Вступ. Порядок підготовки документів за результатами прокурорських перевірок, проведених у піднаглядних органах та установах

Управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів Генеральної прокуратури України

Кафедра підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України

Л Е К Ц І Я

на тему: „Зміст і структура довідок за результатами перевірок та документів прокурорського реагування на виявлені порушення законів. Первинний облік роботи прокурора та статистична звітність з даної галузі нагляду”

Київ

ПЛАН

Вступ. Порядок підготовки документів за результатами прокурорських перевірок, проведених у піднаглядних органах та установах

Заходи реагування прокурора на виявлені порушення закону. Вимоги до документів прокурорського реагування

Складання довідок за результатами прокурорських перевірок

Первинний облік роботи прокурора та статистична звітність з даної галузі нагляду

Вступ. Порядок підготовки документів за результатами прокурорських перевірок, проведених у піднаглядних органах та установах

Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань особистих прав і свобод людини та громадянина, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами, які є складовою національного законодавства.

Відповідно до своєї компетенції, у межах наданих повноважень, визначених у ст.ст. 6, 20, 44 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 415 КПК України та інших законах, прокурор використовує правові засоби прокурорського нагляду – це, перш за все, форми та методи діяльності прокурора, передбачені законом, тобто способи, шляхи реалізації можливостей, передбачених формою прокурорського нагляду. Методи включають як певні способи, прийоми здійснення прокурором своїх повноважень, так і самі повноваження прокурора, в яких реалізується його функція нагляду. За виявленими порушеннями закону прокурор вживає усіх передбачених заходів для їх усунення, поновлення порушеного права та притягнення винних посадових і службових осіб до передбаченої законом відповідальності.

Наказ Генерального прокурора України від 6 квітня 2011 року №7 гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” встановлює пріоритетні напрями нагляду якими вважається додержання:

- конституційних прав громадян, іноземців та осіб без громадянства під час їх перебування у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув'язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи;

- порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб та
відбування покарань засудженими;

- законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому
жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими;

- законів під час провадження оперативно-розшукової діяльності в
установах Державної кримінально-виконавчої служби України;

- законів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

- законів у сфері запобігання та протидії корупції у піднаглядних органах
та установах;

- законодавства про звернення громадян, забезпечення гарантій належного розгляду та вирішення скарг ув'язнених і засуджених.

Крім того, наказ Генерального прокурора України від 6 квітня 2011 року №7 гн “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян” визначає категорії прокурорів, на яких покладено нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі та застосування інших заходів примусового характеру, а також періодичність проведення перевірок в:

- в ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин, спеціальних приймальниках для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, органів внутрішніх справ, ізоляторі тимчасового тримання Служби безпеки України, пунктах тимчасового тримання осіб та спеціальних приміщеннях для тримання затриманих в адміністративному порядку прикордонних загонів — щодекадно;

- у слідчих ізоляторах, арештних домах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, регіональних комісіях з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, багатопрофільних лікарнях при слідчих ізоляторах, спеціальних палатах протитуберкульозних закладів, у яких проходять стаціонарне лікування взяті під варту та засуджені особи, закладах для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи особам, які тримаються під вартою, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - щомісячно;

- у підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ, що проводять індивідуально-профілактичну роботу з особами, які відбувають покарання, не пов'язані з позбавленням волі, та звільненими від виконання покарань, державної виконавчої служби, Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень із звичайним та з посиленим наглядом - щоквартально.

Комплексні перевірки установ попереднього ув'язнення і виконання
покарань Державної кримінально-виконавчої служби України та у місцях
застосування інших заходів примусового характеру Міністерства внутрішніх
справ України проводити один раз на півріччя.До них залучати працівників
інших структурних підрозділів органів прокуратури, відповідних спеціалістів та вирішувати питання щодо участі у них представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських та правозахисних організацій.

