека, прагнення до щастя. Ціннісне розуміння природи права випливає також з доктрини природного права, яка вплинула на розуміння держави як гаранта забезпечення невідчужуваних прав і свобод людини;

- право є універсальним регулятором суспільних відносин, і завдяки його нормативній природі та формальним властивостям можна врегулювати різноманітні суспільні відносини;

- зв’язаність правом суб’єктів суспільних відносин:

а). відносна зв’язаність - громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом;

б). абсолютна зв’язаність - державі дозволено робити тільки те, що дозволено законом.

- верховенство правових законів (в перш за все - конституції) над підзаконними нормативними актами (що є наслідком пріоритету законодавчої влади (розвинутий парламентаризм) над іншими гілками влади у правотворчій діяльності).

2.Юридичне закріплення основних прав і свобод людини і громадянина в Конституції та інших законах та їх фактичне забезпечення. Точне і повне визначення правового статусу (прав і обов’язків, повноважень) всіх учасників суспільних відносин, зокрема державних органів і посадових осіб.

3. Розподіл влади, яка належить народу, на законодавчу, виконавчу, судову та контрольно-наглядову гілки.

4. Паритет (рівноправність) громадянського суспільства і держави, а в певних відносинах й верховенство громадянського суспільства над державою. Громадянське суспільство з одного боку розглядається як загальнолюдська цінність, певний ідеал суспільного розвитку, а з іншого - як реальна частина соціуму, відносно незалежна від держави, що будується та існує на засадах самоорганізації у різноманітних сферах соціальних відносин - сімейних, економічних, політичних, культурно-духовних, національних та ін.

5. Взаємоповага і взаємна відповідальність особи і держави на ґрунті пріоритету прав людини над правами держави..

6.Демократичний державний режим (див. відповідне питання програми)

7. Розвинена система чинного законодавства.

8. Провідна роль незалежної судової владиу вирішенні спірних питань і конфліктних ситуацій.

9. Високий рівень правосвідомості та правової культури громадян.

Правосвідомість - це певна форма суспільної свідомості, яка відображає ставлення суб’єктів правовідносин до права як явища, в тому числі до чинного права з точки зору ціннісних, ідеологічних, психологічних та поведінкових критеріїв..

Правова культура –складова загальної культури суспільства, має цінніснийхарактер, і визначаєрівень розвитку таких явищ правової реальності як праворозуміння, правосвідомість, правовідносини, правопорядок, нормотворча та правозастосовна діяльність суб’єктів права, а тому єневід’ємним компонентомправової держави і громадянського суспільства. Засобами забезпечення правової культури є розвиток знань про державу та право, правова освіта, правове виховання та правова поінформованість суспільства, що як наслідок створює умови для подолання такого явища як правовий нігілізм.

10. Законність – точне і неухильне дотримання законів всіма посадовими особами і громадянами ( неухильно додержуватися Конституції України та законів України є обов’язком громадян - ст.68 Конституції)