Принципи конституційного статусу глави держави

Конституційний статус глави держави - монарха чи президента, як сукупність закріплених в основному законі його функцій, повноважень і форм відповідальності, визначається трьома основними принципами: незмінюваності, нейтральності і невідповідальності, що суттєво відрізняють його від статусу інших органів та посадових осіб держави.

1)Незмінюваність полягає у неможливості усунення глави держави з поста юридичним, законним шляхом. Якщо повноваження парламенту можуть бути припинені дострокові главою держави за настання певних підстав, або й без них, уряд може бути відправлений у відставку парламентом чи главою держави, то повноваження самого глави держави достроково не припиняються. Незмінюваність президента, який обирається на певний строк, є відносною - його можна усунути з поста за настання певних підстав у порядку особливої парламентської процедури - імпічменту або за волевиявленням виборців - шляхом референдуму.

2)Нейтральність глави держави випливає з його функції представника держави в цілому всередині країни і в зовнішніх зносинах і означає, що він повинен бути політично нейтральною постаттю, стояти поза політичною боротьбою, виступати арбітром, посередником у конфліктах між різними політичними силами та органами державної влади

З принципів незмінюваності і політичної нейтральності глави держави випливає принцип його невідповідальності, який полягає в тому, що він не несе юридичної відповідальності за свої дії, здійснювану політику, незалежно від її наслідків для суспільства і держави.

3)Невідповідальність монарха є абсолютною - він не відповідає навіть за кримінально карні дії.

Президент також не несе відповідальності за свої дії як глави держави, однак, на відміну від монарха, він може бути притягнений до юридичної відповідальності парламентом у порядку особливої процедури - імпічменту - в разі вчинення злочину або іншого правопорушення.

20 ( 21 ).Імпічмент як інститут політичної відповідальності глави держави (чинники ефективності імпічменту)

Як політико-правовий інститут імпічмент виник в Англії У XIV ст. як засіб парламентського контролю за діями короля. Звідси його назва: англ. impeachment - осуд, звинувачення, від лат. impedicare - зв'язувати, заковувати.

Інститут імпічменту був запозичений в Англії Сполученими Штатами Америки, де за умов президентської форми республіканського правління став важливим елементом механізму стримувань і противаг у системі поділу державної влади. В конституційному закріпленні інституту імпічменту в США використано британські формулювання "державна зрада", "тяжкі злочини та проступки": "Президент, віце-президент і всі цивільні посадові особи США можуть бути усунені з посади після засудження в порядку імпічменту за державну зраду, хабарництво або інші тяжкі злочини та проступки"

В оцінці ім-у як інституту політичної відповідальності, чинника політичної стабільності, ефективності і демократизму державної влади, на нашу думку, доцільно виходити з таких засад:

коло правопорушень (дій) як підстав для імпічменту;

складність процедури імпічменту;

практична можливість усунення президента з поста в порядку імпічменту. 1

Коло правопорушень, як підстав для імпічменту, коливається ' в межах від державної зради, яка є тяжким злочином, до проступку, що у праві злочином не визнається(адміністративне правопорушення, цивільне правопорушення, а також дисциплінарний проступок)Президент Франції може бути притягнений до відповідальності тільки за державну зраду: Президент США - усунений з посади "після засудження в порядку імпічменту за державну зраду, хабарництво або інші тяжкі злочини і проступки"

Для того, щоб інститут імпічменту мав таке запобіжне значення, реальною, тобто практично здійсненною, повинна бути визначена конституцією процедура імпічменту. В порядку імпічменту президента до відповідальності притягує парламент. За наявності певних спільних рис у кожній країні процедура імпічменту має свої особливості.

Ініціювати розгляд у парламенті питання про імпічмент президента у більшості країн може щонайменше третина парламентаріїв (у Литві, Німеччині - четверта частина). На основі проведеного парламентського розслідування із залученням судових інстанцій формулюється звинувачення президента, по якому проводиться голосування. Для підтримання звинувачення й усунення президента з поста у більшості країн потрібно, щоб за це проголосували не менше двох третин парламентаріїв .

Конституції деяких держав передбачають можливість дострокового припинення повноважень президента за рішенням загальнонаціонального референдуму без будь-яких правопорушень з його боку.