Не рідше одного разу на півріччяперевіряти стан додержання
законів у діяльності оперативних підрозділів установ виконання покарань та
слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України під час здійснення ними оперативно-розшукової діяльності, керуючись вимогами галузевого наказу Генерального прокурора України, що регламентує питання організації прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

В установах попереднього ув'язнення та виконання покарань
Державної кримінально-виконавчої служби України щомісячноперевіряти повноту реєстрації, додержання вимог законодавства при розгляді та вирішенні заяв і повідомлень про злочини, а також поміщенні ув'язнених і засуджених до дисциплінарного ізолятора, карцеру, переведенні до приміщень камерного типу(одиночних камер).

При здійсненні наглядових перевірок проводити особистий прийом осіб, які перебувають у піднаглядних установах, та приділяти особливу увагу забезпеченню адміністрацією їх права звертатись із заявами і скаргами до будь-яких органів, установ, організацій та посадових осіб.

З урахуванням стану законності, що складається у піднаглядних органах і установах проводяться цільові (тематичні) перевірки додержання законів на окремих напрямах їх діяльності. Практикуються раптові перевірки у різний час доби, наприклад, у кімнатах для затриманих та доставлених (КЗД), ІТТ, СІЗО, виправних колоніях тощо.

Відповідно до п.12 копії довідок про результати перевірок та документів прокурорського реагування, наказів прокурорів обласного рівня щодо покладення на відповідних територіальних прокурорів нагляду за додержанням законів в установах, зазначених у пунктах 6, 7 даного наказу, у десятиденнийстрок надсилати до прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах – також до прокуратур міст з районним поділом.

У цей же строк прокуратурам обласного рівня направляти до Генеральної прокуратури України копії довідок за результатами перевірок, проведених в установах виконання покарань.

Критеріями оцінки ефективності наглядової діяльності на даному
напрямі визначити: реальний стан законності у піднаглядних органах та
установах; повноту вжитих заходів реагування щодо усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяли; поновлення порушених прав і свобод людини; відшкодування завданої шкоди; відповідність чинному законодавству, міжнародним нормам і стандартам умов тримання осіб у місцях та установах застосування заходів примусового характеру, попереднього ув'язнення і виконання покарань

У відповідності до п. 12 наказу Генерального прокурора України №12 від 04.04.2011 року „Про особливості діяльності військових прокуратур” військовим прокурорам проводити перевірки додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян:

- на гауптвахтах, у кімнатах тимчасового затримання територіальних управлінь, зональних відділів (відділень) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України – щодекадно;

- у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців та виконання інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (за наявності засуджених) – один раз у квартал;

- у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України – один раз у квартал.

Питання організації підготовки до проведення перевірок, порядок їх здійснення детально викладені у методичних рекомендаціях, розроблених галузевим підрозділом Генеральної прокуратури України і надісланих до прокуратур обласного рівня для використання в практичній діяльності:

1. Методичні рекомендації щодо прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, схвалені науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України 9 квітня 2004 року.

2. Методичні рекомендації щодо організації та здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарань у виді обмеження та позбавлення волі, схвалені науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України 24 вересня 2004 року.

3. Методичні рекомендації щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, схвалені науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі України 28 жовтня 2005 року.

4. Методичні рекомендації щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ, схвалено науково - методичною радою при Генеральній прокуратурі України 17.12.2007 року.

5.Методичні рекомендації щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, схвалено науково - методичною радою при Генеральній прокуратурі України 04.11.2011 року.

6.Методичні рекомендації щодо організації прокурорського нагляду за додержанням законів при застосуванні примусових заходів медичного характеру та проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи особам, якітримаються під вартою схвалено науково - методичною радою при Генеральній прокуратурі України 08.04.2011 року.

7. Навчально-методичний посібник „Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих та попереднього ув’язнення органів внутрішніх справ (у схемах і таблицях), Київ-2010.

Серед форм наглядової діяльності прокурора основним засобом є перевірка. Підсумковий документ, складений за її результатами, – довідка чи акт, найбільш повно дає характеристику наглядовій діяльності прокурора, ступеню володіння ним ситуацією, що склалася із станом додержання закону у діяльності відповідного органу чи установи.

