Геополітика та міжнародні відносини

1. ЩО ТАКЕ ГЕОПОЛІТИКА 2. ГОЛОВНІ ШКОЛИ В ДОСЛІДЖЕННІ ГЕОПОЛІТИКИ 3. СВІТОВИЙ ПОРЯДОК
геополітика та міжнародні відносини - student2.ru Геополітика(гр. γη - земля, πολιτική - політика) – світова політика, теорія і практика здійснення контролю над територією земної кулі, формування центрів впливу та міжнародних політичних відносин, на основі взаємопов’язаних географічних, економічних, військових, екологічних, демографічних, культурно-релігійних, етнічних та інших чинників. . геополітика та міжнародні відносини - student2.ru геополітика та міжнародні відносини - student2.ru  
 
  геополітика та міжнародні відносини - student2.ru

засновники геополітичних

досліджень

j Німецька школа вважає головною роль географічних чинників в політичному житті. Держава є організмом (Ф. Ратцель), котрий народжується і розвивається, прагнучи до територіального розширення і самодостатності (Р. Челлен). Ідея «надрегіонів» (насамперед сухопутного і морського (К. Хаусхофер). k Англо-американська школа подібно ні- мець-кій, виділяє дві макрогеографічні зони планети – океанічну півкулю (Захід і Британські острови) і континентальну півкулю (Євразія і Африка), центром якої є Харт­ленд – зона, недоступна для морсь­кого проникнення (Російсь­ка рівнина, Західний Сибір, Се­ред­­ня Азія). Хартленд є дже­релом «кон­тинентальної сили» і ста­новить головну загрозу для морських держав (Х. Маккіндер). Глобальною геополітичною стра-­ тегією, зокрема для США, має стати «принцип Анаконди» – придушення противника шляхом морської бло­кади його стратегічних об’єктів (А. Ме­хен). Згодом ця кон­цепція перетворилась у кон­цепцію домінування на всьому геополі­тичному просторі, шляхом встановлення однополярності і протидії багатополярному світу (С. Коен, С. Хантінгтон). l Французька школа вважала головним чинником геополітики не географію, а людину («посібілізм» П. Відаля де ла Блаша). Геополітика має були цивілізуючою, а не завойов­­ницькою. Концепція триполярного світу: Європа, США і Японія (А. Деманжон). m «Слов’янська» школа висувала ідеї «панславіз­му», слов’янської єдності, федерації, євразійства тощо (Н. Данилевський, М. Бакунін, Кирило-Мефодіїв­ці й ін.).

Світовий порядок – геополітична будова світу та міжнародних зв’язків, що відображає баланс сил в той чи інший період.

  Довестфальский Вестфальский (1648 р.) Віденський світовий порядок (1813 р.) Версальський (1919) Постдамський (1945 р.) Новий світовий порядок (після 1991 р.)
Суб’єкти теокр. імперії суверенні держави «великі держави» нац. держави нац. держави нац. дер­жави
Центри впливу теокр. імперії суверенні держави «великі держави» колишні «великі держави» + США, Японія СРСР, США, Англія США, Китай, Євросоюз
Джерела стабіль­ності сила імпера­тора військова сила баланс сил між «великими державами» баланс сил між національними державами ядерна зброя ядерна зброя
міжнарод­ні відносини військова сила військова сила дипломатична домовленість спільні домовленості розподіл зон впливу представницька
Міжнародні союзи тимчасові військові домовл. тимчасові військові домовл. союзи «великих держав» (Антанта й ін.) Ліга Націй тощо. ООН, НАТО тощо. ООН, НАТО, Євросоюз та ін.
Дипломатія двостороння двостороння багатостороння представницька представ­ницька представницька

Наши рекомендации