За результатами перевірки прокурор на місці вживає заходів до усунення виявлених порушень, складає довідку із зазначенням причин та умов, що їм сприяли, вимагає їх усунення. У подальшому здійснюється контроль за фактичним усуненням порушень законів. Форму довідки вироблено практикою. У довідці вказується дата і місце її складання, особа (особи), які її проводили, посадові особи, присутні при перевірці, спеціалісти, які залучались до неї. Не слід перенасичувати довідку статистичними даними (вони повинні долучатись до матеріалів перевірки як додаток), вказувати лише ті, що свідчать про ступінь поширення порушень законів та впливають на фактичний стан виконання їх вимог. У довідці висвітлюються основні питання, що перевірялися, а також:

- які порушення виявлені під час попередньої перевірки, яким чином їх усунуто;

- додержання законності при прийомі осіб (постановці на облік) та звільненні із установ (знятті з обліку). Облік цих осіб, наявність особових справ з документами, що є підставами для відбування покарання (застосування примусових заходів), повнота їх оформлення (журнали обліку, строкові та контрольно-строкові картотеки тощо);

- проведення обов’язкового медичного огляду і санітарної обробки осіб та їх речей;

- обладнання території і відповідних приміщень технічними засобами охорони та спостереження, дотримання встановлених правил пропускного режиму;

- забезпечення охорони та режиму тримання осіб (додержання вимог законодавства щодо ізоляції та постійного нагляду за ув’язненими та засудженими, оглядів камер, житлових, комунально-побутових та виробничих приміщень, території, особистих обшуків осіб, зберігання речей, медикаментів і документів);

- додержання вимог закону щодо роздільного тримання різних категорій ув’язнених та засуджених, залежно від характеру вчиненого злочину, кількості судимостей, статі, віку, вказівок слідчих органів, а також обґрунтованості тримання ув’язнених в одиночних камерах;

- законність застосування до осіб заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та своєчасність повідомлення про це прокурора;

- умови тримання осіб, додержання вимог законодавства щодо матеріально-побутового, санітарно-протиепідемічного, медичного забезпечення та харчування, надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги та лікування хворих, забезпечення кожної особи належно обладнаним індивідуальним спальним місцем, дотримання норм жилої площі на особу, надання прогулянок та побачень, додержання встановленого порядку отримання посилок і передач, придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності;

- законність і обґрунтованість застосування дисциплінарних стягнень, поміщення та умови тримання правопорушників у дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, одиночній камері, карцері;

- залучення до праці осіб, взятих під варту, адмінарештованих та засуджених;

- стан злочинності та інших правопорушень, законність застосування адміністрацією заходів фізичного впливу та спеціальних засобів;

- законність розгляду та вирішення адміністрацією звернень ув’язнених та інших осіб. Своєчасність направлення скарг і заяв, а також порядок ознайомлення заявників з відповідями на них. Організація особистого прийому;

- законність наказів і розпоряджень адміністрації;

- наявність фактів протиправних стосунків персоналу органів та установ з особами, які в них перебувають, та їх родичами, чи є ознаки корупційних діянь;

- надання допомоги при звільненні засуджених.

Необхідно висвітлити характер виявлених порушень закону, причини та умови, що їм сприяли, прізвища та посади осіб, які їх допустили або з вини яких вони допущені. Дані про вжиті заходи щодо усунення порушень закону та поновлення прав засуджених, які внесено документи прокурорського реагування чи які слід внести на усунення виявлених порушень. Ефективність відомчого ко­н­т­ро­лю з боку центральних органів та їх регіональних підрозділів.

Висловити пропозиції щодо реалізації та використання результатів перевірок (внесення документів прокурорського реагування, розгляду на міжвідомчих, координаційних, оперативних нарадах тощо).

Довідка підписується особою (особами), які брали участь у перевірці, її зміст доводиться до начальника (органу) установи або особи, яка виконує його обов’язки.

Поряд з цим вивчення таких документів показало, що більшість з них складається за шаблоном. Не завжди зазначаються підстави для перевірки, прізвища посадових осіб, які брали в них участь, місце і дата складання довідки, а також відомості щодо усунення порушень, що виявлялись попередніми перевірками. Систематично не дотримується 5-ти денний строк направлення копій довідок за результатами перевірок та документів прокурорського реагування до прокуратур вищого рівня після їх підписання.

Довідки, як правило, перенасичені статистичною інформацією без будь-якого її аналізу та правової оцінки. Наприклад, щодо кількості осіб, які тримаються в установі (перебувають на обліку КВІ), їх складу за віком, строками покарання тощо, порушень режиму тримання, вилучених грошей, цінностей та інших речей та предметів, які заборонені для використання на об’єктах, що охороняються, у засуджених та ув’язнених. Такі статистичні дані повинні долучатись до матеріалів перевірки як додатки. Причини та умови, що сприяють таким правопорушенням, а також шляхи надходження до установ заборонених предметів, встановлюються не завжди, заходи прокурорського реагування, спрямовані на їх запобігання, у довідках не фіксуються.

Матеріали органів і установ, за якими проводились перевірки в порядку, передбаченому ст.97 КПК України, з прийняттям рішень про відмову в порушенні кримінальних справ, вивчаються не завжди повно, тому і рішення приймаються поспішно.

Законність підстав поміщення осіб до дисциплінарних ізоляторів, приміщень камерного типу, одиночних камер, карцерів, а також застосування фізичної сили і спеціальних засобів до засуджених, вивчається поверхово, належні висновки не робляться.

Із матеріалів комплексних перевірок, надісланих прокуратурами обласного рівня до Генеральної прокуратури України, вбачається, що такими перевірками не охоплюються основні питання діяльності піднаглядних органів та установ. Методичні рекомендації за напрямами нагляду, використовуються не завжди. Якщо у матеріалах наводяться факти виявлених порушень, то не завжди вказуються посадови особи, з вини яких ці порушення стали можливими, яких вжито заходів щодо:

- усунення таких порушень;

- поновлення порушеного права;

- притягнення винних до передбаченої законом відповідальності.

При висвітленні питань розміщення ув’язнених та засуджених в установах використовуються терміни: „ліміт наповнення”, „планове наповнення”, „кількість спальних місць” замість зазначення яким чином додержуються норми жилої площі, встановленої законом на одну особу для даного виду установи та категорій осіб.

Працівниками значної частини органів прокуратури щодекадні перевірки в ІТТ, та КЗД чергових частин органів внутрішніх справ проводяться формально, стан законності при затриманні громадян та умови їх перебування у підрозділах органів внутрішніх справ не висвітлюються, наводяться лише статистичні дані за формальним переліком запитань.

При перевірках додержання законності у психіатричних лікарнях (відділеннях) із звичайним, посиленим та суворим наглядом поза увагою прокурорів залишаються питання відновлення кримінальних справ в порядку ч. 4 ст. 93 КК та ст. 423 КПК України стосовно осіб, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку і щодо них припинено застосування примусових заходів медичного характеру через видужання.

Відповідно до закону ці особи можуть буті переведені із лікарні з суворим наглядом до лікарень з посиленим чи із звичайним наглядом за межі регіонів, в яких вони вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності. Контроль за направленням справ щодо цієї категорії осіб до слідчих або судових органів практично відсутній, що може привести до уникнення окремими особами кримінальної відповідальності.

При встановленні фактів нещасних випадків на виробництві установ виконання покарань, дебіторської заборгованості не висвітлюються питання щодо вжитих прокурором заходів.

До перевірок додержання законів за окремими напрямами діяльності органів і установ, що потребують спеціальних знань, не завжди залучаються відповідні спеціалісти.

Із змісту довідок не завжди можливо з’ясувати, чи перевірялась законність розпоряджень та наказів керівників органів і установ, в яких такі перевірки проводились. Не завжди дається оцінка ефективності відомчого контролю, яким чином усунуті порушення, виявлені працівниками центральних апаратів МВС, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, МОЗ, ДВС у складі Мінюсту та їх регіональних підрозділів.

За документами прокурорського реагування, внесеними на усунення виявлених порушень закону, належні заходи керівництвом органів і установ вживаються не завжди, а прокурори погоджуються з такими відписками. У документах реагування часто не ставиться питання про притягнення винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності та направлення до прокуратури копій відповідних наказів керівників.

Зазначені та інші прорахунки і недоліки знижують ефективність прокурорського нагляду та його вплив на зміцнення законності у місцях застосування до громадян примусових заходів, пов’язаних з обмеженням їх свободи.

Такі недоліки та упущення можна узагальнити і звести до наступних:

1. У довідках, це характерно і для документів прокурорського реагування, переписуються вимоги кримінально-виконавчого законодавства, що регламентують діяльність адміністрацій установ з тих чи інших питань, положення відомчих нормативних документів із зазначенням, що ці норми порушуються, але конкретно

2. У більшості довідок констатується той чи інший факт порушення, однак оцінка його невідповідності вимогам закону не дається. Наприклад, зазначається, що до дисциплінарної відповідальності притягнуто 80 засуджених, 20 з яких поміщено до дисциплінарного ізолятора. Проте оцінка законності прийнятих рішень керівником установи не робиться. Або, для застосування умовно – дострокового звільнення від подальшого відбування покарання направлено до суду подань стосовно 40 засуджених. Застосовано ця пільга стосовно лише 25 осіб. Які ж причини незастосування її до 15 засуджених та чи законно застосовано щодо 25 осіб, не з’ясовується.

3. Перелічуються виявлені порушення закону, але яких вжито заходів прокурорського реагування не вказується.

4. Не завжди вказується про вжиті заходи адміністрацією органів і установ щодо усунення порушень закону, виявлених попередніми перевірками.

5. Зазначається, що із заробітку засуджених за виконавчими листами утримано певну суму, але перераховано позивачам значно менше. Причини такого становища із змісту довідок не вбачається.

6. У довідках вказується на дебіторську заборгованість установ, але не зазначається, що робиться з цього приводу адміністрацією, які заходи вживаються щодо її погашення.

7. Не зазначається кількість працевлаштованих засуджених, які мають виконавчі листи, і причини не працевлаштування такої категорії засуджених, які заходи вживаються.

Вивчення документів прокурорського реагування, які надходять до Генеральної прокуратури України та результати виїздів в регіони, свідчать, що їх зміст не завжди відповідає вимогам закону. Документи прокурорського реагування, складені за результатами перевірки, повинні відповідати вимогам ст. 25 Закону України “Про прокуратуру”. У них обов’язково зазначається: а) ким допущено порушення закону; б) яке його положення порушено; в) в чому полягає це порушення; г) що слід вжити посадовій особі або органу для його усунення; д) в який строк порушення закону повинно бути усунуте.

Якщо встановлено, що за результатами розгляду документів реагування не вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, то у відповідності до вимог ст. ст. 254 - 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прокурору доцільно порушити адміністративне провадження щодо службової особи за вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 185-6 КУпАП (Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора).

Провадження про адміністративне правопорушення прокурор може порушити у межах строку накладення адміністративного стягнення з вчинене правопорушення у випадках, якщо винні службові особи з будь-яких причин не були притягнуті до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення фактів фальсифікації, підробки постанов, протоколів, актів та інших службових документів, адміністративних чи дисциплінарних проваджень, незаконних затримань тощо, які потягли за собою порушення конституційних прав громадян із настанням наслідків, а також при виявлені фактів зловживання або перевищення службових повноважень службовими особами, застосування катування, інших порушень, що містять ознаки злочину, проводиться перевірка і приймається одне з рішень в порядку та в строки, визначені ст. 97 КПК України.

Не завжди назва документу реагування відповідає його змісту, наприклад: “Подання про усунення порушень законодавства при розгляді заяв і пропозицій громадян ( замість того, щоб зазначити про усунення порушень Закону України “Про звернення громадян”) або подання про усунення порушень та упущень в діяльності адміністрації установи чи місця застосування інших примусових заходів щодо повернення дебіторської заборгованості, подання про збереження власності.

Слід зазначити, що документи прокурорського реагування вносяться з метою усунення порушень закону, проте у багатьох з них ідуть посилання на порушення відомчих нормативних документів (наказів, інструкцій, розпоряджень, листів) нагляд за додержанням вимог яких прокурор не здійснює, наприклад: “Подання про порушення вимог законодавства про додержання вимог режиму”, в якому іде мова про порушення норм відомчого наказу Держдепартаменту від 25.12.2005 року №275, яким затверджено „Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань”.

Також не завжди зазначаються посади, прізвища службових осіб, в результаті дій яких чи бездіяльності виявлені порушення стали можливими. Не ставиться питання про їх відповідальність. Зміст довідки просто переноситься до описової частини подання, тому такі документи мають великі обсяги, перенасичені статистичними даними.

Іноді в резолютивній частині документів прокурорського реагування визначаються неконкретні вимоги: “Розглянути вказівку та вжити дієвих заходів, направлених на усунення виявлених порушень та недопущення таких порушень в майбутньому”.

Документ прокурорського реагування повинен мати таку структуру та реквізити:

1) вступну частину – прізвище, ініціали та посаду особи чи найменування органу, до якого адресується документ, назва документу, дата і місце його винесення, а стосовно постанови – посада, класний чин, прізвище, ініціали прокурора чи його заступника;

2) описово – мотивувальну частину – джерело інформації про порушення закону, ким та яке його положення чи вимога порушені, в чому полягає виявлене порушення, причини та умови що сприяли їх допущенню, посилання на норму закону, якою керується прокурор, вносячи зазначений документ реагування (ст.ст. 21, 22, 23, 24, 44, 45 Закону України “Про прокуратуру“).

3) заключну ( резолютивну ) частину – вказівки на те, що необхідно зробити для усунення порушення закону. Також необхідно зазначати про вирішення питання щодо відповідальності конкретних службових осіб, які допустили виявлені порушення.

У кожному документі прокурорського реагування повинно зазначатись, що він підлягає обов¢язковому розгляду у встановлений законом строк і про наслідки належить повідомити прокурору. Також службовій особі або органу, якому внесено припис, роз¢яснюється право на його оскарження і підстави щодо можливості вжиття до них заходів адміністративного впливу ( за ч. 2 ст. 185-6 КУпАП) у разі неналежного розгляду.

У разі виявлення фактів фальсифікації, підробки постанов, протоколів, актів та інших службових документів, адміністративних чи дисциплінарних проваджень, незаконних затримань тощо, які потягли за собою порушення конституційних прав громадян із настанням наслідків, а також при виявлені фактів зловживання або перевищення службових повноважень службовими особами, застосування катування, інших порушень, що містять ознаки злочину, проводиться перевірка і приймається одне з рішень в порядку та в строки, визначені ст. 97 КПК України.

Слід зазначити, що документи прокурорського реагування вносяться з метою реального усунення порушень закону, проте у багатьох з них йдеться посилання на порушення відомчих нормативних документів (наказів, інструкцій, розпоряджень, листів), що не є предметом прокурорського нагляду. Наприклад: “Подання про порушення вимог законодавства про додержання вимог режиму”, в якому іде мова про порушення відомчого наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2005 №275, яким затверджено „Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань”.

У ряді таких документів не зазначаються посади, прізвища службових осіб, у результаті дій чи бездіяльності яких виявлені порушення стали можливими, не завжди ставиться питання про їх відповідальність. Зміст довідки перевірки переноситься до описової частини документу реагування, тому вони великі за обсягом, перенасичені статистичними даними. У резолютивній частині документу вимоги прокурора неконкретні: “Розглянути вказівку та вжити дієвих заходів, направлених на усунення виявлених порушень та недопущення таких порушень в майбутньому” тощо.